Рішення № 10831943, 16.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 серпня 2010 р. Справа 2/126-10

за позовом: Виконавчого комітету Вінницької міської ради 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59

до: Приватного підприємства "Антоніо-ЗА" м.Вінниця, вул.Соборна, 33, кв.4

про стягнення 72162,62 грн. заборгованості по орендній платі

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Панянчук С.В.- за довіреністю;

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Виконавчим комітетом Вінницької міської ради до Приватного підприємства "Антоніо-ЗА" про стягнення 68 572,35 грн. заборгованості з орендної плати та 3590,27 грн. пені за оренду приміщення по вул.Соборна, 50 в м.Вінниці.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.06.10 р. порушено провадження у справі №2/126-10 та призначено засідання на 16 серпня 2010 р.

16.08.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 16.08.2010 року, не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області. Слід зазначити, що ухвалу про порушення провадження у справі від 29.06.10 р. було направлено відповідачу за адресою, яка вказана у довідці з ЄДРПОУ № 1900 від 23.10.2007 р., а саме: 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 33/4.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, давши їм оцінку, заслухавши представника позивача, судом встановлено, що між сторонами 23.05.05 р. було укладено договір оренди будівель/споруд, приміщень / (далі по тексту Договір) за № 2-142 загальною площею 170,5 кв.м.

За умовами договору позивач (орендодавець) передає , а відповідач (орендар) приймає у строкове платне користування в оренду нежитлове приміщення по вул. Соборна, 50 в м. Вінниці загальною площею 170,5 кв. м. , яке перебуває на балансі та обслуговуванні МКП "ЖЕК №2". (п.п.1.2 Договору).

Термін оренди згідно п. 1.6. Договору визначається з 23.05.2005 року по 12.08.2013 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору, відповідач зобов'язувався перераховувати орендну плату управлінню комунального майна щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Орендна плата за місяць при укладанні договору складала 1701,34 грн., крім того ПДВ 20%. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (п.2.3 договору).

22.11.2007 року сторонами була підписана угода про зміни до договору оренди приміщень від 23.05.2005 року, згідно якої були змінені керівники Орендаря та Орендодавця та розмір орендної плати за базовий місяць при укладанні договору оренди, вона склала 2637,67 грн., крім того ПДВ 20%.

Згідно п. 4.2.4 Договору орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Взяті за договором зобов'язання орендар не виконував. Протягом дії договору орендар вносив орендну плату несвоєчасно і не в повному обсязі.

Загалом, заборгованість з орендної плати за період з 1.09.2008 року по 01.04.2010 року складає 68572,35 грн.

На неодноразові претензії позивача про сплату боргу по орендній платі, відповідачем станом на день звернення з позовом до суду проплата не здійснювалась, в зв'язку з чим, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №2-142 від 23.05.05 р. є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу у користування зазначене приміщення, доказом чого є акт прийому-передачі від 23.05.2005 року. (а.с.12).

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 68 572,35 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 68 572,35 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3590,27 грн. - пені.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 2.4. договору у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3590,27 грн. - пені заявлено правомірно, нараховано згідно вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 29.06.2010 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості орендної плати.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. 11, 16, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України ст. 44 , 49, ст. ст. 82 ,115 та 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Антоніо-ЗА" (м.Вінниця, вул.Соборна, 33, кв.4, код 33126855) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13322432) 68 572,35 грн. боргу за оренду нежитлового приміщення, 3590,27 грн. пені за несвоєчасні розрахунки по сплаті орендної плати, 721,63 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:1 - до справи; 2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59; 3 - відповідачу м.Вінниця, вул.Соборна, 33, кв.4