Рішення № 108290286, 05.01.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/3190/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Черняхівської селищної ради Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Черняхівської селищної ради Житомирської області щодо виплати їй середньої заробітної плати за шість місяців;

- зобов`язати Черняхівську селищну раду Житомирської області виплатити їй середню заробітну плату в розмірі 11740,89 гривень щомісячно, а загальна сума за шість місяців становить 70445,34 гривень, врахувавши заборгованість по виплатам середньої заробітної плати станом на момент винесення рішення судом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після припинення з 04.12.2020 виконання нею повноважень на виборній посаді секретаря Дівочківської сільської ради, Черняхівська селищна рада Житомирської області, як правонаступник Дівочківської сільської ради, де вона, до обрання на вищезазначену виборну посаду, працювала землевпорядником, згідно норм ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" зобов`язана була працевлаштувати її посаді, яку вона займала до призначення секретарем сільської ради, або надати їй іншу рівноцінну посаду. Однак, зазначених положень ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" Черняхівська селищна рада Житомирської області не виконала, працевлаштування за попереднім місцем роботи не здійснила, іншої рівноцінної роботи (посади) не запропонувала. У зв`язку з цим позивач вважає, що має право на отримання від відповідача середньої заробітної плати за шість місяців, оскільки це прямо передбачено абзацом 2 частини 2 статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", а тому вона звернулась із даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/3190/21 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 09 жовтня 2016 року на підставі розпорядження від 09.10.2016 №36-К ОСОБА_1 були прийнята на посаду землевпорядника Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Вказані обставини підтверджуються також відповідним записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 18.08.1988.

В подальшому, рішенням п`ятої сесії V скликання Дівочківської сільської ради Черняхівського району від 14.11.2006 ОСОБА_1 була обрана секретарем Дівочківської сільської ради V скликання.

У зв`язку з цим, розпорядження сільського голови Дівочківської сільської ради від 14.11.2006 №37-к ОСОБА_1 , починаючи з 14 листопада 2006 року, було звільнено з посади землевпорядника Дівочківської сільської ради на підставі п.5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з обранням її на виборну посаду секретаря Дівочківської сільської ради.

Рішенням першої сесії VІ скликання Дівочківської сільської ради Черняхівського району від 17.11.2010 ОСОБА_1 була обрана секретарем Дівочківської сільської ради VІ скликання.

На підставі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" територіальна громада Дівочківської сільської ради увійшла до складу Черняхівської територіальної громади.

Рішенням першої сесії VІІІ скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 04.12.2020 на території Черняхівської селищної ради утворено 16 старостинських округів, в тому числі й Дівочківський старостинський округ з центром в. Дівочки.

У зв`язку з цим, рішенням першої сесії VІІІ скликання Черняхівської селищної ради від 04.12.2020 повноваження ОСОБА_1 , як секретаря Дівочківської сільської ради VІ скликання, з 04.12.2020 припинено відповідно до пп. 4 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.04.2020 №562-ІХ "Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад".

Після припинення її повноважень, як секретаря Дівочківської сільської ради, ОСОБА_1 звернувся до Черняхівської селищної ради, Житомирської області, як до правонаступника Дівочківської сільської ради, із заявою щодо працевлаштування або збереження за нею середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Розглянувши вказану заяву, Черняхівська селищна рада надіслала ОСОБА_1 лист від 29.01.2021 №170 в якому повідомила, що в її трудовій книжці відсутній запис про звільнення її з посади землевпорядника Дівочківської сільської ради у зв`язку з переходом на виборну посаду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, у вказаному листі Черняхівська селищна рада вказала, що згідно структури та загальної чисельності апарату селищної ради на даний час є наявні вакантні посади спеціалістів структурних підрозділів апарату ради, в тому числі й у відділі земельних ресурсів та екології, та запропонувала позивачу після оголошення селищною радою конкурсів на заміщення вказаних вакантних посад, брати в них участь.

Позивач вважає, що в порушення вимог ч. 2 ст. 33 Закону №93-IV відповідач не виконав обов`язку щодо надання їй попередньої роботи (посада) чи іншої рівноцінної роботи (посади), а тому у нею виникло право на отримання від відповідача середньої заробітної плати за шість місяців, за захистом якого вона звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені вЗаконі України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"(далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування"(далі Закон №2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно достатті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

При цьому, статтею 3 Закону №2493-III передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: - виборні посади, на які особи обираютьсяна місцевих виборах; - виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; - посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 7 Закону №2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначаєтьсяКонституцією України,законами України "Про місцеве самоврядування в Україні","Про статус депутатів місцевих рад","Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Згідно з статтею 50 Закону №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і секретаря ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради, визначає Закон України від 11.07.2002 №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (далі Закон №93-IV).

За нормами статті 6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Разом з тим, депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону №280/97-ВР передбачено, що секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Частиною 1 статті 33 Закону №93-IV встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 2 статті 33 Закону №93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Зміст вищезазначених норм свідчить, що Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). У той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади.

Натомість, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, Закон передбачає збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради чи, як в даному випадку, секретарю сільської ради, який обирається з числа депутатів цієї ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи (посади) чи рівноцінної роботи (посада) і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, обов`язок запропонувати працівнику, звільненому від роботи внаслідок обрання його на виборну посаду, іншу рівноцінну роботу (посаду), в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній посаді, покладається саме на роботодавця.

Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 07.02.2019 у справі №507/1299/16-а, від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а, від 30.10.2019 у справі №293/1026/16-а, від 26.12.2019 у справі №570/3880/16-а.

Аналізуючи вищезазначені норми частини 2 статті 33 Закону №93-IV суд зауважує, що депутат місцевої ради після припинення його повноважень має право на збереження протягом не більше 6 місяців його середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету у разі дотримання в сукупності трьох обов`язкових умов:

1) звільнення з попереднього місця роботи (до обрання на вибору посаду депутата місцевої ради) за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України;

2) звернення на попереднє місце роботи не пізніше 3-х місяців після припинення повноважень;

3) неможливість надання попередньої роботи (посади) чи рівноцінної роботи (посада).

Таким чином, збереження за колишнім депутатом місцевої ради середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням, чи іншої рівноцінної роботи (посада).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" поширюються на колишніх секретарів сільської ради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України (перехід на виборну посаду).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад статті 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження сільського голови Дівочківської сільської ради від 14.11.2006 №37-к ОСОБА_1 з 14 листопада 2006 року було звільнено з посади землевпорядника Дівочківської сільської ради відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з обранням її секретарем Дівочківської сільської ради.

Зазначені в листі Черняхівської сільської ради від 29.01.2021 №170 доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку відповідно до статті 33 Закону №93-IV через відсутність в її трудовій книжці запису про звільнення її з посади землевпорядника Дівочківської сільської ради на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників"відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника. Більш того, факт звільнення ОСОБА_1 з 14 листопада 2006 року з посади землевпорядника Дівочківської сільської ради на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з обранням її секретарем Дівочківської сільської ради, підтверджується наявним у справі відповідним розпорядження сільського голови Дівочківської сільської ради від 14.11.2006 №37-к.

Відтак, в ході розгляду справи підтверджено, що до обрання на виборну посаду секретаря Дівочківської сільської ради ОСОБА_1 обіймала посаду землевпорядника в цій раді та була звільнення з вказаної посади на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що після звільнення з посади секретаря Дівочківської сільської ради, позивач звернувся за працевлаштуванням до Черняхівської селищної ради Житомирської області, як правонаступник Дівочківської сільської ради.

У відповідь на вказану заяву, Черняхівська селищна рада Житомирської області в листі від 29.01.2021 №170 повідомила ОСОБА_1 , що згідно структури та загальної чисельності апарату селищної ради на даний час є наявні вакантні посади спеціалістів структурних підрозділів апарату ради, в тому числі й у відділі земельних ресурсів та екології, та запропонувала позивачу після оголошення селищною радою конкурсів на заміщення вказаних вакантних посад, брати в них участь.

Як вже зазначалось судом, право на збереження за колишнім депутатом місцевої ради середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, виникає лише у випадку неможливості надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду, чи іншої рівноцінної роботи (посада).

В спірних правовідносинах можливість забезпечення позивача посадою землевпорядника Дівочківської сільської ради, яку вона займала до призначення на виборну посаду секретаря сільської ради, об`єктивно була відсутня, оскільки Дівочківська сільська рада, як юридична особа, була припинена.

Водночас, зміст листа від 29.01.2021 №170 свідчить, що Черняхівська селищна рада Житомирської області, як правонаступник Дівочківська сільська рада, проінформувала позивача про можливість її працевлаштування на рівноцінні посади - посади спеціалістів у відділі земельних ресурсів та екології, який є структурним підрозділом апарату Черняхівської селищної ради.

Наведене свідчить, що відповідно до вимог частини 2 статті 33 Закону №93-IV Черняхівська селищна рада надала ОСОБА_1 можливість після закінчення її повноважень, як секретаря Дівочківської сільської ради, працевлаштуватись іншій вакантній на рівнозначній посаді.

Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 33 Закону №93-IV право на збереження середньої заробітної плати, виникає лише у випадку неможливості надання роботи (посади), яку особа обіймав до свого обрання на виборну посаду, чи іншої рівноцінної роботи (посада), суд приходить до висновку, що за такого правового врегулювання та обставин справи, позивач не має право на нарахування та виплату середньомісячної заробітної плати, тому що можливість працевлаштування на рівноцінній посаді їй надана була. Однак, позивач, бажання скористатись наданою пропозицією не виявила.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні правовідносини на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, не виплативши позивачу середню заробітну плату, передбачену ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

З приводу посилань позивача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №240/1154/21, від 29.06.2021 у справі №293/265/21 та від 24.05.2021 у справі №240/3245/21, в яких, як вказує позивач, суд задовольнив позовній вимоги в аналогічних правовідносинах, суд зазначає, що вищезазначені судові рішення, прийняття зі інших, фактичних обставин справи, відмінних від тих, які є предметом розгляду в даній справі. Зокрема: у справі №240/3245/21 позивачу було відмовлено в прийнятті на посаду, яку він обіймав до призначення на виборну посаду, через наявність діючого контракту з іншою особою; у справі №240/1154/21 позивачу було відмовлено у призначенні попередню посаду та на виплаті середнього заробітку у зв`язку з тим, що на переконання відповідача, що до посади заступника сільського голови, яку обіймав позивач, положення ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не застосовуються; у справі №293/265/21 позивачу відмовили у наданні іншої рівноцінної роботи (посада) у зв`язку з тим, що вакантні посади на підприємстві були відсутні.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд дійшов до висновку, що позивач немає право на нарахування та виплату їй середньомісячної заробітної плати на підставі частини другої статті 33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Черняхівської селищної ради Житомирської області (м-н Рад, 2, смт. Черняхів, Житомирська область, 12301; код ЄДРПОУ 04344156) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович