Рішення № 108335427, 11.01.2023, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/330/22

139

2-а/339/2/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Скригун В.В.

при секретарі Ганчар Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача: поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВП №2 (смт.Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області Максимів Віталій Павлович про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсною та скасувати постанову серії БАД № 703313 від 20 жовтня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що 20 жовтня 2022 року о 14:38 год. поліцейський СРПП відділення поліції (№2 смт. Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Максимів В.П. на блок-посту по вул.Міцкевича у м.Долина Івано-Франківської області склав стосовно нього оскаржувану постанову, в якій вказав, що позивач керував автомобілем марки Опель Тігра номерний знак НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, своєчасно не вивіз транспортний засіб за межі України, чим порушив ст. 380 та 381 Митного кодексу України.

Вважає, що його вина не підтверджується належними та допустимими доказами, дана постанова є незаконною та необґрунтованою , а тому підлягає скасуванню з таких підстав: що працівник поліції не вказав, хто та коли ввозив даний транспортний засіб в Україну та коли повинен бути вивезений за межі України - такої інформації на час складання постанови поліцейський не мав; він цей автомобіль не ввозив в Україну, хто і коли його ввіз - не знає, він ним користується з червня 2022 року.

Оскільки він не був згідний із притягненням його до адміністративної відповідальності, про що вказав у самій постанові, то стосовно нього у відповідності до вимог ч.5 ст.258 КУпАП поліцейський В.Максимів зобов`язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Проте поліцейський такого протоколу не склав, обмежившись складанням оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП.

Окрім того, всупереч ст. 268 КУпАП працівник поліції до початку розгляду адміністративної справи на місці складання постанови не роз`яснив позивачу його права, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не повідомив про право скористатися допомогою адвоката. Також у постанові не зазначено, який пункт Правил Дорожнього руху ним було порушено - відсутність у постанові такого пункту є окремою підставою визнання її недійсною; не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, копія відеозапису з нагрудної камери поліцейського не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення.

А тому, вважає, що він не вчинив адміністративного правопорушення за ст. ч.8 ст. 121 КУпАП, винесена оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а тому вона повинна бути визнана недійсною та скасованою.

31 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

09 листопада 2022 року витребувано вГоловного управління Національної поліції України в Івано-Франківській областіоригінал оскаржуваної постанови та DVD диск із записом моменту вчинення адміністративного правопорушення та складання постанови.

18 листопада 2022 рокупредставником відповідача Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області - В. Луцишин на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, у якому останній з доводами позивача категорично не погодився, вважає їх необгрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, виходячи з такого.

З матеріалівпро адміністративнеправопорушення встановлено,що 20жовтня 2022року о14.38год.,в ходіпатрулювання тавиконання службовихобов`язків,поліцейський СРППВП№ 2(м.Рожнятів)Калуського РВПГУНП вІвано-Франківськійобласті МаксимівВ.П.встановив,що водій,транспортного засобу«Опель Тігра»,д.н.з НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 порушив обмеженнявстановлені Митнимкодексом України,а саметранспортний засібсвоєчасно невивезений замитну територіюУкраїни,чим порушиввимоги ст.380Митного кодексуУкраїни,п.29.2ПДР Українизатверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10жовтня 2001р.№ 1306,та скоївадміністративне правопорушення,передбачене ч.8ст.121Кодексу Українипро адміністративніправопорушення.Після зупинкипрацівником поліціїданого транспортногозасобу,він підійшов,належним чиномпредставився водію,проінформував йогопро порушенняним ПДРУкраїни, попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Працівник поліції, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.8 ст.121 КУпАП, роз`яснив позивачеві його права як громадянина України передбачені ст.63 Конституції України, заслухав його пояснення, з`ясував, що ним було вчинено адміністративне правопорушення. В подальшому працівником поліції винесено стосовно позивача постанову за ч.8 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн., яка надана була позивачу для ознайомлення про що свідчить його підпис.

Окрім того представник відповідача вказує, що позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч.8 ст.121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Таким чином, розглядаючи дану справу, відповідач з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню, та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи вищевказане, вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , судових витрат зазначив наступне. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною першою, пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, необхідно враховувати положення пункту 1 частини п`ятої статті 134 КАС України, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно доч.5ст.134КАС України,розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із:складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг);часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг);обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт;ціною позовута (або)значенням справидля сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку відповідача витрати на оплату послуг адвоката по даній справі не є співмірними з складністю справи та виконаних ним робіт а також ціною позову. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 листопада 2022 року витребувано з Болехівського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) оригінал постанови серії БАД №703313 від 20 жовтня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8ст. 121 КУпАП.

Ухвалою суду від 09 грудня 2022 року витребувано з Львівської митниці ДФС інформацію щодо транспортного засобу Opel Tigra д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , а саме: дату коли був ввезений на митну територію України даний автомобіль та інформацію про особу, яка ввозила даний автомобіль на митну територію України; чи вивозився з території України вказаний автомобіль і якщо так, то ким та коли саме? Будь-які інші процесуальні дії судом не здійснювалися.

Позивач ОСОБА_1 та представник Дуткевич М.В. в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без їх участі, заявлені в позові вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні. Судові витрати залишає за собою.

Представник відповідача, подавшивідзив на позов, в судові засідання не з`явився повторно, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №2 (смт.Рожнятів) Калуського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області Максимів В.П. до суду не з`явився, повторно, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку. Будь-яких заяв та пояснень по справі не надіслав.

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАСУ, не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП сержанта поліції ВП №2 смт. Рожнятів Калуського РВП Максимів В.П. від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 8 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Згідно з обставинами, викладеними у постанові, ОСОБА_1 20 жовтня 2022 року о 14:22 год. в м.Долина на блок-посту по вул. Міцкевича керував автомобілем марки Opel Tigra д.н.з. НОМЕР_2 на іноземній реєстрації, своєчасно не вивіз транспортний засіб за межі України, чим порушив ст. 380, 381 Митного кодексу України.

Вважаючи постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема правил користування засобами транспорту, в тому числі за ч.8 ст.121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.16 наведеного Закону водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Статтею 31 Закону України «Про дорожній рух», встановлено, щотимчасово ввезені транспортні засобиособистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та\або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Нормами ст. 380 Митного кодексу України, визначеноособливості тимчасового ввезеннягромадянами транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України.

Положеннями вказаної статті передбачено, що тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Частиною 8 ст.121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначені основні повноваження поліції, а саме: вживає заходи для виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортні засоби передано у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили їх на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупинити транспортні засоби, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особами, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Суд зазначає, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

З урахуванням положень частини першої статті 222 КУпАП, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладення адміністративних стягнень.

У відповідності до частини другої статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

За приписами частин другої, третьої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частиною п`ятою статті 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення передбачене частини восьмої статті 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд звертає увагу, що в цьому випадку закон не покладає на уповноважену особу обов`язку зі складення протоколу про таке правопорушення.

Протокол про таке правопорушення працівниками поліції не складався.

За приписами частин першої, третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За змістом викладеного, частина третя статті 283 КУпАП містить імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.

Притягуючи позивачадо відповідальностіза порушенняч.8ст.126КУпАП Українита виносячипостанову, відповідачемне описано обставин справи, встановлених під час розгляду справи, зокрема, не зазначено, які саме Правила дорожнього руху України порушив позивач при керуванні транспортним засобом; а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Суд бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою, яка може бути зацікавленою, отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять.

В оскарженій постанові є покликання на технічний запис, яким здійснено відеозапис.

З оглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції зупинивши транспортний засіб на іноземній реєстрації під керуванням ОСОБА_1 встановив, що останній своєчасно не вивіз автомобіль за межі України. Однак, ОСОБА_1 вказав, що взяв транспортний засіб у користування в товариша.

Згодом, працівник поліції зателефонувавши на митницю встановив, що даний автомобіль був ввезений на територію України в 2015 році іншим громадянином. В подальшому працівник поліції роз`яснив ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та зачитав складену постанову відносно ОСОБА_1 . Однак, позивач в постанові зазначив, що з складеною постановою відносно нього не згідний, отримавши на руки та вказав, що чекає адвоката, якому напередодні зателефонував.

Згідно інформації, наданої Львівською митницею Державної митної служби України транспортний засіб Opel Tigra д.н.з. НОМЕР_2 ввезений на митну територію України 09 жовтня 2015 року (вперше 16 червня 2015 року) через митний пост «Смільниця Львівської митниці ДФС з метою особистого користування під керуванням гр. України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний транспортний засіб було вивезено за межі території України 13 жовтня 2015 року під керуванням гр. ОСОБА_3 . Разом з тим, переміщень транспортного засобу «Opel Tigra» із вказаним д.н.з. НОМЕР_2 в зоні діяльності Львівської області не встановлено.

Водночас, згідно з інформацією, яка викладена в постанові серії БАД № 703313 від 20 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідачем не надано доказів того, що на автомобіль, яким керував позивач, поширювались обмеження, встановлені МК України, в матеріалах справи відсутні докази порушення строку ввезення транспортного засобу, докази передачі транспортного засобу ОСОБА_1 безпосередньо особою, яка ввезла транспортний засіб на території України.

Враховуючи відсутність протоколу у справі суд зазначає, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Проте, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в постанові.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. За таких обставин, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Невід`ємною умовою встановлення істини у справі є внутрішнє переконання судді, засноване на дослідженні доказів: безпосередньому - шляхом особистого дослідження доказів; всебічному - через оцінку всіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів у справі; повному - через оцінку потрібного та достатнього кількісного виміру доказів із метою формулювання однозначної позиції про обставини, які підлягають встановленню при розгляді та вирішенні адміністративної справи; об`єктивному - шляхом неупередженої, безсторонньої оцінки доказів у справі.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу.

Враховуючи, що позивач заперечує вчинення правопорушення, а відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах, не надав належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності для встановлення істини у справі, суд вважає, що відсутність доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За клопотанням представника позивача, судові витрати покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,5,9, 77,139,241-246, 258, 286, 289 КАС України,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області третя особа на стороні відповідача: поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВП №2 (смт.Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області Максимів Віталій Павлович про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постановуБАД № 703313 від 20 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу8500,00 гривень, а провадження по справі закрити.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо додо Восьмого апеляційного адміністративного судупротягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Долинським РС УДМС України в Івано-Франківській області 03 грудня 2015 року, місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач:Головне управлінняНаціональної поліції в Івано-Франківській області місце знаходження вул.Сахарова, буд.15 м.Івано-Франківськ Івано-Франківської області, кодЄДРПОУ40108798.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 місце знаходження АДРЕСА_2 .

Суддя Скригун В. В.