Рішення № 10831912, 13.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 серпня 2010 р.           Справа 7/138-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Автосервіс", м.Вінниця

до: Приватного підприємства "Біофармамед", м. Вінниця

про стягнення 21737,40 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Ємець Л.Д. - представник за дорученням б/н від 04.08.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ВАТ "Автосервіс" подано позов про стягнення з ПП "Біофармамед" 21737,40 грн. боргу, який виник внаслідок невиконання останнім умов договору підряду № 14 від 24.04.2008 року.

Ухвалою від 12.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/138-10 та призначено до розгляду на 05.07.2010 року.

Відповідачем ухвалу про порушення провадження у справі отримано 19.07.2010 року, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 20124053.

04.08.2010 року до суду надійшла телеграма від ПП "Біофармамед" з клопотанням про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою директора.

При цьому відповідач в судове засідання не з'явився.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

В судовому засіданні 05.08.2010 року оголошувались перерви до 11.08.2010 року та 13.08.2010 року з метою надання сторонами додаткових документів.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24.04.2008 року ПП "Біофармамед" (Замовник) та ВАТ "Автосервіс" (Підрядник) уклали договір підряду № 14 за умовами якого Підрядник зобов'язується власними та залученими силами та засобами, з своїх та (або) з матеріалів Замовника в межах Договірної ціни виконати роботи визначені в п. 2.2 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 2.1 Договору).

Договірна вартість робот визначається згідно ДБН і становить 1150,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Визначена Сторонами вартість робіт по Договору є динамічною і може бути змінена виключно за домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п. 3.2 Договору).

Замовник зобов'язаний щомісяця сплачувати вартість фактично виконаних Підрядником робіт на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 протягом 5 календарних днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін (п. 4.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання укладеного договору позивач за період з червня 2008 року до грудня 2008 року виконав підрядні роботи на загальну суму 505697,32 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт підписаних та скріплених печатками двох сторін.

Крім того позивач згідно накладної № 342 від 07.10.2008 року позивач поставив відповідачу товар на суму 5857,31 грн. (а.с.48, т.1), а також позивачем відповідно до платіжного доручення № 3795 від 16.10.2008 року перерахував відповідачу 50000,00 грн..

Відповідач в свою чергу розрахувався за отримані послуги частково на суму 474062,46 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи та довідкою від 04.08.2010 року № 24/128 (а.с.51, т.1).

Крім того відповідно до накладної № 002 від 04.12.2008 року та № 001 від 01.01.2009 року відповідачем було поставлено товар на загальну суму 65754,77 грн. (а.с.46, 49, т.1).

13.08.2010 року позивачем складено протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відповідно до якого він суму поставленого відповідачем товару за накладними № 002 від 04.12.2008 року та № 001 від 01.01.2009 року зарахував в якості погашення кредиторської заборгованості.

Таким чином беручи до уваги усі господарські операції між сторонами за відповідачем рахується борг у розмірі 21737,40 грн. про стягнення якого і просить позивач (505697,32+5857,31+50000,00-474052,46-65754,77).

Виходячи з встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, регулювання яких здійснюється в параграфі 3 "Будівельний підряд" глави 61 "Підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Окрім того, дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань в цій частині, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 21737,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, я і інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також варто зазначити, що ВАТ "Автосервіс" змінило своє найменування з урахуванням зміни основного виду діяльності та вимог ЗУ "Про акціонерні товариства" на ПАТ "Будмонтажпроект", що вбачається з довідки останнього № 24-117 від 22.07.2010 року.

13.08.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біофармамед", вул. Свердлова, 7А, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30453457) на користь Публічного акціонерного товариства "Будмонтажпроект", вул. Енгельса, 35, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13298337) - 21737 грн. 40 коп. основного боргу, 217 грн. 37 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 серпня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Стеценко, 75а, м. Вінниця, 21009

3 - позивачу - вул. Енгельса, 35, м. Вінниця, 21012

4 - відповідачу - вул. Свердлова, 7А, м. Вінниця