Ухвала суду № 108300883, 09.01.2023, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.01.2023

Справа № 330/381/22

Провадження № 1-і/334/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у режимі відеоконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Трудове Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, одруженого (зі слів), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 14.12.2020 Якимівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування з іспитовим строком на 1 рік, -

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,

установив:

Ленінським районним судом м.Запоріжжя здійснюється розгляд клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному 24.01.2021 до ЄРДР № 12021085170000015 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати йому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. При цьому пояснив, що в м. Запоріжжя в нього немає житла та родичів.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та матеріали надані на його обґрунтування, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 23 січня 2021 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, йшов по автодорозі Харків-Сімферополь М-18 на 445 км неподалік від с. Вовчанське, Якимівської ОТГ, Мелітопольського району Запорізької області, а саме по мосту через річку Малий Утлюг де, скориставшись відсутністю сторонніх осіб навколо, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до каналізаційного люка, який розташований на узбіччі вищезазначеної дороги, де таємно повторно викрав чавуну кришку люка, вартістю 2664,93 гривень, яка належить ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», після чого з викраденим з місця злочину зник, чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

Крім того, 13 червня 2021 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на лавці біля території домоволодіння АДРЕСА_1 , де шляхом нанесення підзатильника потерпілому ОСОБА_7 , відкрито, повторно заволодів мобільним телефоном «Meizu M5 Note», вартістю 914,50 гривень та з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вищезазначену суму. Тобто, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

18 лютого 2022 року ухвалою слідчого судді Якимівського районного суду Запорізької області підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.04.2022.

Підставою для обрання запобіжного заходу стало наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та поведеність прокурором у судовому засіданні, існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

21.02.2022 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 спрямовано до Якимівського районного суду Запорізької області.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» змінено територіальну підсудність Якимівського районного суду Запорізької області на Самарський районний суд м. Дніпропетровська.

07.04.2022 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 06 червня 2022 року.

02.06.2022 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 31 липня 2022 року.

27.07.2022 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 24 вересня 2022 року.

20.09.2022 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 18 листопада 2022 року.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.09.2022 №49/0/9-22 Ленінському районному суду м. Запоріжжя визначено територіальну підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області.

15.11.2022 ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено на 60 днів, тобто до 13 січня 2023 року.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, а також існування доведених ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, Які не зменшилися та продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 знаходячись на свободі, може переховуватися від суду; чинити тиск на потерпілого та свідків; не будучі працевлаштованим та не маючи постійного джерела доходу може вчинити новий умисний злочин, які не зменшились та продовжують існувати.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, існують, обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ОСОБА_6 суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченому покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочинів та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке застосування не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Керуючись ст. ст. 183,371, 372КПК України, суддя

ухвалив:

Клопотанняпрокурора ОСОБА_3 про продовженнязапобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ«Запорізький слідчийізолятор» на строк до 05 березня 2023 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення; обвинуваченим, який утримується під вартою протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: