Рішення № 108302027, 26.12.2022, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24910/21

Провадження № 2/686/1818/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючої судді Салоїд Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лоб І.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

та представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Хмельницького професійного ліцею до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виселення з учнівського гуртожитку, -

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У жовтні 2022 року Хмельницький професійний ліцей звернувся до суду з позовом до відповідачів, який обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 була поселена з донькою ОСОБА_7 в кімнату АДРЕСА_1 на підставі цивільно-правового договору строком на один рік.

У зв`язку з укладенням шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_6 без відома адміністрації навчального закладу у вказану кімнату гуртожитку. Від шлюбу народилась донька ОСОБА_8 .

З квітня 2021 року відповідачі фактично у кімнаті № 225 учнівського гуртожитку, що по АДРЕСА_2 не проживають, оскільки ОСОБА_4 має у власності квартиру під номером АДРЕСА_3 .

Відповідачі попереджались про звільнення кімнати, однак займають її без будь-яких правових підстав.

Учнівський гуртожиток знаходиться на балансі державного навчального закладу (Хмельницький професійний ліцей), і є, як і сам навчальний заклад, державною власністю, функції розпорядження якою здійснює Міністерство освіти і науки України, що підтверджується витягом є ЄРОДВ. Просить виселити відповідачів із займаного житла.

В судовому засіданні представник позивач поданий позов підтримала та просить його задовольнити із викладених у заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про час і місце судового розгляду у передбаченому законом порядку. Подала відзив на позов, в якому вказує на те, що вона була поселена в учнівський гуртожиток разом із донькою ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в учнівський гуртожиток Хмельницького професійного ліцею по АДРЕСА_2 та проживала у кімнаті 238 близько 14 років, а тепер проживають у кімнаті АДРЕСА_4 .

Доказом того, що вона на законних підставах проживає в учнівському гуртожитку , в тому числі і спірній кімнаті є договір найму, котрий при забезпечення житлом (кімнатою № 238) був нею підписаний. Проте, позивач не надав другого примірника договору їй не надав.

Вимоги позивача щодо виселення її із спірної кімнати № НОМЕР_1 , в якому вона прожила більше 28 років на законних підставах порушують гарантований принцип «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Крім того, у спірній кімнаті знаходяться її особисті речі та майно. Поряд із цим не можна вважати, що її виселення із кімнати гуртожитку потрібне для захисту прав позивача на момент розгляду справи і матиме «легітимну мету».

Щодо вимог позивача про виселення малолітньої дитини зауважує, що ОСОБА_5 зареєстрована та проживає у спірній кімнаті гуртожитку з 2019 року (дати її народження), в ній знаходяться особисті речі дитини, іграшки, будь-якого іншого житла вона не має.

Факт проживання малолітньої ОСОБА_5 за вказаною адресою підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заявлено позову не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

Представник малолітньої ОСОБА_10 в судовому засіданні заявленого позову не визнала, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. посилається на те, що вона з 14 років проживала у зазначеному гуртожитку, іншого житла не має. З матір`ю вони мешкали у кімнаті АДРЕСА_4 зазначеного гуртожитку однією сім`єю, хоча ордер їм виданий не був. Її матір працівником професійного ліцею не була. Ордеру на вселення у вказане жиле приміщення їм не видавали, а був лише укладений письмовий договір, копію якого надати не може. В даний час матір має на праві власності інше житло, чоловік ОСОБА_6 в цій кімнаті не зареєстрований, у зв`язку з характером виконуваної роботи більш часу проживає у м. Старокостянтинів у житловому будинку своїх батьків, хоча час від часу навідувався до вказаної кімнати. В грудні 2021 року вона добровільно покинула кімнату з малолітньою донькою внаслідок ремонту у місцях загального користування та з того часу проживає у квартирі знайомих.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. заявленого позову не визнав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 25.10.2021 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 05.04.2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

10 січня 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на позов, в якому вказує на те, що кімната № НОМЕР_1 є єдиним її житлом, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Її малолітня донька ОСОБА_8 зареєстрована та проживає з нею в кімнаті та має право користуватися цим житлом, чоловік ОСОБА_6 також проживає у вказаній кімнаті, іншого житлового приміщення немає. Вона вчасно сплачує кошти проживання, заборгованості по оплаті комунальних послуг не існує.

20.12.2022 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення суду.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, проаналізувавши законодавство, що регулює дані правовідносини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом достовірно установлено, що на балансі Державного навчального закладу «Хмельницький професійний ліцей» перебуває гуртожиток для учнів навчального закладу по АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406030468101) Міністерству освіти і науки України на праві державної власності належить гуртожиток , загальною площею 130,4 кв.м.

Згідно Статуту Хмельницького професійного ліцею ліцей є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

04 грудня 2012 року ОСОБА_11 була зареєстрована в кімнаті за номером АДРЕСА_1 . Її донька, ОСОБА_12 , була зареєстрована разом із матір`ю у вказаній кімнаті 15 січня 2013 року.

29 серпня 2019 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_6 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_8 , котра зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_1 .

Ордер на заняття вказаної кімнати не видавався. Цих обставин сторони не заперечують.

Посилання сторін на те, що був укладений договір оренди житла, свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли.

Натомість в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що вона у грудні 2021 року добровільно з дитиною покинула спірну кімнату, у зв`язку з ремонтом у приміщеннях загального користування. Її чоловік ОСОБА_6 зареєстрованим у вказаній кімнаті не був, у зв`язку з характером виконуваної роботи, проживає за місцем реєстрації у м. Старокостянтинів у будинку батьків.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав, докази відхилені судом та мотиви їх відхилення.

Позивач вважає, що відповідачі з квітня 2021 року відповідачі фактично не користуються означеною кімнатою, ОСОБА_4 із членами своєї родини забезпечена житлом, а гуртожиток є учнівським і має використовуватись за призначенням.

Відповідачі вважають, що у кімнаті АДРЕСА_4 були поселені та проживають на законних підставах.

Проте, з такими доводами відповідачів та їх представника погодитись не можна з наступних мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_11 вселилась у спірну кімнату учнівського гуртожитку на підставі усного цивільно-правового договору та була зареєстрована у ній 04.12.2012 року, її донька, 15 січня 2013 року у вказаній кімнаті була зареєстрована ОСОБА_12 разом з матір`ю.

Відповідач ОСОБА_13 у трудових відносинах з Хмельницьким професійним ліцеєм не перебувала. Згідно довідки Хмельницького закладу дошкільної освіти № 47 «Дзвіночок» від 05.012022 року за №01-24/3 ОСОБА_4 працює у вказаному дошкільному закладі освіти на посаді вихователя з 28.08.1997 року згідно наказу № 102 від 28.08.1997 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності належить квартира під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 63.7 кв.м., житловою 31.4 кв.м., одна друга частина житлового будинку у с. Баглайки Красилівського району та земельною ділянкою площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно свідоцтва про право на спадщину від 20.12.2019 року.

У зв`язку з народженням ОСОБА_12 доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дитина була зареєстрована у вказаній кімнаті учнівського гуртожитку 01.01.2020 року.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що вона з чоловіком та донькою разом із матір`ю проживали у кімнаті № 225 однією сім`єю. Не заперечували і того факту, що матір у кімнаті № НОМЕР_1 не проживає, оскільки має житло на праві власності. Поряд із цим вона підтвердила і факт свого разом із малолітньою дитиною не проживають у спірній кімнаті з грудня 2021 року у зв`язку з проведенням ремонту у приміщеннях загального користування, та ту обставину, що її чоловік, ОСОБА_6 теж не мешкає у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_4 та не зареєстрований у ній.

Суд, знаходить підставним відхилити висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, затверджений рішенням за № 6 від 13.01.2022 року щодо недоцільності виселення з учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із вказаного висновку слідує, що 03.12.2021 року працівниками служби у справах дітей Хмельницької міської ради було здійснено огляд кімнати № 225 та складено акт обстеження умов проживання.

З пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні остання показала суду, що працівниками служби у справах дітей за її заявою було обстежено умови проживання малолітньої дитини, однак таке обстеження дійсно було проведено за відсутності представників професійного ліцею.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету суд до уваги не бере, позаяк вхід у гуртожиток облаштований цілодобовим чергуванням та перевіркою осіб, котрі до нього заходять та виданням спеціальних перепусток, тому працівники Служби у справах дітей не могли пройти до гуртожитку, аби чергова по гуртожитку не внесла осіб, котрі проходять до нього до спеціального журналу.

Згідно акту від 12 липня 2022 року в складі коменданта гуртожитку, голови профкому та чергової по гуртожитку орган опіки та піклування не звертався до адміністрації навчального закладу для перевірки та видачі перепусток, в книзі реєстрації відвідувачів гуртожитку відсутні записи про дозвіл відвідування блоку та кімнати № 225 сторонніми особами. Крім того ніякі ремонті роботи у блоці не ведуться.

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не проживають з квітня 2021 року, з`являлись в кімнаті № 225 останній раз до січня 2022 року для вияснення сум для оплати комунальних послуг.

Вказані обставини підтвердили і свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили суду факт не проживання відповідачів та малолітньої дитини у кімнаті № 225 гуртожитку з квітня 2021 року шляхом виселення до іншого житла. Речі з кімнати вивезли, можливо лише якусь частину залишили, кімната зачинена. Ремонтних робіт відповідачі не проводили та участі у ньому не брали. Ремонтні роботи проводились на третьому поверсі гуртожитку, тоді коли кімната № НОМЕР_1 знаходиться на другому поверсі.

Як пояснила ОСОБА_2 вони з чоловіком та матір`ю проживали однією сім`єю, тому вважати, що вона не забезпечена житлом не можна., їх поселення до гуртожитку не можна вважати законним, з квітня 2021 року не мешкають у ньому. Тому підстав стверджувати, що вона має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірна кімната в учнівському гуртожитку є їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції не можна.

Такого висновку суд дійшов, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, адже якщо слідувати показам навіть ОСОБА_2 вона не мешкає у спірній кімнаті з грудня 2021 року при умові, що ніякого ремонту ані вона, ані інші особи у блоці де розташована кімната № НОМЕР_1 не проводили та не проводять. В означений нею період мешкає у іншому житлі.

У частині четвертій статті 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 128 ЖК України жила площа у гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку (стаття 129 ЖК України).

Тому суд встановив незаконність поселення відповідачів в гуртожиток, оскільки всупереч вимогам статей 128, 129 ЖК України, статей 2, 9, 10, 11 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 03.06.1986 року за № 208, ордер на вселення відповідачам не видавався і спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету на заселення не приймалось.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.1 Закону України „ Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків", цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв`язку з навчанням... та перебувають в оперативному управлінні державних навчальних закладів.

Як вбачається з матеріалів справи, гуртожиток Хмельницького професійного ліцею, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 має статус учнівського гуртожитку, оскільки призначений для проживання іногородніх учнів та інших осіб на час їх навчання в цьому навчальному закладі.

Відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію та про право власності на нерухоме майно, будівля гуртожитку є власністю держави, перебуває в оперативному управлінні позивача та зареєстрована, як учнівський гуртожиток.

Отже, цей гуртожиток призначений для тимчасового проживання осіб під час навчання, а тому на відповідачів не розповсюджується дія названого вище закону в частині неможливості їх виселення без надання іншого житла (ч.1 ст.19). Також відповідачі не підпадають під категорію громадян передбачених ст.125 ЖК України, виселення яких можливе з наданням іншого житла.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч вимогам ст.ст. 127,128 ЖК України, ст.ст. 2, 9, 10, 11 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 03.06.1986 року за № 208, спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету на заселення не приймалось, ордер на жилу площу, який відповідно до ст.129 ЖК України є єдиною підставою для вселення, відповідачка та члени її сім`ї не отримували і цього вони не заперечували і в судовому засіданні.

Укладення угоди найму житлового приміщення в гуртожитку сторони не надали,а суд таких не встановив.

Крім того, в главі 4 ЖК України „Користування гуртожитками ", немає посилань на те, що на правовідносини, які в ній регулюються, поширюється дія глави 2, яка регламентує користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського фонду, зокрема щодо найму житлового приміщення.

Отже, на вказане спірне житло в гуртожитку ОСОБА_11 з сім`єю була поселена та проживає не з підстав і в порядку передбаченому діючим на той та теперішній час законодавством, а тому незалежно від строку проживання та отриманої прописки (тепер реєстрації) за місцем проживання, самостійного права у відповідачів на проживання у цьому гуртожитку не виникло, тому вони підлягають виселенню без надання іншого житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ( рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві», тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути співмірним переслідуваній легітимній меті (рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

Вирішуючи питання про «необхідність у демократичному суспільстві» виселення відповідачів із житла, суд має оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи на житло пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Крім того, принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2007 року у справі «Станкова проти Словаччини» («Stankova v. Slovakia»), заява № 7205/02, § 60-63).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Суд вважає. що такі правові підстави користування житлом у відповідачів настали з часу їх добровільного переселення у інше приватне житло, в тому числі і ОСОБА_2 з малолітньою дитиною, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідачі підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, оскільки їх проживання там не пов`язане з навчанням чи виконанням трудових обов`язків, спеціальний ордер не видавався, і на даний час відсутні будь-які цивільно-правові угоди між сторонами про зайняття кімнати у гуртожитку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог, тому в разі його задоволення слід стягнути з відповідачів судовий збір по 756.7 грн. з кожного на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12,13,76-81,89,265,288,289 ЦПК України, статтями 128.129 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 разом і малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з кімнати № 225 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею по улиці Озерній, 8 у м. Хмельницькому.

Стягнути судовий збір з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 в розмірі по 757,6 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду, через Хмельницький міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 26 грудня 2022 року.

Позивач: Хмельницький професійний ліцей, код ЄДРПО 071176, м. Хмельницький, вул. Озерна, 8

Відповідачі: ОСОБА_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 :

ОСОБА_6 , місце реєстрації АДРЕСА_5

Журавльова ОСОБА_18 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Суддя :