Ухвала суду № 108320834, 15.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

15.12.2022 Справа № 914/1336/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької, розглянувши матеріали справи

за позовом: заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів,

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап, с. Зелів, Яворівський район, Львівська область,

предмет позову: визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку;

підстава позову: порушення порядку передачі у приватну власність земельної ділянки,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився

встановив:

у проваджені Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Процес розгляду справи та хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.

27.10.2022 відповідачем 2 подано заяву про залишення без руху позовної заяви про визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020 і про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

15.11.2022 прокурором подано заперечення на заяву про залишення позову без руху.

Відповідно до заяви відповідача 2, поданої суду 27.10.2022, сторона просить залишити позов без руху, оскільки вважає, що незалежно від змін у законодавстві, у разі задоволення позовних вимог відповідач 2 зазнає майнових втрат, що не випливають із зобов`язально-правових відносин щодо повернення майна позивачу (договірних зобов`язань). Позовна вимога є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з позбавленням прав на нерухоме майно (земельну ділянку) власника - відповідача 2, та їх перехід до нового власника - органу місцевого самоврядування. Такі відносини мають позадоговірний характер. Таким чином, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в розумінні ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практики Верховного Суду - є майновою вимогою.

Розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про залишення позову без руху, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення сільської ради, відповідно до змін у законодавстві є самостійною підставою для припинення відповідного речового права. Як правильно зазначає відповідач 2, внаслідок задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідач 2 позбавиться реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. Суд додає, що такі ж наслідки настають і за результатами визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, що передбачено зазначеною вище нормою, і про що не зазначає відповідач 2.

Якщо позов буде задоволено, то перебування об`єкта нерухомості у власності відповідача 2 буде визнаватись неправомірним з моменту реєстрації права власності. Тобто зменшення майнового блага відповідача 2, якщо так називати володіння ним спірною земельною ділянкою, не відбувається у незаконний спосіб, а навпаки є мірою приведення відносин у відповідність до законодавства.

Більше того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц зробила наступні висновки:

1) володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння;

2) право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні;

3) власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку із державною реєстрацією права власності за інщою особою, якщо остання не набула права власності; натомість така (інша автор примітки суд) особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем;

4) володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним.

На стадії підготовчого провадження, вирішуючи заяву про залишення позову без руху, суд не ще не робить жодних висновків щодо суті правовідносин між сторонами, правового режиму спірної земельної ділянки та суті порушених прав і необхідності їх захисту. Однак, в нарадчій кімнаті, вирішуючи спір по суті, суд може прийти до висновку про те, що відповідач 2 є неправомірним володільцем земельної ділянки, яка до нього не переходила у власність та не вибувала із власності територіальної громади. Підстави позову, заявлені прокурором, спрямовані на доказування незаконності надання спірної земельної ділянки у власність відповідачеві 2 та реєстрації цього права власності.

Через наведені доводи суд робить висновок про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення ради, в цій справі не мають однозначних ознак майнових вимог. Тому, покладення на прокурора процесуального обов`язку сплатити судовий збір за розгляд вказаних позовних вимог як майнових, на думку суду, є покладенням додаткового безпідставного обов`язку, що може перешкодити розгляду справи взагалі та захисту ймовірно порушеного права з огляду на значний розмір судового збору.

Більше того, за результатом розгляду спору та у випадку задоволення позову «збагачення» позивача, яким у справі є заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, не відбувається. Крім цього, суд зауважує, що некоректно та недоцільно визначати вид позову майновий чи немайновий залежно від моделювання ситуації та результатів вирішення спору. Основні положення щодо ціни позову визначені ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, якою, серед іншого передбачено, що ціна позову визначається вартістю майна у позовах про визнання права власності на майно або його витребування. Натомість, у справі, що розглядається, такі вимоги не заявлені.

Щодо поданої відповідачем 2 матеріалів судової практики на підтвердження заявленого ним клопотання про залишення позову без руху, суд зазначає, що ухвала Верховного Суду від 10.08.2022 постановлена у справі № 592/11227/20 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Верховний Суд вказав, що вимога позивачки про захист свого майнового права власності на нерухоме майно шляхом застосування реституції (як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна) у спосіб скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (що матиме наслідком повернення нерухомого майна позивачці) є майновою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 квітня 2021 року у справі № 923/938/20 вказав, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19). Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Натомість у справі, що розглядається, предмет спору інший і вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не заявлена в порядку реституції, як у справі № 592/11227/20. Тому такі висновки не підлягають застосуванню господарським судом у справі, що розглядається.

Щодо судових рішень Верховного Суду у справах № 910/7250/18 про визнання припиненим права, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, № 918/569/20 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності, № 907/9/17 про звернення стягнення на майно, № 905/105/20 про зобов`язання повернути земельну ділянку, № 905/98/20 про повернення земельної ділянки, № 916/1220/17 про визнання права власності, № 910/2675/21 про визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, зобов`язання повернути приміщення, то такі також стосуються справ з предметом спору, відмінним від того, що розглядається в справі № 914/1336/22. Більше того, в таких постановах не зроблено жодних висновків щодо правової природи позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка є частиною позовних вимог у цій справі.

Щодо господарської справи № 914/1601/22, то судові рішення про відкриття провадження в суді першої інстанції не мають преюдиційного чи іншого обов`язкового характеру для розгляду судом справи № 914/1336/22.

Враховуючи зазначене, суд підсумовує, що заява Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап, подана суду 27.10.2022, є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 177, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про залишення позову без руху, поданої суду 27.10.2022, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено 10.01.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.