Рішення № 10831918, 13.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 серпня 2010 р. Справа 7/135-10

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Датагруп" в особі Вінницького регіонального підрозділу "Датагруп-Вінниця", м. Вінниця.

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця.

про стягнення 2381,50 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Олійниченко О.В.- паспорт серія НОМЕР_2, виданий 22.05.2000 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 05.07.2010 року надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Датагруп" в особі Вінницького регіонального підрозділу "Датагруп-Вінниця" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2381,50 грн., з яких 1957,79 грн. боргу, 323,04 грн. інфляційних втрат, 100,67 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 01.08.2006 року № Ю.28.67.2006.

За вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/135-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 05.08.2010 року.

На визначену дату представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не подали.

Разом з тим до господарського суду Вінницької області 05.08.2010 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивована перебуванням представника позивача з 19.07.2010 року по 28.07.2010 року у щорічній відпустці, а з 29.07.2010 року по 08.08.2010 року на лікарняному.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, ненадання ними витребуваних документів необхідних для розгляду справи по суті та неможливість вирішення даного спору в цьому судовому засіданні, розгляд справи було відкладено до 12.08.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання 12.08.2010 року повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього судом.

Слід зауважити, що ухвали у справі відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1, 21100). При цьому суд зазначає, що конверт з вказаною ухвалою не повернувся на адресу суду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 895441 місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1 яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 12.08.2010 року з метою надання можливості представнику позивача виконати в повному обсязі вимоги ухвали суду від 05.08.2010 року щодо надання документів оголошувалась перерва до 13.08.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.08.2006 року між ПАТ "Датагруп" (Оператор) та ФОП ОСОБА_1 (Абонент) укладено договір № Ю.28.67.2006 про надання телекомунікаційних послуг за умовами якого Оператор надає Абоненту послуги, а Абонент зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому абонент зобов'язується оплачувати рахунки за послуги не пізніше 10 днів з дати отримання рахунку Оператора (п. 2.4.1 Договору).

До вказаного договору сторонами підписано додатки № 1, № 2 та № 3 в яких, з поміж іншого сторони погодили тарифи на послуги, які мав надавати позивач.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач за період з 31.08.2006 року по 30.11.2008 року надав відповідачу обумовлені послуги загалом на суму 7247,82 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками, довідкою позивача про розрахунок суми основного боргу та детальним звітом про дзвінки абонента ФОП ОСОБА_1.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав неналежним чином та сплатив лише 5290,03 грн..

Факт проведення відповідачем оплати на вказану вище суму підтверджується виписками банківських установ, а також довідкою позивача про розрахунок суми основного боргу тощо.

Слід зауважити, що позивачем надано суду акти звіряння розрахунків від 30.09.2006 року та від 31.12.2006 року, які підписані обопільно. Окрім того, співставлення відображених у них даних із даними вказаними в довідці позивача про розрахунок суми основного боргу приводить до висновку про їх кореспондування.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 1957,79 грн. (7247,82-5290,03), який не погашався у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу від 08.12.2008 року.

Однак відповіді на претензію відповідачем не було надано та не здійснено дій спрямованих на погашення заборгованості у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 1957,79 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 323,04 грн. інфляційних втрат та 100,67 грн. 3% річних за період з 21.12.2008 року по 10.06.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Перевіркою інфляційних втрат судом не виявлено помилок у зв'язку з чим суд задовольняє вказану вимогу в повному обсязі.

Перевіркою розрахунку 3 % річних судом виявлено помилку, яка полягає в тому, що позивач обраховував 3 % виходячи із суми заборгованості в розмірі 2280,83 грн., в той час як сума заборгованості складала 1957,79 грн..

Провівши перерахунок 3 % річних за період визначений позивачем судом отримано 86,41 грн. 3 % річних, в зв'язку з чим в стягненні 14,26 грн. 3 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із врахуванням мотивів щодо часткової відмови в стягненні 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

13.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Датагруп", вул. Стельмаха, 43-а, м. Вінниця, 21029 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31720260) - 1957 грн. 79 коп. боргу, 86 грн. 41 коп. 3% річних, 323 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 101 грн. 39 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 234 грн. 59 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 серпня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Стельмаха, 43-а, м. Вінниця, 21029.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21100.