Рішення № 10833256, 05.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.10 р.Справа № 13/94-10 За позовом приватного підприємства виробничої фірми „Стронг”, м. Дніпропетровськ

до Департаменту транспорту та зв’язку Дніпропетровьскої міської ради,

м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними окремих положень договору

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Каукалова І.А.- пердставник ПП виробничої фірми „Стронг”, довіреність від 07.04.2010 р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство виробнича фірма «Стронг»(далі- позивач) звернулася в Господарський суд Дніпропетровської області із позовом до Департаменту транспорту та зв’язку Дніпропетровської міської ради (далі –відповідач) про визнання недійсними окремих положень договору від 30 грудня 2009 року №030 ПА «Про організацію експлуатації платної автостоянки»(далі –договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірних положень договору діючому законодавству України. Із суті заявлених позовних вимог випливає, що позивач наполягає на тому, що він не повинен збирати та сплачувати збір за паркування, оскільки, він не займається паркуванням автотранспорту, а здійснює діяльність з організації автостоянки.

З урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог (а.с. 46-49) від 10.06.2010 р. позивач наполягав на визнанні недійсним п.2.8. Договору від 30.12.2009 р. №030ПА, визнанні недійсним додатку від 30.12.2009 р. до договору від 30.12.2009 р. №030ПА з моменту укладення договору.

Відповідач забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, надав відзив на позов (а.с.50-52). Відповідач заперечував проти позовних вимог, наполягаючи на тому, що позивач є уповноваженою організацією та відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», Рішення Дніпропетровської міської Ради від 07.10.2009 року №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 р. № 32/14 «Про Положення про порядок організації, функціонування та експлуатації місць паркування автотранспорту і справляння збору за припаркування на території міста Дніпропетровськ»»та договору повинен справляти відповідний збір за паркування.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) при розгляді справи представником позивача не заявлялось.

В судовому засіданні 24.06.2010 р. було оголошено перерву до 29.06.2010 р.

За згодою представника позивача у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством виробнича фірма «Стронг» (виконавець) та Департаментом транспорту зв’язку Дніпропетровської міської ради (департамент) 30 грудня 2009 року було укладено договір №030 ПА «Про організацію експлуатації платної автостоянки». Також 30 грудня 2009 року сторонами підписано додаткову угоду до Договору про організацію експлуатації платної автостоянки №030 ПА.

Згідно п.1. Договору предметом Договору є організація експлуатації платної автостоянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка,1.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що Департамент доводить фінансове завдання щодо суми збору за припаркування. Відповідно до п.2.8. Договору Виконавець забезпечує надходження визначеного місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету.

Згідно вимог п.2.9. Договору, виконавець щомісяця повинен надавати департаменту звіт про діяльність автостоянки за встановленою формою. Звіт надається протягом 5 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. До звіту надається копія документу, який свідчить про сплату збору за припаркування автотранспорту. Відповідно до п.3.1. Договору Виконавець повинен перераховувати збір за припаркування автотранспорту у сумі 6,12 грн. за одне машино-місце до районного казначейства за місцем реєстрації платника податків, код платежу 16010400, з приміткою в платіжних документах «збір за припаркування автотранспорту відповідно до договору від 30.12.09 року №030 ПА. Оплата здійснюється протягом 5 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Розрахункова сума збору за місяць може змінюватись по результату обстеження платної стоянки, яка вказується в додатку до договору.

Відповідно до п.2 додаткової угоди від 31.12.2009 р. ставка збору за припаркування автомобілів здійснюється відповідно до фактично припаркованої середньоденної кількості автомобілів за місць, з розрахунку 6,12 грн. за одне машино-місце. Сума сплати щомісячно складає 440,64 грн. Сума збору за припаркування сплачується до місцевого бюджету відповідно до п.3.1. Договору.

З наданих суду матеріалів суд встановив, що позивач використовує земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка в районі будинку №1 за договором оренди землі від 14 вересня 2009 року на підставі Рішення міської ради від 22.07.2009 р. №204/48. За договором оренди цільове призначення земельної дільники визначено як: «інша комерційна діяльність». Пунктом 9 акту приймання передачі земельної ділянки до договору оренди (а.с. 19) зазначено, що земельна ділянка надана для проектування та будівництва автостоянки та автосалону.

Як встановлено п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за припаркування автотранспорту належить до місцевих зборів. Частинною 3 названої статті Закону передбачено, що механізм справляння місцевих податків і зборів та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних строків розмірі ставок, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори" платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115 затверджено правила зберігання транспортних засобів на автостоянках. Ці правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, вони поширюються на автостоянки, що охороняються, незалежно від форм власності. Пункт 15 Правил передбачає, що на автостоянках стягується плата за зберігання транспортних засобів.

Саме на Постанову Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115 посилаються сторони в Договорі №030 ПА «Про організацію експлуатації платної автостоянки», а саме у п. 2.6. зазначено, що Виконавець (Позивач) забезпечує експлуатацію автостоянки.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію платної автостоянки щодо зберігання транспортних засобів у м. Дніпропетровську, в якому зазначено, що свідоцтво видане Позивачу на підставі договору від 30.12.09р. № 030ПА.

Виходячи з наведеного, позивач вмотивовано наполягає на тому, що він здійснює діяльність з надання послуг автостоянки, а не припаркування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 було затверджено «Правила паркування транспортних засобів»(далі за текстом –Правила паркування). За Правилами паркування передбачено, що вони регулюють організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів. Також Правилами паркування (п. 3) зазначено, що вони не регламентують питання надання послуг із зберігання транспортних засобів, які віднесені до компетенції Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115.

Правила паркування у п. п. 29, 30 визначають порядок здійснення сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування.

Дніпропетровська міська рада, з метою впровадження паркування автотранспорту на вулицях і площах міста, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори», керуючись законодавством України «про систему оподаткування»та «Про місцеве самоврядування в Україні»винесла рішення від 25.04.2007р. № 32/34, яким затвердила Положення про порядок організації, функціонування та експлуатації місць паркування автотранспорту і справлення збору за припаркування на території міста Дніпропетровська (Далі за текстом рішення - Положення).

Зазначеним рішенням Дніпропетровської міської ради комунальне підприємство "Міськавтопарк" призначено уповноваженою організацією за справляння збору за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях на стоянках таксі на території міста. Пунктом 2.19 вищевказаного Положення передбачено, що уповноважена організація –визначена рішенням міської ради організація (підприємство), яка наділена повноваженнями зі справляння збору за припаркування на усіх місцях для платного паркування у місті - може залучати інших суб’єктів підприємницької діяльності (операторів) для виконання цих функцій на умовах договорів. Відповідно до п.3.1 Положення функціонування парковок на території міста забезпечують уповноважена організація та оператори, на підставі договору з виконавчим органом міської ради за функціональним призначенням та технічних паспортів парковок. Пунктом 2.19 вищевказаного Положення передбачено, що уповноважена організація –визначена рішенням міської ради організація (підприємство), яка наділена повноваженнями зі справляння збору за припаркування на усіх місцях для платного паркування у місті може залучати інших суб’єктів підприємницької діяльності (операторів) для виконання цих функцій на умовах договорів. Відповідно до п.3.1 Положення функціонування парковок на території міста забезпечують уповноважена організація та оператори, на підставі договору з виконавчим органом міської ради за функціональним призначенням та технічних паспортів парковок.

Рішенням Дніпропетровської Міської ради від 07.10.2009 №45/50 "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 року №32/14" визначено, що парковка –це частина території, яка тимчасово використовується для паркування автотранспорту зі справлення збору за припаркування і може мати різний режим роботи.

В Рішенні Дніпропетровської Міської ради від 07.10.2009 № 45/50"Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.2007 року №32/14", платниками збору за припаркування є юридичні особи та громадяни, які паркують автотранспортні засоби в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Відповідно до п.2.1 Рішення Дніпропетровської міської ради від 07.10.09 №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.07 №32/14 «Про положення про порядок організації, функціонування, експлуатації місць паркування автотранспорту і справляння збору за припаркування на території міста Дніпропетровська паркування автотранспорту –тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених міською радою та виконавчим органом міської ради без відповідальності за збереження транспортного засобу. При цьому організація місць для платного паркування здійснюється в рядку передбаченому розділом 3 Положення. Відповідно п. п. 3.2.1 та 3.2.2. після проведення реєстрації парковки Виконавчий орган місцевої влади видає уповноважені організації витяг з реєстру платної парковки та погоджує технічний паспорт парковки, та укладає додаткову угоду до договору з уповноваженою організацією та (або) оператором на функціонування парковки.

Сторонами не було надано суду зазначених у Положенні документів - витяг з реєстру платної парковки, технічний паспорт парковки, договір на функціонування парковки з додатком.

З огляду на той факт, що спірний Договір стосується автостоянки, технічний паспорт парковки та витяг з реєстру платної прковки ні позивачем ні відповідачем суду не надані суд вважає, що доказів того, що позивач здійснює діяльність з паркування транспортних засобів надано не було.

Тарифи затверджені рішенням міської ради, зазначені розділі 7 Положення та в підпунктах 7.1.1 –7.1.3 та інших. При цьому збір за припаркування справляється з розрахунку за одну годину паркування автомобіля.

З огляду на вказане ставки збору зазначені сторонами в п. 3.1 Договору та п. 2 спірної додаткової угоди які визначені від встановленої суми 6,12 гривень за одне машино-місце та визначено у сумі 440,60 гривень щомісячно –не відповідають вимогам Положення та Рішення міської ради від 07.10.09 №45/50 «Про внесення змін до рішення міської ради від 25.04.07 №32/14, оскільки, визначені самостійно сторонами Договору виходячи з лише з кількості місць на автостоянці.

Як вбачається з матеріалів справи департаментом здійснено реєстрацію платної автостоянки і видано свідоцтво про реєстрацію платної автостоянки щодо зберігання транспортних засобів у м. Дніпропетровську.

В той час п. п. 2.4, 2.8, 2.9, 3.1, п.2 додатку до Договору встановлено збір за припаркування автотранспорту.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідач в своєму відзиві зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення будь–яких автостоянок від справляння збору за припаркування автотранспорту.

Відповідач, з посиланням на Закон України «Про плату за змелю»зазначає, що використання землі в Україні є платним. Наявний в матеріалах справи договір оренди землі позивачем вказує на платність користування землею позивачем.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав на наступне.

У п.п. 2.1. Рішення, паркування автотранспорту - це тимча сова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для маркування автотранспорту, визначених міською радою та виконавчими органами міської ради без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. В свою чергу, у п.п. 2.3. Рішення надані роз'яснення терміну «відведені міс ця»- частина території міста, яка тимчасово використовується для цілей марку вання згідно з відповідним розпорядчим актом, або відповідним документом на право землекористування. Тож п.п. 2.7. Рішення визначено, що збір за при паркування автотранспорту - обов'язкова сплата, яка згідно із законодавством запроваджується і зупиняєть ся в порядку визначеному міською радою на території міста та зараховується до бюджету міста. У п.п. 2.8.визначено платників збору за прииаркування - юридичні особи та громадяни, які паркують автотранспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян-в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки. Разом з цим, податки і збори, передбачені статтями 2, 3, 4, 11 і 12 цього Декрету та внесені за рахунок коштів юридичних осіб, відносяться на собівартість проду кції (робіт, послуг) згідно частини другої статті 23 Декрету.

Таким чином, відповідач наполягає на тому, що уповноважені організації повинні справляти вказаний збір з моменту набуття чинності зазначеним Рішенням, а Договір відповідає вимогам законодавства України. Але таке твердження відповідача не відповідає обставинам справи та вимогам наведеного вище законодавства. З огляду на вказане суд вважає міркування та доводи відповідача не обґрунтованими та ставиться до них критично.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В частині 3 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірний договір та додаткова угода від 30.12.2009 р. фактично направлені на узгодження дій позивача та відповідача стосовно організації експлуатації автостоянки та забезпечення надходження місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету. З огляду на той факт, що забезпечення надходження місцевого збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету випливає із діяльності з паркування транспортних засобів, а позивач займається наданням послуг з автостоянки, то в цій частині спірний Договір та додаткова угода від 30.12.2009 р. не відповідають вимогам законодавства.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд не має повноважень виходити за межі позовних вимог, без відповідної заяви тому розглядає позов лише виходячи із заявлених позовних вимог.

Згідно вимог встановлених ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи та міркування Відповідача та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги повністю.

В порядку передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що спірний договір було укладено сторонами за власним волевиявленням, суд вважає що спір виник з вини обох сторін та неправильних дій сторін, тому судові витрати суд вирішив покласти на відповідача та позивача в рівних частках пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 203, 215, 217, 236 Цивільного кодексу України, Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори», ст. ст. 12, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 2.8. Договору №030ПА укладений 30.12.2009 р. між Приватним підприємством виробнича фірма «Стронг»(49000 м. Дніпропетровськ, вул. Сафонова, б.59; код ЄДРПОУ 32534134) та Департаментом транспорту та зв’язку Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548).

Визнати недійсним додаток до договору від 30.12.2009 р. №030 ПА, укладений між приватним підприємством виробнича фірма «Стронг»(49000 м. Дніпропетровськ, вул. Сафонова, б.59; код ЄДРПОУ 32534134) та Департаментом транспорту та зв’язку Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548).

Стягнути з Департаменту транспорту та зв’язку Дніпропетровської міської ради(49000 м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75; код ЄДРПОУ 25927548) на користь Приватного підприємства виробнича фірма «Стронг»(49000 м. Дніпропетровськ, вул. Сафонова, б.59; код ЄДРПОУ 32534134) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) - державного мита та 118,0 (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Рішення підписано 05.07.2010 р.