Рішення № 108295345, 09.01.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3331/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3, секція "Д", ідентифікаційний код 14290527) до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) про стягнення 11 839,32 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 283,36 грн. пені

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камоцці" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №02-3/196 від 14.09.2022 про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованості на загальну суму 14 122,68 грн., з яких:

- 11 839,32 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 2 283,36 грн. пеня за період з 06.03.2022 по 14.09.2022.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2104924 від 27.09.2021 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий за видатковою накладною №933021608 від 28.12.2021 на суму 11 839,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3331/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 01.11.2022 надійшов відзив яким відповідач просить суд закрити провадження у справі №904/3331/21 в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 839,32 грн. через відсутність предмету спору, звільнити відповідача від господарської відповідальності у вигляді господарської санкції пені в будь-якому розмірі за порушення господарського обов`язку з оплати за поставлений за договором поставки №2104924 від 27.09.2021 товар та позовні вимоги про стягнення господарської санкції залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що з урахуванням сплати відповідачем боргу у сумі 11 839,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №261958 від 07.10.2022 на суму 2 831,86 грн. та №261957 від 07.10.2022 на суму 9 007,46 грн., в справі №904/3331/22 відсутній предмет спору та провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги стягнення пені у сумі 2 283,36 грн. відповідач зазначає, що граничною датою виконання відповідачем господарського обов`язку з оплати за товар, отриманий 05.01.2022 за Специфікацією, є 09.03.2022. Таким чином належний період оплати за товар становив період з 06.01.2022 по 09.03.2022, період прострочення - з 10.03.2022 по 06.10.2022. З урахуванням умов пункту 10.3.1 договору поставки в редакції протоколу погодження розбіжностей господарська санкція - пеня нараховується з 20.03.2022, який є одинадцятим днем прострочення. Відповідачем здійснено конррозрахунок господарської штрафної санкції - пені за період з 20.03.2022 до останньої дати визначеного позивачем шестимісячного періоду часу її нарахування, тобто до 06.09.2022 - розмір господарської санкції складає 2 043,50 грн.

Також відповідач зазначає, що починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь в Дніпропетровській області в якому розташований відповідач, і по теперішній час піддається систематичним обстрілам військами російської федерації, внаслідок чого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. 18.07.2022 та 15.08.2022 частина адміністративних будівель та виробничих потужностей зруйнована пожежею, яка виникла внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Відтак проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади для відповідача в аспекті його обов`язку сплатити саме зараз штрафні санкції за неналежне виконання господарського обов`язку за Специфікацією №1/2104925 від 27.09.2021 є надзвичайною і невідворотною обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти будь-якими доступними для нього засобами. Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни. В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, від якого він має бути звільнений, адже в залежності від розвитку бойових дій у м. Нікополь та в районі Запорізької атомної електростанції (відстань 7 км по Каховському водосховищу до атомних енергоблоків) може статися й так, що відповідач не тільки не зможе сплачувати штрафні санкції, а й виконувати й основні зобов`язання перед усіма своїми кредиторами.

Таким чином, відповідач просить суд прийняти до уваги, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за договором є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача. Затримка, а в деяких випадках і неможливість поставки сировини для виробництва феросплавної продукції за рахунок знищення російськими військами українських національних залізничних колій та блокування морських портів України призвели до значного зменшення обсягу виробництва феросплавної продукції, що в свою чергу викликало часткову зупинку діяльності відповідача. Внаслідок бойових дій на території м. Маріуполь Донецької області та його наступної окупації ворогом відповідачем повністю втрачені господарські зв`язки із основними покупцями його продукції, такими як ПРАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, ПРАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", що знаходиться у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, значно скоротив потребу в споживанні феросплавів. Поставка цьому споживачу феросплавної продукції відповідача з огляду на постійний обстріл Апостолівської територіальної громади, через яку проходять українські національні залізничні колії, що до війни були задіяні у поставці, здійснюється малими партіями автомобільним транспортом. Собівартість автомобільного перевезення малої партії є доволі значною.

До суду 08.11.2022 надійшла відповідь позивача на відзив в якій зазначає, що відповідачем 07.10.2022 закрито заборгованість в розмірі 11 839,32 грн., нарахована пеня за період з 21.01.2022 по 14.09.2022 в сумі 2 283,36 грн. на поточний рахунок позивача не надходила. Таким чином, позивач просить суд стягнути відповідача нарахованої пені в розмірі 2 283,36 грн., а також сплачену суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №2104924, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до договору (далі-товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами. У разі розбіжностей між Інкотермс та договором договір має переважну силу.

Згідно з умовами специфікації (додатка) до договору, постачальник власними силами або за власний рахунок проводить завантаження товару на автомобільний або залізничний транспорт перевізника товар належної якості (для транспортування на адресу покупця) в погодженій сторонами кількості, відповідної якості та за ціною, що передбачена умовами договору (п. 3.2 договору).

Загальна вартість товару за договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до договору) (п.4.1 договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

У відповідності з п. 4.6 договору порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладення, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до договору (п.12.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1/2104925 від 27.09.2021 про поставку товару на суму 11 839,32 грн.

Згідно з п. 2 Специфікації покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5 договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано видаткову накладну №933021608 від 28.12.2021 на суму 11 839,32 грн. та експерс-накладну №20400266836249 відповідно до яких покупцем товар отримано 05.01.2022.

Позивач 26.07.2022 звернувся до відповідача із претензією №02-3/157 від 18.07.2022, у якій просив погасити заборгованість у розмірі 11 839,32 грн. та сплатити пені у розмірі 1 376,94 грн. протягом семиденного терміну з дня отримання претензії.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар становить 11 839,32 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 11 839,32 грн. та пеню у сумі 2 283,36 грн. за період з 06.03.2022 по 14.09.2022.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Факт прийняття покупцем товару на суму 11 839,32 грн. підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору (п. 2 Специфікації) та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав - з 06.01.2022 по 09.03.2022 (протягом 60 календарних днів з дати поставки).

Відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 11 839,32 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду (27.09.2022) відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на суму 11 839,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №261958 від 07.10.2022 на суму 2 831,86 грн. та №261957 від 07.10.2022 на суму 9 007,46 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 11 839,32 грн. сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11 839,32 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення 11 839,32 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та Специфікації до нього, більше ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11 календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у п.3.5 договору, та несе відповідальність, передбачену п.10.4 договору; у випадках, передбачених п. 9.2 договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 2 283,36 грн. пеня за період з 06.03.2022 по 14.09.2022.

В той же час, пунктом 10.3.1 договору передбачено, що пеня нараховується починаючи з 11 календарного дня прострочення. У договорі сторони за власним волевиявленням визначили, що пеня нараховується з починаючи з 11 календарного дня прострочення. Таким чином, за перерахунком суду у період з 20.03.2022 по 10.09.2022 розмір пені становить 2 108,37 грн.

Щодо заяви відповідача про звільнення відповідача від господарської відповідальності у вигляді господарської санкції пені в будь-якому розмірі за порушення господарського обов`язку з оплати за поставлений за договором поставки №2104924 від 27.09.2021 товар суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Господарський суд зазначає, що сума пені відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім цього суд враховує період прострочки (7 місяців).

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 2 108,37 грн. пені.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки сплата боргу в розмірі 11 839,32 грн. відбулася після пред`явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов`язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 450,26 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 11 839,32 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 283,36 грн. пені задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №904/3331/22 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 11 839,32 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 1-3, секція "Д", ідентифікаційний код 14290527) 2 108,37 грн. пені та витрати по сплату судового збору у сумі 2 450,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв