Рішення № 108296247, 09.01.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2972/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/2972/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області /ЄДРПОУ 03528552, адреса 66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Володимира Князя, 107, e-mail: lubashovka@od.gp.gov.ua/ в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті /ЄДРПОУ 38054398, адреса 14000, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 39, e-mail: 41@dsbt.gov.ua/

до відповідача: фізичної особи підприємця Нестеровського Олександра Миколайовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 /

про стягнення 27 135,97 грн

ВСТАНОВИВ:

04.11.2022 року керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3068/22/ до фізичної особи підприємця Нестеровського Олександра Миколайовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 27 135,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Державною службою з безпеки на транспорті не здійснюються заходи щодо стягнення нарахованої відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні.

Позов пред`явлено на підставі ст.131-1 Конституції України, ст. 29 БК України, Закону України Про прокуратуру, Закону України Про автомобільні дороги, Закону України Про автомобільний транспорт, Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, Закону України Про державний рух.

Ухвалою суду від 09.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2972/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 року у справі № 916/2972/22 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (66510, Одеська обл., Любашівський р., с. Ясенове Друге, вул. Суворова, 193, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

09.12.2022 року за вх. № 20635/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою про отримання відправлення 18.11.2022 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2972/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, на підставі направлення на рейдову перевірку № 006808 від 04.11.2019 року головним спеціалістом Лаптій С.О. та старшими державними інспекторами відділу державного контролю Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області Рублевським Ю.В. та Ширай Г.І. 06.11.2019 року на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 124 км автодороги М-01 «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі» проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_3 та напівпричепа-контейнеровоза-Е марки NARKO S3HF61K11, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

06.11.2019 року за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 199084 проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005255 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042224. З вказаними документами під підпис ознайомлено водія ОСОБА_1 , посвідчення НОМЕР_5 , видане 11.06.2015 року Центр ДАТ 5112.

Габаритно-ваговим контролем зафіксовано, що повна маса автомобіля марки VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу становила 44,70 т, при нормативно допустимих 44,00 т, що становить 15,41%.

За кермом даного транспорту перебував водій ОСОБА_1 , посвідчення НОМЕР_5 , та згідно товарно-транспортної накладної № 742989 від 06.11.2019 року на вказаному транспортному засобі перевізником ФОП « ОСОБА_2 » здійснювалося перевезення вантажу, а саме п/матеріал обрізний (сосна), з пункту навантаження -м. Чернігів до пункту розвантаження - м. Одеса.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів автомобіль марки VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_2 (серія НОМЕР_3 ) належить ОСОБА_3 , а напівпричеп контейнеровоза-Е марки NARKO S3HF61K11 реєстраційний номер НОМЕР_4 . (серії НОМЕР_6 ) належить ОСОБА_2 .

Відповідно до додаткового договору № 838 від 02.01.2019 року ФОП Нестеровський О.М. та водій ОСОБА_1 перебувають у трудових відносинах, пов`язаних з виконанням обов`язків останнього з перевезення вантажів згідно внутрішніх правил фізичної-особи-підприємця.

Згідно витягу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Нестеровський Олександр Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Відтак, під час проведення габаритно-вагового контролю співробітниками управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 742989 від 06.11.2019 року водієм ОСОБА_1 (водійське посвідчення НОМЕР_5 ) на автомобілі марки VOLVO моделі FH 12, державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки NARKO S З HF 61 К 11, державний номерний знак НОМЕР_4 здійснювалося перевезення пиломатеріала обрізного (сосна) загальною масою 38,7 м3.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки у Чернігівській області встановлено, що фактична маса транспортного засобу з вантажем складає 44,700 кг, що перевищує нормативно допустиму на 700 кг та становить 15,41%, є порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується чеком зважування № 433, проведеного 06.11.2019 року, а також довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042284 від 06.11.2019 року.

На підставі вищевказаних документів управлінням Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого відстань за маршрутом руху становить 610 км, загальна маса 44,700 кг, з урахуванням чого плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 988,2 євро.

Станом на 06.11.2019 за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 27 135,97 грн.

Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області направлено на адресу Нестеровського О.М. лист №84232,41/24-19 від 26.12.2019 року про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 988,2 евро. У листі ОСОБА_2 повідомлено про необхідність сплатити протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування та подальшого повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

За інформацією Укртрансбезпеки, у визначений вище термін - ФОП Нестеровським О.М. грошові кошти добровільно не сплачено.

Крім того, за наслідками проведеного габаритно-вагового контролю 20.12.2019 року в.о. начальникаУправління Укртрансбезпеки в Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169892 стосовно Нестеровського О.М. та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн, яку 26.12.2019 року направлено порушнику рекомендованим листом з повідомленням за вих.№82787/32/24-19 від 20.12.2019 року.

Плата за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування ОСОБА_2 у добровільному порядку не сплачена, що підтверджується листами Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області № 23750/5.2/24-22 від 08.08.2022 року та № 2370/5.2/23 від 20.09.2022 року, № 2811/5.2/23-22 від 01.11.2022 року.

Відповідно до інформації наданої Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області листом від 20.09.2022 року за № 2370/5.2/23-22 сума адміністративно-господарського штрафу згідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №169802 від 20.12.2019 року стягнута з ФОП Нестеровського О.М. органами ДВС.

Оскільки, відповідачем плата за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у добровільному порядку не сплачена, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення прокурора до суду за захистом.

Листом від 08.08.2022 року Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області повідомлено прокуратуру про наявність заборгованості у ФОП Нестеровського О.М. перед Державним бюджетом у сумі 988,2 євро за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

При цьому, окружною прокуратурою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області направлялися запити № 60-2078вих-22 від 02.09.2022 року та № 60-2619вих-22 від 25.10.2022 року, де порушувалося питання про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави у судовому порядку.

Згідно з інформацією Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області за № 2375/5.2/24-22 від 08.08.2022 року, № 2370/5.2/23-22 від 20.09.2022 року та № 2811/5.2/23-22 від 01.11.2022 року заходи, спрямовані на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом Управлінням не здійснювалися.

У листі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №2370/5.2/23-22 від 20.09.2022 року та №2811/5.2/23-22 від 01.11.2022 року уповноваженим органом висловлено прохання про вжиття заходів представницького характеру саме окружною прокуратурою.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентує питання представництво інтересів громадянина або держави в суді, а в статті 24 цього ж Закону врегульовані особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, зокрема:

- Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру");

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру");

- Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру");

- повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (ч.7 ст. 24 Закону "Про прокуратуру").

Таким чином, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах має бути встановлено судом при розгляді справи.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року за № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 Положення № 103 (у редакції, чинній на момент здійснення габаритно-вагового контролю), основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Також відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення № 103 (у редакції, чинній на момент здійснення габаритно-вагового контролю), Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області. Водночас Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, саме на Державну службу України з безпеки на транспорті покладено повноваження з питань звернення до суду з позовами про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Непред`явлення Державною службою України з безпеки на транспорті до суду позову про стягнення з фізичної особи-підприємця Нестеровського О.М. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, у зв`язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

25.10.2022 року прокурор направив на адресу відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області ДСУ з безпеки на транспорті повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, господарський суд зазначає, що Любашівською окружною прокуратурою належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок №879).

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2007 № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюються Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України під 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21. Порядку № 879).

У свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тон (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т, здвоєнні осі - 18 т, строєні - т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш на 2 м осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, видані перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно зі ст. 48 цього ж Закону документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Відповідно до п. 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За змістом Порядку № 879 безпосередньо габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

Як вже зазначалось, 06.11.2019 року Управлінням проведено габаритно-ваговий контроль спірного транспортного засобу, за результатами якого складено, зокрема, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 042284 (а.с.27).

У розділі 6 довідки «результати вагового контролю» зазначено відповідні параметри навантаження на осі транспортного засобу: 1) 5,55 т.; 2) 3,85 т.; 3) 7,60 т.; 4) 9,6 т.; 5) 9,0 т. Зазначено найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: Чернігівська обл., а/д М-01, Київ-Чернігів-Н. Яриловичі, 124 км.

Разом з тим, довідка не містить будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане при проведенні габаритно-вагового контролю.

Наданий прокурором чек зважування 06.11.2019/10:57 год. (а.с.25) містить посилання

на засіб вимірювальної техніки: ВАГ0300Т-AS2-PWIA та на пункт проведення вагового контролю 124 км А/Д М-01.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось раніше, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0005255 (а.с.28) був здійснений позивачем на підставі даних акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0005255 (а.с.26), у розділі 7 якого «маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування» зазначено: м. Чернігів м. Одеса /610 км.

Окрім того як зазначає у позовній заяві прокурор, Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області при здійсненні розрахунку відстані та загальної ваги взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної від 06.11.2019 року №742989 і розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, у тому числі, які перевізник ФОП Нестеровський О.М. мав намір проїхати.

Тобто саме з відстані 610 км відповідачу було нараховано плату у розмірі 988,2 євро.

При цьому господарський суд зауважує, що пунктом 21 Порядку № 879 чітко визначено, що нарахування плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України, тобто до місця перевірки транспортного засобу.

Пунктом 31-1 Порядку № 879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К):

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків -у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Судом перевірено розрахунок плати за проїзд № 0005255 від 06.11.2019 виконаний відповідно до формули у порядку п. 31-1 Порядку № 879 та встановлено вірність вказаного розрахунку.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому суд зазначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів").

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19.

У той же час, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому

Виходячи з наведеного, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зауважує, що обов`язок оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не залежить від наявності або відсутності вини перевізника, оскільки підставою для оплати є сам факт проїзду (руху) великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що мало місце в даному випадку.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень відповідача та доказів на їх підтвердження, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурор при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 2106 від 28.10.2022 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Нестеровського Олександра Миколайовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 / на користь Державного бюджету України /р/р UA 188999980313181216000025739 в ГУК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ отримувача 37972475, призначення платежу: 22160100, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 27 135,97 грн /двадцять сім тисяч сто тридцять п`ять гривень 97 копійок/.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця Нестеровського Олександра Миколайовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 / на користь Одеської обласної прокуратури /адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код отримувача 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101/ судовий збір у розмірі 2481,00 грн /дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок/

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 09 січня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко