Рішення № 108324542, 09.01.2023, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер:448/1574/22

Провадження № 2-а/448/4/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09.01.2023 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання - Семен І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська справу за адміністративним позовом:

позивача: ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до

відповідача 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Перфецького,19, м. Львів, індекс 79053)

відповідача 2 Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста,3, м.Київ, індекс 03048)

третя особа: поліцейський 1 батальйону 2 роти, капрал поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Іванчук Роман Володимирович, (службова адреса: вул. Перфецького,19, м. Львів, індекс 79053)

предмет та підстави позову: про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів

1. 22.11.2022 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить скасувати постанову серії ЕАР №6171987 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що він 14.11.2022 об 20 год. 59 хв. в с.Зимна Вода, дорога АД М11 Львів-Шегині 10 км 200 м, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes - Benz» Е220 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю проїзної частини при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив вимоги п.п.11.2., 11.5. ПДР України.

3. Позивач зазначає, що вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Стверджує, що поліцейський Управління НП у Львівській області Іванчук Р.В. виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не були дослідженні докази, не були вирішені клопотання, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, чим грубо порушив вимоги ст. ст.278, 279 КУпАП. Вказує, що постанова серії ЕАР №6171987 від 14.11.2022 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що п.п. 11.2 та 11.5 ПДР України не містять заборони рухатися лівою смугою руху, а носять лише рекомендаційний характер, а посилання працівника поліції в оскаржуваній постанові на те, що він порушив вимоги п.11.2 та п.11.5 ПДР не відповідає дійсності. Звертає увагу суду, що оскаржена постанова була складена працівником поліції без його участі та присутності. Вказує, що саме він заявив ініціативу про надання письмових пояснень, і лише після цього, працівник поліції їх у нього відібрав, оформивши такі на відповідному бланку, однак не взяв їх до уваги, жодним чином не дослідив докази, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, та виніс оскаржувану постанову, якою неправомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності. Також, вказує, що інспектор поліції, жодним чином не аргументувавши, безпідставно у грубій формі відмовив у наданні пояснень свідку - ОСОБА_2 , яка в цей час перебувала з ним у вказаному транспортному засобі та мала намір повідомити про обставини, що мали значення для правильного розгляду справи. Крім того, накладення на нього штрафу призвело до втручання держави в його право на мирне володіння майном. Таке втручання є невиправданим, оскільки воно не ґрунтується на законі. Тому оскаржувана постанова суперечить не тільки національному законодавству, а також порушує п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Додатково зазначає та звертає увагу суду на той факт, що поліцейський здійснював зупинку його транспортного засобу, стоявши у темному неосвітлюваному місці за допомогою технічно несправного жезлу, який неможливо було побачити навіть з близької відстані, оскільки у нього був несправний світловий сигнал. Ідентифікацію інспектора він розпізнав лише по його жилетці з близької відстані. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати.

4. Відповідачі відзивів на позов не надали.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

5. В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву, в якій просить позов розглянути за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

6. Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.23,24) та надісланням листа на електронну адресу відповідачів (а.с.34,35). Про причин неявки не повідомили, клопотання про розгляд справи за відсутності представника чи про відкладення розгляду не подавали, відзиву на позов не надіслали.

7. Третя особа в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи на адресу суду не надходило.

8. Крім того, інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розташована на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://ms.lv.court.gov.ua.

9. Неявка сторін перешкоджає розгляду справи відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

10. Ухвалою суду від 24.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС), які встановлені параграфом 2 Глави 11 КАС.

11. Ухвалою суду від 14.12.2022 продовжений процесуальний строк розгляду адміністративної справи та відкладений її розгляд, у зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

12. Станом на 09.01.2023 відзиви на позов від відповідачів до суду не надійшли, а тому суд розглядає справу за наявними у справі письмовими доказами.

ІV. Обставини встановлені Судом

13. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР №6171987 від 14.11.2022 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні, як вказано у постанові, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 коп.

14. Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що ОСОБА_1 , 14.11.2022 в 20 год. 59 хв. в с.Зимна Вода, дорога АД М11 Львів-Шегині 10 км 200 м, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes - Benz» Е220 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю проїзної частини при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив вимоги п.п.11.2., 11.5. ПДР України.

15. Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14.11.2022 підтверджується, що останній із винесенням постанови не згідний, та зазначив підстави своїх заперечень.

V. Застосоване Судом законодавство та висновки Суду

16. Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.

17. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

18. Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

19. Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

20. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

21. За приписами п. 11.2 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

22. На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки) (п. 11.5 ПДР).

23. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

24. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

25. Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

26. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26. Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

28. Суд, надаючи оцінку діям інспектора, виходить з того, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

29. У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

30. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

31. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні, допустимі, достовірні та достатні докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

32. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

33. Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому за змістом частиною 2 указаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

34. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

35. Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

36. При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

37. Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

38. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

39. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

40. Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

41. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

42. Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, позивач покликається на те, що жодного правопорушення не вчиняв, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, була складена працівником поліції без його участі та присутності. Посилається на те, що він наполягав про надання письмових пояснень, і лише після цього, працівник поліції їх відібрав, однак не взяв їх до уваги, жодним чином не дослідив докази, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Також, інспектор поліції, не аргументовано, безпідставно у грубій формі відмовив у відібранні пояснень у свідка ОСОБА_2 , яка в цей час перебувала з ним у вказаному транспортному засобі та мала намір повідомити про обставини, які мали значення для правильного розгляду справи. Також посилається на те, що поліцейський здійснював зупинку його транспортного засобу, стоявши у темному неосвітлюваному місці за допомогою технічно несправного жезлу, який неможливо було побачити навіть з близької відстані, оскільки у нього був несправний світловий сигнал, інспектора він розпізнав лише по його жилетці з близької відстані.

43. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

44. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

45. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

46. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

47. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

48. Згідно із ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Також повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

49. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

50. В даній справі, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, коли позивачем оспорювалося допущене порушення та адміністративне стягнення, що на нього накладалося, уповноважена посадова особа органу поліції була зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП.

51. Також у спірній постанові не зазначено про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у такій відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови.

52. Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідачі не надали суду жодних доказів на підтвердження правомірності їх дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення та доказів, які б підтвердили вказані в постанові обставини та спростовували твердження позивача.

53. Саме по собі описання в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

54. Отже, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.

55. Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019 по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 по справі №761/41786/16а - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

56. Суд приходить до переконання, що за обставинами справи постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду

57. Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

58. Суд звертає увагу на те, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

59. На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).

60. Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

61. Дослідивши матеріали справи, встановлені обставини не дають змоги Суду однозначно оцінити дії ОСОБА_1 як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, яке кваліфіковано за ч.2 ст.122 КУпАП.

62. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

63. Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

64. Таким чином, на підставі викладеного, Суд приходить до висновку, що вказана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги до повного задоволення.

VІ. Судові витрати

65. Згідно із статтею 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

66. За змістом частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

67. Так, згідно квитанцій від 22.11.2022 позивачем було сплачено 496 грн. 20 коп. судового збору, який підлягає стягненню його користь.

З цих підстав, керуючись статтями 1-3, 77, 139, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, Суд,

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа поліцейський 1 батальйону 2 роти, капрал поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Іванчук Роман Володимирович про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6171987 від 14 листопада 2022, винесену за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 496 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень) 20 копійок в рахунок повернення судового збору.

5. Копію рішення невідкладно надіслати учасникам справи, оскільки вони не були присутні під час його проголошення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлене та підписане суддею у нарадчій кімнаті 09.01.2023.

Відомості про сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі:

Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Перфецького,19, м. Львів, індекс 79053;

Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, ЄРДПОУ 40108646;

Третя особа: поліцейський 1 батальйону 2 роти, капрал поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Іванчук Роман Володимирович, (службова адреса: вул. Перфецького,19, м. Львів, індекс 79053.

Суддя Світлана ГІРЯК

Рішення набрало законної сили:

«_____» ______ 20__ р.

Суддя Світлана ГІРЯК