Рішення № 108331437, 09.01.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14855/22

Провадження № 2/161/807/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 січня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Флішаровському Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Житлово-комунальне підприємство № 7 Луцької міської ради, до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

26.10.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що у 1991 році на підставі ордер на вселення сім`ї у складі 5 осіб, видано на ім`я її батька ОСОБА_3 , між останнім та ЖКП № 7 Луцької міської ради було укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 (далі квартира). 07.08.2008 року рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 529-1, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , головним квартиронаймачем стала вона. Вказує, що до складу проживаючих у спірній квартирі, окрім неї, входить також ОСОБА_2 . Однак, остання з 2002 року виїхала на постійне місце проживання до Республіки Італія, де проживай по даний час. Жодних перешкод щодо проживання відповідачки у квартирі ніхто не чинить та такі ніколи не існували, будь-яких угод з приводу збереження за нею права на житло вона не укладала. Відтак, в силу приписів ст. ст. 71, 72 ЖК України, ОСОБА_2 втратила право користування спірним житловим приміщенням. Натомість, реєстрація місця проживання відповідачки у квартирі позбавляє її можливості у реалізації свого права на приватизацію майна. Просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2022 року у Державної прикордонної служби України було витребувано інформацію щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 за період часу з 2002 року до 25.10.2022 року (а.с. 26).

26.12.2022 року на виконання вищевказаного судового рішення від Державної прикордонної служби України надійшов інформаційний лист (а.с. 32).

До початку судового засідання позивачкою до канцелярії суду подано заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 34).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від неї на адресу суду не надходили.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Житлово-комунального підприємства № 7 Луцької міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду повідомив, заяви, клопотання, пояснення на позоану заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є головним квартиронаймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради «Про визнання громадян наймачами житлових приміщень та переоформлення особових рахунків» № 529-1 від 07.08.2008 року та додатком до нього, карткою прописки по даному житлу, а також свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про зміну імені № НОМЕР_2 та свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , якими підтверджується неодноразова зміна імені (прізвища та ім`я) позивачки (а.с. 7, 8-9, 11, 12).

Як вбачається із інформаційної довідки про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі № 31927, виданої 20.10.2022 року Департаментом «ЦНАП у м. Луцьку» Луцької міської ради, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 10).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 , не проживає за адресою свого місця реєстрації з 2002 року. Про дану обставину свідчить, зокрема, інформаційний лист центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-39860/0/15-22-Вих від 21.12.2022 року (а.с. 32).

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Вищевказана норма чинного законодавства кореспондується з положенням ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В ході розгляду справи, судом не встановлено жодних обставин того, що між відповідачем і квартиронаймачем спірного житла існували домовленості про збереження права користування таким або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратила право користування житлом.

Відповідачкою ОСОБА_2 не надано жодних доказів того, що вона приймає участь в утриманні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що у даному житлі є її речі або ж що їй чиняться перешкоди у користування житловим приміщенням.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 не проживає за адресою свого місця реєстрації близько 20 років, її реєстрація у належному позивачці житловому приміщенні впливає на вартість комунальних послуг, у зв`язку з чим остання змушена нести додаткові витрати, що істотно впливає та обмежує реалізацію її права власності на квартиру, а також вона позбавлена можливості у реалізації свого права на приватизацію майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.

Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ЖКП № 7 Луцької міської ради, до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З вищевикладеної норми закону слідує, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 992,40 грн. понесені останньою при сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 71, 72, 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 206, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача житлово-комунальне підприємство № 7 Луцької міської ради, до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт гр. України № НОМЕР_4 , виданий 27.09.2022 року органом 0710.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: житлово-комунальне підприємство № 7 Луцької міської ради, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Січова, 20-А, код ЄДРПОУ: 30473489.

Повний текстрішення складений09січня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська