Постанова № 108331969, 10.01.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/45/23

Провадження № 3/366/88/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2023року смт. Іванків

СуддяІванківського районногосуду Київськоїобласті Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справи про адміністративні правопорушення,які надійшливід відділенняполіції №1Вишгородського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Київськійобласті (смт. Іванків) пропритягнення доадміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого різноробочим у ТОВ «Дитятки-Агро», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2023 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали зазначених справ про адміністративні правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180298 від 12.12.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

16.11.2022року о20год.20хв.в с.Прибірськ повул.Шевченка,водій ОСОБА_1 керував т/зPEUGEOT405,д.н.з. НОМЕР_1 ,не вибравбезпечної швидкості,не врахувавдорожньої обстановкита допустивнаїзд наперешкоду увигляді паркану.При ДТПавтомобіль отримавмеханічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1,2.3«б» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180299 від 12.12.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

16.11.2022року о20год.20хв.в с.Прибірськ повул.Шевченка,водій ОСОБА_1 керував т/зPEUGEOT405,д.н.з. НОМЕР_1 скоївДТП тазалиши місцеДТП доякої вінпричетний, чим порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Судове засідання з розгляду цих справ призначене на 10.01.2023 року.

Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 10.01.2023 року, зазначені справи об`єднані в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав та щиро розкаявся, проти обставин, які наведені у протоколах про адміністративні правопорушення не заперечував.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріал справ про адміністративні правопорушення, оцінивши наявні у справах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступних висновків.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За словами судді Верховного суду США Стівена Брайера, викладених у його окремій думціпо справі «Petrella v. Metrogoldwyn-Mayer, Inc., et al.», правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.

Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За цією статтею Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захистправ людиниі основоположнихсвобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Доказуванням за цим принципом має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Визначення «законності» або «згідно із законом » досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».

Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства івстановлюють обов`язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства

Враховуючи, що матеріали справ про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження, відомості, які відображені у протоколах про адміністративне правопорушення стосуються подій, які мали місце в один і той же день, час, місці та відносно однієї і тієї ж особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, докази цих справ повинні досліджуватись разом в рамках одного провадження.

Саме такий порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення є дотриманням засад провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до норм КУпАП.

Це сприятиме повному, всебічному і неупередженому розгляду справи про адміністративні правопорушення у точній відповідності із законом, при цьому у повній мірі буде досліджено всі без виключення обставини, які підлягають дослідженню, у справі буде прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі ПДР України), ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил

Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі

Згідно п. 2.10 цих Правил, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Суддею встановлено, що 16.11.2022 року приблизно о 20 год. 20 хв. в с. Прибірськ по вул. Шевченка, ОСОБА_1 керував автомобілем PEUGEOT 405 з д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на паркан господарства № 1 по зазначеній вулиці. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, паркан. На який ОСОБА_1 також зазнав пошкоджень.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення складені правильно, відомості, які у них відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковані вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад таких адміністративних правопорушень:

ст.124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, яке полягало у порушенні вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та в порушенні вимог 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

ст. 122-4 КУпАП, а саме залишення водієм транспортного засобу, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, яке полягало у порушенні вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, зокрема, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Його вина у вчинені цих адміністративних правопорушень підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180298 від 12.12.2022 року за ст. 124 КУпАП;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180299 від 12.12.2022 року за ст. 122-4 КУпАП;

- схемою місця ДТП від 16.11.2022 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16.11.2022 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12.12.2022 року.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , суддя визнає щире розкаяння винного.

Обставин, які обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вчинено два адміністративні правопорушення, справи про які відповідно до постанови судді Іванківського районного суду Київської області від 10.01.2023 року об`єднано в одне провадження, адміністративне стягнення за вчинені правопорушення повинно бути накладено відповідно до вимог ст. 36 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи характер вчинених правопорушень, вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується до правопорушника за їх вчинення, враховуючи положення ст. 36 КУпАП, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавленням правакерування транспортнимизасобами за санкцією ст. 122-4 КУпАП.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути встановлену законом суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 24, 40-1, 122-4, 124, 251, 268, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (паспортгромадянина України№ НОМЕР_2 від 08.01.2019року) визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4та ст.124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у видіштрафу урозмірі 200неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить3400(тритисячі чотириста)гривень безпозбавлення правакерування транспортнимизасобами

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок)

реквізитидляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Н.П. Слободян