Ухвала суду № 108304193, 09.01.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4360/22

Провадження № 1-кп/553/939/2023

У Х В А Л А

Іменем України

09.01.2023 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника адвоката - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12022221140000655 відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 .

На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 28.07.2022 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжений ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 23.09.2022 року та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15.11.2022 року.

При вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження було враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, наявність у передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, те, що він усвідомлюючи суворість покарання у разі доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, а також у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та активними бойовими діями у м. Харкові та Харківській області, може втекти до іншого міста, населеного пункту, тобто переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перебуваючи вдома, може вчинити незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними у ході досудового розслідування показів, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки існують достатні підстави вважати, що підозрюваний продовжить свою злочинну діяльність, а також враховуючи, те що він неодноразово засуджений за умисні тяжкі корисливі злочини, визнавши, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Ухвалою судді від 05.01.2023 року вирішено судове засідання по справі проводити в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів.

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким стало підставою для його застосування, не зникли, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи є неможливим.

Наголосив, що підозрюваний ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого інкримінованого правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, не має постійного місця роботи, не одружений, не має утриманців, тобто міцних соціальних зв`язків, а відтак існує ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності, здійснити вплив на свідків задля зміни показань на його користь з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відтак є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України. Зазначив, що інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання заперечували. Обвинувачений вказував, що до інкримінованого кримінального правопорушення не причетний, а тому безпідставно перебуває в установі попереднього ув`язнення. Захисник зазначив, що пред`явлене його підзахисному обвинувачення є необґрунтованим, наголосив на тому, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими обґрунтовані підстави для продовження застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, доказів існування цих ризиків суду не надано, а дані про особу обвинуваченого свідчать про можливість застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

При вирішенні клопотання прокурора суд виходить з наступного.

Відповідно дост.177КПКУкраїни метоюзастосування запобіжногозаходу єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КПК України, враховує той факт, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України віднесене до категорії тяжких злочинів та за яке передбачене покарання санкцією статті у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не працює та не має постійного джерела доходу, не одружений, не має міцних та сталих соціальних зв`язків, вік, репутацію, майновий стан, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, на переконання суду, не свідчить безперечно про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованого діяння і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України, тим паче у зв`язку з військовою агресією проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно неї на 60 днів без визначення розміру застави.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин та необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Враховуючи викладене, те, що в Україні введено воєнний стан, обвинувачений ОСОБА_4 утримується в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" та з об`єктивних причин не може бути етапований до Ленінського районного суду м. Полтави, тоді як розгляд справи без його участі неможливий, суд вважає за доцільне провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів.

Керуючись ст. ст. 314-316, 331, 336 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 09 січня 2023 року по 09 березня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Зобов`язати ДУ "Харківський слідчий ізолятор" забезпечити:

- участь обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні 23 лютого 2023 року о 15 год. 00 хв.;

- працездатність апаратного комплексу для відеоконференцзв`язку з Ленінським районним судом м. Полтави.

Ухвалав частині вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1