Рішення № 108320390, 09.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 914/2413/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корисні Технології",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Берг Фрут",

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів в сумі 205 797,18 грн., з них: 171 200,00 грн. - основна заборгованість, 3866,00 грн. - 3 % річних, 30 731,18 грн. - інфляційні

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корисні Технології" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берг Фрут" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів в сумі 205 797,18 грн., з них: 171 200,00 грн. - основна заборгованість, 3866,00 грн. - 3 % річних, 30 731,18 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору перевезення вантажів №12.10.2021 від 12.10.2021 в частині здійснення оплати за наданні послуги по договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2022 справу № 914/2413/22 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу № 914/2413/22 передано на розгляд судді Фанди О.М.

Ухвалою від 10.11.2022 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх документів, що підтверджують заперечення.

22 листопада 2022 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшло від ТзОВ "Берг Фрут" клопотання (вх.№15964/22 від 22.11.2022). Відповідно до вказаного клопотання відповідач по справі просить суд зобов`язати позивача надіслати на його адресу (вул. Грушевського, буд. 125 А, смт. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область,78315) копію позовної заяви та копії доданих до неї документів. Вказане клопотання відповідач мотивує неможливістю належним чином захищати свої права та інтереси.

Ухвалою від 23.11.2022 суд задовольнив клопотання ТзОВ "Берг Фрут" (вх.№15964/22 від 22.11.2022) про зобов`язання позивача надіслати копію позовної заяви та копії доданих до неї документів та зобов`язав позивача надати суду в термін до 02.12.2022 належні докази, які підтверджують направлення відповідачу ТзОВ "Берг Фрут" на зазначену вище адресу копію позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: опис вкладення у цінний лист. Вказаною ухвалою суд також продовжив термін, зокрема до 22.12.2022 подачі відповідачем по справі відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

21.12.2022 відповідачем по справі через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано до суду відзив на позов (вх.17548/22 від 21.12.2022). Відповідно до відзиву відповідач просить суд зменшити розмір стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 90%, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України та 233 ГК України.

22.12.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№17615/22 від 22.12.2022), у якій заперечує проти зменшення розміру стягнення річних та інфляційних втрат, мотивуючи тим, що законодавством України передбачено можливість зменшення лише штрафних санкцій.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

12.10.2021 року між ТОВ "Корисні Технології" (по договору - перевізник/по справі - позивач) та ТОВ "Берг Фрут" (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір перевезення вантажів № 12.10.2022 відповідно до умов якого перевізник зобов`язався здійснювати автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж за заявками замовника, а останній в свою чергу зобов`язався оплатити вартість перевезень (далі Договір).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Термін дії договору до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.9.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 21 (двадяти одного) календарного дня з моменту отримання від перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених оригіналів акту виконаних робіт, CMR, товарно-транспортних накладних на перевезений товар та податкових накладних та документів , що супроводжують партію поставки вантажу.

Як встанволено судом, у період з 15.10.2021 по 29.11.2021 позивач на підставі зазначеного договору та за заявками ТОВ "Берг Фрут" виконало ряд перевезень вантажів за заданими відповідачем маршрутами на загальну суму 314 800 грн, оплата за які замовником проведена в сумі 143 600 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 52-62).

Станом на 05.11.2021 вартість наданих відповідачу транспортних послуг становила 93 200 грн 00к., розрахунки за які відповідачем по справі проведено в повній сумі.

В період з 15.11.2021 по 29.11.2021 позивачем по справі на замовлення відповідача виконано ще 13 перевезень на загальну суму 221 600 грн 00к., що підтверджується первинними документами , копії яких долучені до позовної заяви.

25.11.2021 відповідач провів оплату транспортних послун в загальній сумі 50 400 грн 00к.

Проте, частина транспортних послуг, яка складає в сумі 171 200 грн залишилась не погашеною. Наданя зазначених послуг оформлене наступними первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи: Акт №255 від 19.11.2021 на суму 15 200 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ1911/2 від 19.11.2021, Акт №256 від 19.11.2021 на суму 15 200 грн., та товарно-транспортна накладна №БФ1911/1 від 19.11.2021 Акт №259 від 20.11.2021 на суму 15 200 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ16191/1 від 20.11.2021, Акт №260 від 20.11.2021 на суму 15 200 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2011/2 від 20.11.2021, Акт №261 від 20.11.2021 на суму 15 200 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2011/3 від 20.11.2021, Акт №262 від 20.11.2021 на суму 15 200 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2011/1 від 20.11.2021, Акт №267 від 23.11.2021 на суму 20 000 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2311/2 від 23.11.2021, Акт №268 від 23.11.2021 на суму 20 000 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2311/1 від 23.11.2021, Акт №272 від 25.11.2021 на суму 20 000 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2511/1 від 25.11.2021, Акт №273 від 29.11.2021 на суму 20 000 грн. та товарно-транспортна накладна №БФ2911/1 від 29.11.2021.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.626,627,628,629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір №12.10.2021перевезення вантажів від 12.10.2021, який, за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу.

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1-3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище позивач по справі надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на підставі укладеного між ними спірного договору.

Докази надання позивачем зазначених вище послуг підтверджуються долученими до матеріалів справи копій Актів надання послуг та товарно-транспортних накладними, які підписані зі сторони відповідача.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідач повну оплату за надані позивачем послуги в повному обсязі не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість (основна заборгованість) на суму 171 200 грн 00к.

Факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг в строк, встановлений договором, підтверджується матеріалами справи, та, зокрема, відзивом на позов, в якому відсутнє, будь-яке заперечення щодо основної суми заборгованості. А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 171 200 грн 00 коп. основної заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем по справі зобов`язання по спірному договору складають 30 731 грн 18к. та 3 866 грн 00к. - 3% річних.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3% річних, встановив про обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити відсотки річних та інфляційні на 90%, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України та 233 ГК України.

Щодо вказаного вище клопотання про зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного суду України неодноразово звертала увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

В спірному випадку, суд враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає і стаття 625 ЦК України, зокрема 3% річних.

За наведеного, судом враховано, що нараховані суми відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості.

З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема 30 731 грн 18к. - інфляційни[ втрат та 3 866 грн 00к. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Відповідач доказів оплати наданих послуг по перевезенню вантажу суду не надав, твердження щодо зменшення розміру інфляційних втрат та відсотки річних суду не довів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73,74,77,86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Корисні Технології" до товариства з обмеженою відповідальністю "Берг Фрут" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів в сумі 205 797,18 грн., з них: 171 200,00 грн. - основна заборгованість, 3 866,00 грн. - 3 % річних, 30 731,18 грн. - інфляційні задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берг Фрут" (вул. Грушевського, буд. 125 А, смт. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область,78315, код 43435264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корисні Технології" (вул. С. Петлюри, 4/49, м. Львів, 79054, код 39073406) - 205 797,18 грн. (двісті п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень вісімнадцять копійки) заборгованості, з них: 171 200,00 грн. (сто сімдесят одна тисяча двісті гривень) - основна заборгованість, 3 866,00 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят шість гривень) - 3 % річних, 30 731,18 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять одна гривня вісімнадцять копійки) інфляційні втрати та 3 086,96 грн. (три тисячі вісімдесят шість гривень дев`яносто шість гривень) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда