Рішення № 10833264, 05.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.10 р.Справа №13/155-10 За позовом приватного підприємства "Автотрансексперт-ГВН", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до обласного комунального підприємства "Фірмовий магазин №4 "Нікопольський", м.Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 1 100 000,00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Бакулін І.С.- представник ПП"Автотрансексперт-ГВН", довіренсть від від 16.07.2008р. б/н;

від відповідача: Махмутова Н.М.- представник обласного комунального підприємства "Фірмовий магазин №4, довіреність від 01.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Автотрансексперт-ГВН" (далі - позивач) звернулось до господарського суду із позовом, у якому просить стягнути з обласного комунального підприємства "Фірмовий магазин №4 "Нікопольський" (далі - відповідач) суму заборгованості за несплаченим векселем у розмірі 1100000,00 грн., та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є законним векселедержателем простого векселя №66335162628803, емітованого 06.05.2003 року ОКП «Фірмовий магазин №4 «Нікопольський», номінальною вартістю 1 100 000, 00 грн., зі строком платежу –за пред’явленням, але не раніше 01.01.2010 року. Вказаний вексель позивач отримав від ТОВ «Сервіс»в рахунок виконання останнім взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу обладнання №10/01-07 від 10.01.2007 р. за актом приймання-передачі від 23.01.2007 року.

19.03.2010 року позивач пред’явив вексель №66335162628803 до сплати відповідачу, однак відповідач, відповідно до листа від 22.03.2010 року, відмовив у погашенні пред’явленого векселя.

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи у відзиві на позов про те, що вексель №66335162628803 він не видавав, та вказаний вексель відсутній у бухгалтерському обліку підприємства.

В судовому засіданні 24.06.2010 р. оголошувалася перерва на 25.06.2010 р.

У судовому засіданні 25.06.2010 р. за погодженням представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Позивач надав суду простий вексель №66335162628803 на суму 1100000,00 грн. зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 01 січня 2010 року. Вексель містить печатку та підпис керівника відповідача. За текстом векселю він емітований 06.05.2003 р. ОКП "Фірмовий магазин №4 "Нікопольський".

06.05.2003 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 01 січня 2010 року.

Відповідач надав суду відзив в якому заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на відсутність інформації в бухгалтерському обліку підприємства по спірному векселю.

В судовому засіданні на запитання суду представник відповідача надав пояснення, що печатка на векселі належить саме відповідачеві, але відповідач такий вексель не видавав.

В судовому засіданні судом був оглянутий наданий представником позивача оригінал спірного векселю, копію якого суд залучив до матеріалів справи.

Позивач також надав суду документи за якими він отримав право пред’явлення даного векселю: акт прийому-передачі векселя від 23.01.2007 р.(а.с. 18), договір купівлі-продажу обладнання №10/01-07 від 10.01.2007 р. (а.с. 43-46).

Згідно наданих позивачем документів, ТОВ «Сервіс»з метою виконання взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу №10/01-07 від 10.01.2007 року перед ПП «Автотрансексперт-ГВН»передав останньому за актом приймання-передачі від 23.01.2007 року вексель №66335162628803. Таким чином, позивач є законним векселедержателем простого векселя №66335162628803.

Листом від 19.03.2010 р. за №19/3 позивач пред’явив відповідачу до сплати вексель №66335162628803 (а.с. 19). До супровідного листа було додано два примірники акту пред’явлення векселю до оплати від 19.03.2010 року та засвідчена копія вказаного векселя.

Відповідно до листа від 22.03.2010 року відповідач повернув позивачу направлені останнім акти пред’явлення векселю від 19.03.2010 р. без розгляду, мотивуючи це тим, що вексель №66335162628803 на суму 1100000,00 грн. не обліковується на балансі підприємства.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати вказаного простого векселя відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За своєю правовою природою зобов’язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов’язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов’язання є безспірним і безумовним –сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції №358, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі та Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст.43 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»векселедержатель може використати своє право регресу проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не було здійснено.

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя i які стосуються індосаменту (статті 11-20), терміну платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); позову у разі неакцепту або неплатежу (статті 43-50, 52-54), позовної давності (статті 70-71), відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону.

Згідно зі ст. 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель (як і простий) може бути переданий шляхом індосаменту. За ч. 1 ст. 12 Уніфікованого закону, індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. За ч. 2 ст. 13 Уніфікованого закону, індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент).

Відповідно до ст.14 Уніфікованого закону, індосамент переносить усі права, що випливають з переказного (простого) векселя. Якщо індосамент бланковий, то векселедержатель може, зокрема –передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк i не здійснюючи індосаменту.

За таких обставин спірні правовідносини регулюються вексельним законодавством.

Згідно ст. 16 Уніфікованого закону, особа, в якої знаходиться переказний (простий) вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді iндосаментiв, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Отже, ТОВ «Сервіс»уступило право вимоги за спірним векселем позивачу. При цьому у позивача зберігається право вимоги до векселедателя (відповідача).

Таким чином, позивач є законним векселедержателем спірного простого векселя.

Як було встановлено судом, доказів вчинення протесту в неоплаті векселю №66335162628832 сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Неопротестування векселя позбавляє позивача права регресу до усіх зобов’язаних за векселем осіб, крім акцептанта переказного векселя (ст.53 Уніфікованого закону) та векселедавця простого векселя, оскільки векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст.78 Уніфікованого закону).

Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1 100 000,00 грн.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись Уніфікованим законом про переказний i простий вексель, Законами України “Про обіг векселів в Україні”, "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", “Про цінні папери і фондову біржу”, ст.ст. 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з обласного комунального підприємства «Фірмовий магазин №4 «Нікопольський» (53207, м.Нікополь Дніпропетровської області, вул. Лісна, 1; код ЄДРПОУ05469233, р/р 26005110905441 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305114) на користь приватного підприємства «Автотрансексперт-ГВН»(51900, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Прохідний Тупік, б. 3, кв. 3, код ЄДРПОУ 34683714, р/р26005207459100 в ДФ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653) заборгованість за несплаченим векселем у розмірі 1 100000,00 грн. (один мільйон сто тисяч грн. 00 коп.), 11000,00 грн. (одинадцять тисяч грн. 00 коп.) - витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Рішення підписано 05.07.2010 р.