Рішення № 108320742, 19.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/942/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про стягнення 4 938 897грн, за участю представників від:

позивача Лавренюк Л.П. (довіреність від 25.07.2019);

відповідача Школьна К.В. (витяг з реєстру)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі ТОВ «Катеринопільський елеватор») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Обухівське» (далі ПрАТ «Обухівське») про стягнення штрафу у розмірі 4 938 897грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №23606/к від 02.06.2021 в частині поставки узгодженої кількості сільськогосподарської продукції у встановлений строк (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2022 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.08.2022 о 10:30, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.67-68).

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 14.07.2022, копії відповідної ухвали в паперовій формі сторонам не направлена; електронною поштою копії ухвали доставлені до електронних скриньок представника позивача та відповідача 14.07.2022 на адреси, вказані у позовній заяві позивачем (а.с.69-71).

Ухвалою суду від 12.08.2022 підготовче засідання відкладено на 09:45 26.08.2022 (а.с.102-103).

23.08.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву (а.с. 120-121), у якому відповідач повідомив, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі і дізнався про таку ухвалу лише 22.08.2022.

Ухвалами від 26.08.2022, що занесені до протоколу підготовчого засідання, судом продовжено строк підготовчого провадження на 20 днів та відкладено підготовче засідання на 15:20 21.09.2021 (а.с.125-126).

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору.

Підготовче засідання відкладено судом на підставі п.п.1,3 ч.2 ст.183 ГПК України, а також враховуючи неявку учасників справи, у т.ч. відповідача, якому ухвалу щодо повідомлення про дату, час і місце засідання у письмовій формі не направлено, а направлено на електронну адресу, вказану позивачем, і даних про те, що така адреса є офіційною на момент направлення ухвали суду не надано.

13.09.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (здано для відправлення відділення поштового зв`язку 06.09.2022) (а.с.130-132). Відзив подано з дотриманням встановленого строку, оскільки станом на 06.09.2022 копія ухвали про відкриття провадження відповідачу у встановленому порядку через ЄСІТС відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України або у письмовому вигляді не надсилалась.

У відзиві відповідач повідомив, що не виконав свої зобов`язання в строк, передбачений договором, через причини, які від нього не залежали, а саме пізнє дозрівання зерна соняшника врожаю 2021 року - товару, поставка якого передбачена договором, у зв`язку з чим неодноразово звертався до позивача щодо зміни строку поставки, а також черги у місці поставки товару. При цьому, як стверджує відповідач, саме позивач відмовлявся від поставки товару, неодноразово домовляючись про новий строк поставки товару, однак, не укладаючи відповідну додаткову угоду, а у подальшому взагалі відмовився від договору. Окрім того, відповідач вважає, що існують підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару.

Також у відзиві на позов відповідач просив застосувати процедуру врегулювання спору за участю судді.

19.09.2022 позивачем в особі представника Сєркової С.Г. подано клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з проведенням між сторонами переговорів щодо укладення мирової угоди (а.с.146), а 21.09.2022 від відповідача заява про продовження строку підготовчого провадження у справі у зв`язку з необхідністю додаткового часу для примирення сторін (а.с.149).

21.09.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання якими: продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів; встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечення; відкладено підготовче засідання на 15:30 17.10.2022 (а.с.151-152).

Підготовче засідання судом відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, а строк підготовчого провадження продовжено відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України з метою надання сторонам можливості реалізувати їх право, визначене ч.7 ст.46 ГПК України на укладення мирової угоди.

05.10.2022 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення позивача, сформоване 04.10.2022 (а.с.158-160), у якому позивач повідомив, що сторони не досягли згоди щодо укладення мирової угоди. Позивач вказує, що враховуючи доведення факту порушення відповідачем умов договору, а також не повідомлення належним чином про неможливість виконання зобов`язань за договором та зволікання відповідача із вжиттям заходів щодо усунення негативних наслідків, він був позбавлений можливості отримати товар від відповідача в узгоджені строки.

17.10.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: пояснення позивача прийнято судом в якості відповіді на відзив; продовжено відповідачу строк для подання заперечень шляхом встановлення, що відповідні заперечення можуть бути подані протягом 7 днів з дати засідання; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15:00 26.10.2022 (а.с.163-164).

Пояснення позивача, яке стосується суті спору, прийнято судом в якості заяви по суті відповіді на відзив, не зважаючи на назву такого документа з наступних підстав.

Як визначено ч.1 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, яким в силу ч.2 такої статті є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. При цьому, згідно ч.3 ст.161 ГПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поданий документ, що має назву «пояснення», наданий відповідачем, як в ньому і вказано, за результатами ознайомлення з відзивом на позов та проведення переговорів щодо укладення мирової угоди та у відповідному документі позивач вказує на обставини, з яких заперечує доводи відзиву, тому за своєю правовою природою відповідний документ є саме заявою по суті відповіддю на відзив.

25.10.2022 до суду надійшло заперечення на пояснення (а.с.170-171), у якому відповідач зазначив, що не відмовляється від мирного врегулювання спору шляхом поставки позивачу товару в повному обсязі, що передбачений договором, та здійснення поставки товару на суму штрафних санкцій. Проте, як стверджує відповідач, позивач відмовився від даної пропозиції, зазначивши, що це суперечить його інтересам.

Відповідач, також, зазначає, що пропонував укласти мирову угоду за умовами якої зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити їх виплату на 10 місяців. Однак, позивач відмовився від даної пропозиції, зазначивши що наполягає на компенсації штрафу в повному обсязі.

У запереченні відповідач вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором для позивача не настало жодних негативних наслідків чи збитків, при цьому при відмові прийняти товар за договором саме відповідач несе збитки, що пов`язано з тим, що основною діяльністю ПрАТ «Обухівське» є вирощування зернових, які внаслідок війни та ситуації, яка з нею пов`язана, на ринку сільськогосподарської продукції в Україні, практично неможливо вивезти та реалізувати, що також спричиняє неможливість сплати штрафу.

У підготовчому засіданні 26.10.2022 представником відповідача підтримано клопотання про застосування процедури врегулювання спору за участю судді, однак, враховуючи заперечення позивача у задоволенні заявленого клопотання відмовлено судом, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу (а.с.187-186).

Ухвалою від 26.10.2022, що занесена до протоколу підготовчого засідання, судом оголошено перерву через оголошення повітряної тривоги в м. Києві (а.с.185-186).

Ухвалою від 07.11.2022 учасників повідомлено про те, що підготовче засідання буде продовжено о 15:30 16.11.2022 (а.с.193).

Ухвалами суду від 16.11.2022, що занесені до протоколу судового засідання: закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в той самий день на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України, враховуючи письмову згоду сторін (а.с.198); оголошено перерву в судовому засіданні до 15:15 05.12.2022 (а.с.199-202).

05.12.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з чим, ухвалою від 05.12.2022 призначено судове засідання на 16:10 19.12.2022 (а.с.206).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

02.06.2021 між ТОВ «Катеринопільський елеватор» (далі МХП) та ПрАТ «Обухівське» (далі контрагент) укладено договір поставки №23606/к, за умовами якого контрагент зобов`язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП - прийняти та сплатити певну грошову суму за товар (далі договір, а.с.7-14). Укладення відповідного договору, як вбачається з матеріалів справи, відбулось шляхом підписання його електронними підписами представників сторін (а.с.15).

Відповідно до п 1.2 невід`ємними частинами договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення є, зокрема: додаток № 1 «Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані контрагентом зобов`язання (далі - «Умови») в редакції від 01.06.2020 року», що опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщені на офіційному сайті позивача; додаток № 2, що визначає предмет договору, вимоги до поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати, містить інформацію про інші умови договору та/або посилання на інші додатки до договору, що встановлюють та регулюють окремі умови договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару, загальна вартість договору, порядок та умови оплати товару зазначено в додатках до договору.

Як визначено п. 4.1 договору контрагент має право, зокрема, вимагати прийняття товару відповідно до умов договору та додатків за умов відповідності його якості, комплектності, своєчасності доставки відповідно до розміщеного замовлення; отримати оплату відповідно до умов договору та додатків. До прав МХП у відповідності до п. 4.2 належать: право вимагати здійснення поставки товару згідно з умовами договору та додатків у встановлені строки; вимагати від контрагента належного виконання його всіх обов`язків за договором та додатками.

За укладеним договором, відповідач зобов`язаний передати МХП замовлений товар належної якості в обумовленій сторонами кількості, асортименті та строки (п.4.3.1 договору).

В силу п. 4.4.1 договору МХП зобов`язано прийняти та оплатити товар у відповідності до умов договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, контрагент за кожне зобов`язання, виконане неналежним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості додатку до договору (специфікації або за відсутності специфікації згідно умов договору - 10% від базового обсягу товару, без врахування похибки, помноженого на його ціну), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином.

Проте, п.5 додатку №2 визначено, що додаткову відповідальність, яка передбачена п.6.2 договору, змінено та визначено, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, контрагент за кожне зобов`язання, виконане не належним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% (у випадку часткового невиконання зобов`язань) від загальної вартості додатку до договору (специфікації), в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином.

Сторони у п. 7.5 договору погодили, що вчинення, підписання укладання первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов`язаних із виконанням договору, здійснюється виключно в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.

Пунктом 1.8 додатку № 1 визначено, що договір може бути достроково розірваний у разі не виконання будь-якою зі сторін зобов`язань за договором; у відповідному випадку про розірвання договору сторона письмово повідомляє іншу сторону за 15 календарних днів до дати розірвання, проте у будь-якому випадку дострокового припинення договору сторони не звільняються від виконання зобов`язань і проведення розрахунків, які виникли до розірвання договору.

Загальна вартість (ціна) даного договору, як передбачено п. 4.1 додатку №1, остаточно визначається шляхом підсумку вартості виконаних контрагентом зобов`язань за договором відповідно до підписаних сторонами первинних бухгалтерських документів та не може перевищувати суми (за її наявності), яка письмово погоджена сторонами у договорі чи додатках до нього.

При настанні надзвичайних і невідворотних обставин, що призводить до неможливості часткового або повного виконання будь-якою зі сторін зобов`язань по цій угоді, сторони звільняються від відповідальності за договором; при настанні форс-мажорних обставин, сторона для якої вони наступили, сповіщає про факт настання іншу сторону протягом 7 робочих днів; настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено будь-яким органом державної влади або Торгово-промисловою палатою України (п. 6.1, 6.2 додатку №1 договору).

У відповідності до п. 9.2 додатку №1 договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами або їх представниками, скріплення його печатками (за наявності) і діє до припинення договору за ініціативою сторін або однієї із сторін згідно умов договору та додатків до нього, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 2 додатку 2 визначено, що предметом поставки за договором є сільськогосподарська культура (товар): соняшник, а п.3 такого додатку узгоджено поставку на умовах «DAP» згідно умов додатку №3 до договору; право власності на товар та ризик його випадкового знищення переходить від контрагента до МХП з дати приймання товару по кількості та якості у місці поставки; датою здійснення поставки товару контрагентом є дата його прийняття у відповідності до умов додатку №3 до договору.

Сторонами у п. 1 специфікації №1 до договору, яка є невід`ємною його частиною (далі специфікація), визначено, що контрагент зобов`язується поставити МХП соняшник врожаю 2021 року кількістю 3 000мт за ціною за одиницю - 16462,99грн з ПДВ, на загальну суму з ПДВ 49 388 975,11грн (а.с.14).

У п.3 специфікації визначено термін поставки товару з 01.08.2021 по 31.10.2021. Місцем поставки за договором є: ПрАТ «МЗВКК» , 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1.

На виконання умов відповідного договору, у період з 13.10.2021 по 19.10.2021 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято насіння соняшника загальною кількістю 94,94 т, про що свідчать товарно-транспортні накладні (а.с.16,18,20,21), яке прийнято за видатковими накладними:

-№6 від 14.10.2021 24,96т на суму 376 551,30грн;

-№7 від 15.10.2021 21,98т на суму 337 596,66грн;

-№246 від 20.10.2021 48т на суму 730 267,40грн (а.с.17,19,22).

Позивачем виконані зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 1444415,36грн, на підтвердження чого надані виписки щодо здійснених оплат, у яких у призначенні платежу вказано: «за соняшник зг.дог.©23606/к від 02.06.2021» (а.с.23-26).

04.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н, у якій вимагав сплати штраф у розмірі 4 938 897,51грн за порушення строків поставки товару за договором поставки №23606/к від 02.06.2021 (а.с.27).

Відповідна претензія направлена відповідачу поштовим відправленням №055061335328 та вручена 09.02.2022, про що свідчить інформація з сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 28-30).

09.05.2022 позивач направив відповідачу лист-відмову № б/н від 06.05.2022, у якому повідомив про відмову від прийняття товару, визначеного у специфікації №1 відповідно до договору, посилаючись на порушення строків поставки, та вимагав виплатити суму штрафу у розмірі 4 938 897,50грн (а.с. 31-33).

Поштове відправлення №0505073598294, у якому відповідачу направлено відповідний лист, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.35), згідно інформації з сайту АТ «Укрпошта» отримано відповідачем 15.06.2022 (а.с.34-36), що також ним підтверджено у відзиві на позов (а.с.131).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплати штраф у розмірі 4 938 897грн за часткове невиконання зобов`язання з поставки товару за договором у встановлений таким договором строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, як установлено ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, як визначено ч.6 такої статті, до відносин поставки, не врегульованих ГК України застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.ч.2,7 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством; договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України.

При цьому, ст.610 ЦК України установлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, не виконання у строк, встановлений договором, продавцем (постачальником) зобов`язання з передачі товару є порушенням відповідного зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідач допустив порушення строку виконання зобов`язання, оскільки у встановлений договором строк передав лише частину товару, за що договором передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від загальної вартості додатку до договору (специфікації) (п.5 додатку №2 д до договору).

Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач вказував, що у зв`язку з пізнім дозріванням насіння соняшника врожаю 2021 року, а також наявністю великих черг у місці поставки на прийом товару, спричинених одночасним дозріванням всіх сільськогосподарських культур пізньої групи, виконати зобов`язання у строк виявилось неможливим, про що ним повідомлено позивача листами від 11.10.2021, 19.10.2021, у яких запропоновано продовжити строк поставки шляхом внесення змін до договору (а.с.133,134). При цьому, у підтвердження факту направлення таких листів позивачу доказів відповідач не надав. Поряд з цим, відповідачем надано електронне листування щодо відповідних відносин, яке, як стверджував відповідач в судовому засіданні, здійснювалось за участю повноважних представників сторін позивача та відповідача, та у якому поставлено питання щодо продовження строків поставки (а.с.135-136).

Відповідні обставини у другій заяві по суті відповіді на відзив (поясненні) позивач не спростовував, однак, така заява по суті не містить і визнання відповідних обставин.

Як визначено ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Разом з тим, оскільки зміни до договору, що передбачено ч.1 ст.654 ЦК України, вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а відповідної угоди про внесення змін до договору сторони у встановленій формі не досягли, відсутні підстави вважати, що строк поставки сторонами змінено за взаємною згодою сторін.

Поряд з цим, як установлено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У даній справі відповідач посилався на погодні умови у 2021 році, що призвели до пізнього дозрівання соняшника, насіння якого відповідного року врожаю, мало поставлятись за договором. Разом з тим, допустимими доказами факт наявності відповідних обставин - пізнє дозрівання соняшника внаслідок погодних умов, за які відповідач не відповідає, а так само і наявність черг у пункті прийому насіння, що, як стверджує відповідач, унеможливили виконання зобов`язання у строк, ним не доведено в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Договором, укладеним сторонами, передбачено підтвердження наявності форс-мажорних обставин органом державної влади або Торгово-промисловою палатою України.

Окрім того, після закінчення дії форс-мажорних обставин, що очевидно мало місце ще у 2021 році (дозрівання сільськогосподарської культури), відповідач мав виконати відповідне зобов`язання не зволікаючи.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4938897грн (49 388 975,11:100*10) є мотивованими, однак, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру відповідного штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як визначено ч.2 такої статті, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, заявлений до стягнення позивачем, враховуючи наступні обставини.

Так, у даній справі позивач не посилається на факт заподіяння йому порушенням зобов`язання відповідачем збитків та не надає доказів їх наявності у певному розмірі. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у певному розмірі, які б дорівнювали чи перевищували розмір нарахованого позивачем штрафу не має. Окрім того, розмір неустойки є значним та фактично не враховує ступніть виконання зобов`язання боржником, оскільки за умовами договору розмір штрафу за неналежне виконання відповідного зобов`язання не залежить від того наскільки відповідне зобов`язання виконано боржником (поставлено 1% від узгодженого розміру або 99%).

Також суд враховує те, що позивач одноособово відмовився від прийняття товару за договором, направивши відповідачу відповідний лист, що свідчить про те, що поставка відповідного товару для нього втратила інтерес. При цьому, відповідач довів знаходження станом на 10.10.2022 належного йому насіння соняшника загальним обсягом 2 900т на зберіганні ПрАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство» (а.с.175), передача якого дозволила б виконати відповідне зобов`язання в частині.

Зменшуючи розмір штрафу до 98777,94грн (2% від заявленого розміру), суд, окрім вказаних обставин, які свідчать про відсутність збитків у позивача саме у зв`язку з не виконанням відповідачем відповідного зобов`язання, враховує також майновий стан боржника, наявність у нього боргу за розрахунками з бюджетом та цільовими фондами (а.с.176), боргу за енергоносії (а.с.178), припинення роботи ПрАТ «Обухівьке» з 24.02.2022 внаслідок воєнного стану за наказом керівника та звільнення приміщень для забезпечення невідкладних потреб (а.с.138), відновлення роботи лише з 15.06.2022 (а.с.138), що свідчить про те, що стягнення штрафу у заявленому розмірі може стати надмірним тягарем для відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягнення 98777,94грн, а у задоволенні вимог про стягнення 4 840 119,06грн штрафу суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи, що неустойка у заявленому розмірі обґрунтовано нарахована позивачем, однак, зменшена судом, витрати по оплати позову судовим збором у розмірі 74 083,46грн, понесені позивачем, суд повністю покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Обухівське» (ідентифікаційний код 00857284; 08701, Київська обл., м. Обухів (пн.), мікрорайон Яблуневий, 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (ідентифікаційний код 32580463; 20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Героїв Майдану,47) 98 777,94грн штрафу, а також 74083,46грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 4 840119,06грн штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.01.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова