Рішення № 108286704, 08.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6644/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В. при секретарі - Луста В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами позовного (загального) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитного договору недійсним,зупинення нарахування боргу, штрафів,пені та списання заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою в якій просить, відповідно до уточнення від 23.09.2022 року: 2. Визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) з видачі електронного платіжного засобу - платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), нарахування відсотків, пені та штрафів на суму заборгованості за вказаною кредитною карткою - неправомірними. 3. Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) зупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ). 4. Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій зі зняття коштів з платіжної картки № НОМЕР_3 ; кредитним договором № 26204300008897. 5. Визнати кредитний договір № 26204300008897 від 09.08.2011 р. про видачу трьох кредитів через сервіс «ПриватБанк» «оплата частинами» між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) недійсним та зобовязааання АТ КБ «Приватбанк» закрити його. В обгрунтування позовних вимоги зазначає, що Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року у справі 754/1833/18-ц, залишеним в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та ухвалою Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 050,42 грн. Судом першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 виконав свої обов`язки перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту, відповідно до умов договору, повідомив банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку та звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу, банком не надано належних доказів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, після отримання вищезазначених рішень, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про закриття договору та карткового рахунку. Натомість, 20 серпня 2021 року на замовлення ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) було отримано роздруківку з сайту Українського Бюро Кредитних Історій, з якої стало відомо, що існує негативна кредитна історія стосовно невиконання Позивачем зобов`язань із повернення кредиту за договором № 26204300008897, укладеним з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Відповідач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Банк) у розмірі 39 674,87 грн.09.08.2011 року ОСОБА_1 ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого являється АТ КБ «ПриватБанк» та склавши заяву, надав згоду, що заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку» складають договір, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, отримав кредит у розмірі 11000 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки. Відповідно укладеного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування «кредитними коштами. Свої зобов`язання за кредитним договором Позивач не порушував. Але, починаючи з 23 червня 2017 року з рахунку зафіксовано зняття кредитних коштів, які в подальшому було здійснено відповідні нарахування. 23 червня 2017 р. на платіжну картку відповідача Master Cart № НОМЕР_3 , що емітована банком ПАТ КБ «ПриватБанк» було оформлено три кредити через сервіс «ПриватБанк» «оплата частинами» на загальну суму 23497,00 грн. та були списані кошти трьома платежами 4478,46 грн. (812,34 грн. + 1999,80 грн. + 1666,32 грн.). Дані кошти були списані, як перші кредитні платежі по оформленим кредитом через сервіс «оплата частинами». Платіжну картку відповідач не втрачав і не передавав стороннім особам. Мобільний телефон був весь час з відповідачем і він не надавав його стороннім особам. Ні карткою ні мобільним телефоном відповідача ніякі сторонні особи скористатися не могли. З даного приводу відповідач неодноразово повідомляв представників банку через сервіс зв`язку на телефонний номер 3700. З боку працівників банку відбувалось постійне затягування з відповіддю. Позивач звернувся до відповідача письмово з заявою надати йому інформацію щодо обставин списання грошових коштів з його кредитної картки. Листом позивача від 28.12.2017 р. № 20.1.0.0.0/7-20171205/4981 повідомлено, що у випадку впевненості в наявних шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Листом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві від 19.12.2017 р. №293-аз/125/49-2017 повідомлено, що на підставі повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100030009483 від 18.07.2017 р. Розпочато досудове розслідування. З огляду на зазначене, Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року у справі № 754/1833/18-ц було встановлено факт виконання Позивачем своїх обов`язків перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту № 26204300008897, натомість Відповідач відмовляється списати заборгованість, припинити зобов`язання за Договором, чим порушує права Позивача. З огляду на зазначене вище, Відповідач АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний на коритсть позивача відновити залишок коштів, що існував до несанкціонованого списання та виникнення кредитного договору № 26204300008897, зупинити нарахування боргу, штрафів, пені та списати безпідставно нарахований Позивачу борг по картці № НОМЕР_3 У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позовні вимоги про стягнення коштів є необґрунтованими, безпідставними і не може бути задоволені судом посилаючись на те що позивачем не надано жодного доказу, що до несанкціонованих транзакцій як він зазначає та на які він посилається. Уточнені позовні вимоги відповідно пункту 2 прохальної частини позовних вимог стосовно: визнання дій АТ КБ ПриватБанк з видачі електронного платіжного засобу платіжної картки № НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_1 . Збільшення кредитного ліміту. Взагалі не зрозумілі та необґрунтовані і ні яким чином не стосуються предмету позову, дана картка була видана Позивачу ще 18.08.2014 році строком до 08.2018 року, а остання зміна кредитного ліміту відповідно до наданої довідки разом з відзивом на позовну заяву було вчинено в 2017 році. Позовні вимоги відповідно пункту 3 прохальної частини позовних вимог стосовно: зобов`язати АТ КБ ПриватБанк зупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_1 . Є необґрунтованими, дана картка була видана позивачу на строк з 08.2014 по 08.2018 років, та вже не є чинною та не використовується про що Позивачу відомо. Позовні вимоги відповідно пункту 4 прохальної частини позовних вимог стосовно: зобов`язати АТ КБ ПриватБанк відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 . До того стану, у якому він був перед виконанням операцій зі зняття коштів з платіжної картки НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_1 , а саме 23 червня 2017 року є необґрунтованими, поданими з пропуском позовної давності (стосовно чого ми надаємо письмову заяву разом з відзивом про застосування пропуску позовної давності), також Позивачем не доведено, що кошти переведені без його волевиявлення, не за його власним розпорядженням. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. Таким чином, інформація щодо наявності Кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 у серпні 2011 року, та наявної заборгованості за цим договором, є інформацією достовірною. Відповідно до рішення, на яке посилається Позивач як на підставу того, пі о він виконав зобов`язання є дешо таким, шо не відповідає дійсності та вволить суд в оману. Так, з матеріалів справи вбачається, шо був судовий процес про стягнення заборгованості на користь ПриватБанку з ОСОБА_1 . Рішенням було відмовлено v задоволенні позову. Проте це говорить лише про те. шо з тих підстав, на які Банк посилався в позові, суд вирішив не задовольняти вимоги. Однак, пе не є підтвердженням виконання зобов`язання, визнання його недійсним або неукладеним. За таких обставин, інформація, яку було надано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" є дійсною та такою, шо відповідає дійсності. Також звертаєтмо увагу суду, шо Позивач посилається знов на не ж рішення про відмову у стягненні заборгованості за кредитним договором як підставу того, шо сума заборгованості відсутня. Однак, вважаємо за необхідне зазначити, шо відмова v стягненні заборгованості за кредитним договором ніяким чином не є підставою для скасування боргу та визнання зобов`язання виконаним. Оскільки на цей час не було встановлено та визнано факту відсутності кредитного договору, договір не був визнаний недійсним у судовому порядку, не був встановлений факт відсутності письмової згоди Позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, у Відповідача не має підстав для спростування та вилучення такої інформації та, відповідно, позовні вимоги у такому разі не можуть бути задоволені. Отже, на сьогоднішній день жодним чином не спростовано та не визнано такою, шо не відповідає дійсності інформацію, яка міститься в кредитній історії ОСОБА_1 шо розмішена на сайті ТОВ "УБКІ". Прошу суд звернути особливу увагу на те що ОСОБА_1 періодично, а саме 06.06.2017 року, 04.02.2019 року, 01.09.2020 року перезаключав кредитний договір з ПриватБанком, а саме підписував Анкету заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та знайомився з умовами та правилами, також користувався кредитними картками. Позивачем не доведено, що кошти переведені без його волевиявлення, не за його власним розпорядженням. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними Ухвалою суду від 10.02.2022 року було відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання. 12.09.2022 року на адрес суду надійшов письмовий відзив відповідача. 23.09.2022 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява. 27.09.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті. 08.11.2022 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення на заяву про уточнення позовних вимог. Позивач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, подано до суду заяву, в якій просить слухати справу у її відсутність. Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у відсутність, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву. Суд, у порядку позовного загального провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків. Позивач зазначає, що Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року у справі 754/1833/18-ц, залишеним в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та ухвалою Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 050,42 грн. Судом першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 виконав свої обов`язки перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту, відповідно до умов договору, повідомив банк про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку та звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу, банком не надано належних доказів, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, після отримання вищезазначених рішень, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про закриття договору та карткового рахунку. Натомість, 20 серпня 2021 року на замовлення ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) було отримано роздруківку з сайту Українського Бюро Кредитних Історій, з якої стало відомо, що існує негативна кредитна історія стосовно невиконання Позивачем зобов`язань із повернення кредиту за договором № 26204300008897, укладеним з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Відповідач, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Банк) у розмірі 39 674,87 грн. 09.08.2011 року ОСОБА_1 ознайомившись із Умовами та правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого являється АТ КБ «ПриватБанк» та склавши заяву, надав згоду, що заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами Банку» складають договір, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, отримав кредит у розмірі 11000 грн. 00 коп., у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії платіжної картки. Відповідно укладеного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування «кредитними коштами. Свої зобов`язання за кредитним договором Позивач не порушував. Але, починаючи з 23 червня 2017 року з рахунку зафіксовано зняття кредитних коштів, які в подальшому було здійснено відповідні нарахування. 23 червня 2017 р. на платіжну картку відповідача Master Cart № НОМЕР_3 , що емітована банком ПАТ КБ «ПриватБанк» було оформлено три кредити через сервіс «ПриватБанк» «оплата частинами» на загальну суму 23497,00 грн. та були списані кошти трьома платежами 4478,46 грн. (812,34 грн. + 1999,80 грн. + 1666,32 грн.). Дані кошти були списані, як перші кредитні платежі по оформленим кредитом через сервіс «оплата частинами». Платіжну картку відповідач не втрачав і не передавав стороннім особам. Мобільний телефон був весь час з відповідачем і він не надавав його стороннім особам. Ні карткою ні мобільним телефоном відповідача ніякі сторонні особи скористатися не могли. З даного приводу відповідач неодноразово повідомляв представників банку через сервіс зв`язку на телефонний номер 3700. З боку працівників банку відбувалось постійне затягування з відповіддю. Позивач звернувся до відповідача письмово з заявою надати йому інформацію щодо обставин списання грошових коштів з його кредитної картки. Листом позивача від 28.12.2017 р. № 20.1.0.0.0/7-20171205/4981 повідомлено, що у випадку впевненості в наявних шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Листом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві від 19.12.2017 р. №293-аз/125/49-2017 повідомлено, що на підставі повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100030009483 від 18.07.2017 р. Розпочато досудове розслідування. З огляду на зазначене, Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року у справі № 754/1833/18-ц було встановлено факт виконання Позивачем своїх обов`язків перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту № 26204300008897, натомість Відповідач відмовляється списати заборгованість, припинити зобов`язання за Договором, чим порушує права Позивача. З огляду на зазначене вище, Відповідач АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний на коритсть позивача відновити залишок коштів, що існував до несанкціонованого списання та виникнення кредитного договору № 26204300008897, зупинити нарахування боргу, штрафів, пені та списати безпідставно нарахований Позивачу борг по картці № НОМЕР_3 . Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається саоїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які зг суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 27 ЦПК України, Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних :сіб - підприємців та громадських формувань. За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Ч.1. ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст.ст. 60, 179 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, шо грунтується на всебічному. Повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно п.1 ч.І ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Відповідно ст. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення в цивільній справі" у мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позичальнику на підставі Анкети-Заяви відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Підписавши відповідну Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку Позивач погодився виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку https://privatbank.ua. Даний договір , позивачем не оспорювався, а відповідно ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України та частини 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судців", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення №705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п.6 розділу VI Положення № 705 та п.14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків віл здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. З платіжної картки Позивача було проведено транзакції щодо переказу коштів з кредитної картки «Універсальна». Таким чином, зазначені операції по рахунку Позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування, операції було вчинено за допомогою картки. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без ії фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки на банкомат. Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24», паролів відомих лише Позивачу, усіх даних картки Універсальна (номер, дату, статичний та динамічний пароль, пін коду картки) та ОСОБА_1 не було дотримано вимоги Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації Клієнта через відпалені канали банківського обслуговування. У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, надані позивачем докази, на які позивач посилається в позовній заяві не можуть слугувати належними та допустимими доказами, що підтверджують заявлені позовні вимоги позивача. Зазначене дає підстави для висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити. На підставі викладено та керуючись ст.ст. 1071, 1074 ЦК України, , ст. 3-5, 7- 13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитного договору недійсним,зупинення нарахування боргу, штрафів,пені та списання заборгованості. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: 01001,м. Київ, вул.. Грушевського,1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги,50

Дата складання повного тексту рішення 09.12.2022 року

Суддя Остапчук Т.В.