Вирок № 108334299, 11.01.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6719/22

Провадження № 1-кп/592/229/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Набережне, Тростянецького району, Сумської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, офіційно не працює, не одружений, раніше судимий:

-10.02.2022 вироком Тростянецького районного суду Сумської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст.296, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-29.08.2022 вироком Тростянецького районного суду Сумської області за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні №12022200480001116 від 29.06.2022,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

у с т а н о в и в :

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні був продовжений строком на 30 діб тобто до 22.05.2022.

ОСОБА_3 04.07.1995 ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Із лютого по квітень 2022 року ОСОБА_3 винаймав у раніше знайомого ОСОБА_7 квартиру за адресою АДРЕСА_2 , де й проживав.

Приблизно із 18 год 27.03.2022 по 10 год 28.03.2022 у вказаній квартирі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які раніше знайомі між собою, вживали спиртні напої, після чого ОСОБА_6 пішов спати. Скориставшись його станом та тим, що поблизу нікого не було і за ними ніхто не спостерігав, ОСОБА_3 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу викрав у ОСОБА_6 гроші у сумі 5000 грн, які знаходилися у внутрішній кишені його джинсового піджаку.

Викраденими грошима ОСОБА_3 цього ж дня розраховувався за спиртне, їжу та цигарки, яким пригощав усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 за пред`явленим йому обвинуваченням винним себе визнав повністю, не оспорював обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду показав, що 27.03.2022 він, ОСОБА_6 та ще 3 особи вживали алкогольні напої. Коли ОСОБА_6 заснув, він дістав з кришені його куртки грошові кошти в сумі 5000 грн, після чого, було викликане таксі та він з іншими особами поїхав вживати придбані за зазначені кошти алкогольні напої на вул. Харківську, а через деякий час повернулись. При цьому ОСОБА_6 продовжував спати, тобто він «кинув» ОСОБА_6 . Цивільний позов визнає, проте не має можливості відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки не перебуває на волі. Просив застосувати до нього ст. 616 КПК України на направити до ЗСУ замість відбування покарання.

Показання обвинуваченого щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є повними, послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що вживав алкогольні напої з малознайомим йому ОСОБА_3 та іншими особами. Мав в кармані куртки 5000 грн з 6500 грн, які отримав при звільненні з роботи внаслідок воєнного стану. Заснув, а коли його розбудили, виявив відсутність коштів. ОСОБА_3 в квартирі також не було. Він звертався до вказаних осіб з проханням повернути кошти, проте вони так і не були йому повернуті, внаслідок чого звернувся до поліції з заявою про вчинення злочину. Відомості до ЄРДР були внесені не відразу, а за ухвалою слідчого судді. Цивільний позов підтримав, просив призначити ОСОБА_6 максимально суворе покарання.

Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинуваченого і потерпілого та дослідженням матеріалів що характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, характер діяння, мотивацію даного кримінального правопорушення, особу винного, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, обставини його вчинення, зокрема вчинення крадіжки грошей, які потерпілий отримав у зв`язку з втратою роботи в умовах воєнного стану під час ведення бойових дій у безпосередній близькості до м. Суми, особу винного, який вчинив злочин через 1,5 місяці після вступу в законну силу вироку, яким він засуджений до покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисних корисливого та насильницьких злочинів (а.с. 44-47) та під час здійснення судового провадження щодо вчинення ним іншого насильницького злочину (а.с. 34-35), за місцем відбування покарання за попереднім вироком характеризується позитивно (а.с. 41-43), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (а.с.38-39), розкаявся у вчиненому, не приховував обставин вчинення злочину та висловив намір відшкодувати заподіяну шкоду.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При визначенні виду і розміру кримінального покарання суд також враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), закріплений у ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», а також принцип «пропорційності», коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Враховуючи викладене, засади, передбачені ст. 65 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зважаючи, що на час вчинення злочину обвинувачений ще не відбував покарання у виді позбавлення волі та його молодий вік, суд вважає за потрібне призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч. 4 ст. 185 КК України та призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Також відсутні підстави для застосування ст. 616 КПК України, як про це просив обвинувачений в судових дебатах, оскільки нею врегульовані питання скасування або зміни запобіжного заходу, який у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_6 на суму 5000 грн про відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відповідно до ст.1166 ЦК України підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки визнаний обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення і заподіянні матеріальної шкоди в розмірі, вказаному у позові, доведена.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392, 395 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 29.08.2022, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 29.08.2022 обраховуючи ОСОБА_3 строк відбування покарання з 13.06.2022.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 5000 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_1