Ухвала суду № 108329524, 11.01.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/484/22

Провадження № 1-кп/220/60/23

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, громадянина України, українця, одруженого, військовослужбовця ЗСУ за контрактом, командира міномету 1 мінометного взводу, 2 мінометної батареї, військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, штаб сержанта, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого строком на 60 діб без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, визначені пунктами п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Так, обвинувачений може переховуватись від суду (п.1), оскільки у разі визнання винним йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років і це може стимулювати обвинуваченого до втечі. При цьому соціальні зв`язки обвинуваченого не перешкоджають йому покинути Донецьку область, матеріальний стан дає йому можливість переховуватись від суду, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем та отримував доходи. Крім того, обвинувачений протягом тривалого часу проходить військову службу та виконує бойові завдання на території Донецької області, а відтак з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може направитись на територію тимчасово непідконтрольної території України. Також наявний ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2), оскільки ОСОБА_5 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та, перебуваючи у місцях її розташування, може мати доступ до документів, які можуть мати значення для вказаного кримінального провадження, зокрема тих, які стосуються видачі та закріплення вогнепальної зброї, припасів до неї та інших документів, які можуть мати значення для кримінального провадження та можуть бути використаними в ньому в якості доказів. За таких обставин обвинувачений, будучи на волі, може мати можливість підробити документи з метою створення собі штучного алібі непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, наявна можливість з боку обвинуваченого незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб (п. 3), оскільки останні також являються військовослужбовцями і судом не допитані, а надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення. Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне право можливість порушення у якому обвинувачується (п.5), оскільки будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності, може самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України. Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Потерпілий заперечував проти задоволення клопотання.

Обвинувачений, його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків. Захисник зазначив, що обвинувачений позитивно характеризується, має нагороди. Крім того, було допитано потерпілого, а тому посилання на ризик впливу на нього з боку обвинуваченого є безпідставним. Вважає, що прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам. Просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у військовій частині за місцем проходження служби та покладенням на нього обов`язку не спілкуватись зі свідками.

Суд, вислухавши сторони кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 16.11.2022 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.01.2023 року включно без визначення застави.

При розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу судомбуло встановленонаявність ризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а саме,можливість обвинуваченогопереховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду,незаконно впливатина потерпілогота свідківу даномукримінальному провадженніта вчинитиінше кримінальнеправопорушення чипродовжити кримінальнеправопорушення,у якомуобвинувачується,на існуванняяких вказуєсторона обвинувачення.

При цьомусудом буловраховано,що ОСОБА_5 обвинувачується узамаху навчинення особливотяжкого кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.115КК України,за якепередбачено покаранняу виглядіпозбавленням воліна строквід семидо п`ятнадцятироків,а тому,усвідомлюючи тяжкістьта реальністьпокарання,в разізастосування запобіжногозаходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,є підставивважати,що останніймає можливістьпереховуватись відсуду,в томучислі натимчасово непідконтрольнійУкраїні території,впливати напотерпілого тасвідків,які ще не допитані судом, або продовжити злочинну діяльність, оскільки, будучи військовослужбовцем, має певний бойовий досвід і з метою ухилення від відповідальності, може самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також враховує, що потерпілого було допитано, проте свідки не допитані судом, а у разі невжиття запобіжного заходу обвинувачений повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями.

З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд на даний час не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Разом зтим,відповідно довимог ст.182КПК, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, неповнолітніх дітей не має, ризиків, які встановлені судом, приймаючи до уваги факт допиту потерпілого в судовому засіданні, визначає розмір застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при України, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо особливо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 177, 331, 201 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 11.03.2023 року включно.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 268400 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 11.03.2023 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд прозміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

У задоволенні клопотання у іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11.01.2023 р.

Суддя ОСОБА_1