Рішення № 108311127, 06.01.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4503/22

Провадження № 2/202/287/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 січня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді - Бєсєди Г.В.

за участю секретаря - Свити Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник Дніпровського державного медичного університету звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що 01 вересня 2012 року між Дніпровським державним медичним університетом та ОСОБА_1 укладено угоду № 118 про підготовку фахівця з вищою освітою. Даною угодою передбачено обов`язок відповідача після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років у закладі охорони здоров`я, куди випускник буде направлений за розподілом, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до бюджету вартість навчання. Після закінчення навчання 16.05.2018 відповідача направлено на роботу в КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6» ДОР на посаду лікаря-хірурга. Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 30.06.2022 №3521/0/29-22 відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки за направленням. Посилаючись на те, що відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений укладеним між сторонами договором та не відпрацював після закінчення навчання три роки у закладі охорони здоров`я, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача витрати на навчання у сумі 205 700, 30 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» №578-ОС від 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 зарахований на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

01 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено угоду №118 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно з умовами якої ОСОБА_1 зобов`язується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Згідно наказу Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» №527-ос від 23.06.2018 «Про завершення навчання» ОСОБА_1 присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв`язку із завершенням навчання.

Згідно наказу Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» № 779-ос від 30.08.2018 відповідач був зарахований до очної інтернатури.

Згідно наказу Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» №469-ос від 30.06.2021 відповідач був відрахований з очної інтернатури у зв`язку з закінченням навчання та присвоєнням звання лікаря-спеціаліста.

Відповідно до направлення на роботу № 70 від 16 травня 2018 року, виданого Міністерством охорони здоров`я України, ОСОБА_1 був направлений в розпорядження КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6» ДОР.

Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 30.06.2022 №3521/0/29-22 відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки за направленням.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2018 року вартість навчання відповідача становить 205 700, 30 грн.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, а саме: випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, визначено: частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2012 № 118), пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96, пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 (була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 15 лютого 2008 року № 136) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Оскільки частина друга статті 52 Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та вищезазначені нормативно-правові акти, які передбачали обов`язок студента відпрацьовувати за направленням, були чинними, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2012 року, регулюються саме ними.

ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти державного бюджету, погодилась відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.

Вдповідачем не було дотримано вимог законодавства України та угоди від 01 вересня 2012 року в частині його зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки, відповідно до направлення на роботу.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення коштів на навчання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 3 085, 51 грн.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010681, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9) вартість навчання у сумі 205 700 (двісті п`ять тисяч сімсот) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010681, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9) судові витрати у сумі 3 085 (три тисячі вісімдесят п`ять) грн. 51 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.В. Бєсєда