Рішення № 108282378, 05.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
05.01.2023
Номер справи
380/11946/22
Номер документу
108282378
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11946/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстра сержанта Ростислава Романищака, Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) майстра сержанта ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 03 серпня 2022 року інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) майстер сержанта ОСОБА_2 , яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України;

- зобов`язати відповідачів надати ОСОБА_1 дозвіл на перетинання державного кордону України на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Краківець» при наданні наявних у позивача та зазначених у позові документів для перетинання державного кордону на виїзд з України;

- стягнути на користь позивача кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 57289,25 грн., моральної шкоди у розмірі 57289,25 грн., всього: 114578,50 грн.;

- стягнути з відповідача 2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на перетинання державного кордону України та на виїзд з України, оскільки навчається у Академії фінансів та бізнесу Вістула, яка знаходиться у місті Варшава Республіки Польща. Стверджує, що він не підлягає мобілізації в період воєнного стану, а також наголошує, що ним подано усі документи достатні для надання йому права виїзду за кордон.

Ухвалою від 05.09.2022 суд залишив позовну заяву без руху.

У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 07.09.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не передбачає автоматичне надання дозволу на перетин державного кордону України, не передбачає автоматичне надання дозволу на зміну місця проживання без дозволу відповідної посадової особи; не передбачає автоматичну відміну вимоги закону щодо зняття з військового обліку для громадян України, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України /арк.спр.19-20/.

Відповідно до довідки від 25.06.2015 №1601-2447 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа /арк.спр.22/.

03.08.2022 позивач мав намір перетнути кордон України у пункті пропуску Краківець.

Рішенням від 03.08.2022 прийнятим інспектором прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстер сержанта ОСОБА_3 відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16 річного віку /арк.спр.7/.

Зі змісту вказаного рішення судом з`ясовано, що на підставі Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року"" позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.

Позивач подав скаргу.

Листом від 09.08.2022 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом повідомив позивача, що рішення про пропуск його через Державний кордон України буде прийняте уповноваженою службовою особою Державною прикордонної служби України, безпосередньо під час перетину кордону, за наявності оригіналів всіх необхідних документів /арк.спр.34/.

19.08.2022 позивач також здійснив спробу перетнути державний кордон України на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Краківець» та рішенням уповноваженої службової особи Державною прикордонної служби України від 19.08.2022 йому з аналогічних підстав зазначених у рішенні від 03.08.2022 відмовлено у перетинанні кордону.

Позивач вважає рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №133/2022 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Крім цього, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 у №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню (зокрема, Державній прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно із п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №1710 прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (ч. 4 ст. 6 Закону №1710).

Частиною 1 ст. 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Відповідно до п.п. 2-6 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у п.п. 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

З аналізу викладених норм слід виснувати, що законодавець не ставить в залежність, зокрема місце (країна) здобуття відповідної освіти, а також дату вступу до відповідного навчального закладу до наявності права відповідної особи не бути призваною на військову службу під час мобілізації на особливий період. Визначальним є саме факт здобуття відповідної освіти у навчальному закладі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З доказів у справі судом встановлено таке.

Довідкою про прийняття іноземця на стаціонарне навчання від 13.07.2022 Академії фінансів та бізнесу Вістула (м. Варшава Республіка Польща) підтверджується що позивач був прийнятий на період з 17.10.2022 по 31.03.2024 на навчання денної (очної) форми першого ступеня за напрямом Комп`ютерні науки на платній основі і продовжує це навчання на І семестрі /арк.спр.10зв./.

Також листом від 13.07.2022 Академія Фінансів та бізнесу Вістула повідомила що позивачем сплачений реєстраційний внесок та здійснена оплата за перший семестр навчання /арк.спр.12/.

У позивача наявне міжнародне посвідчення студента ISISC S048000999651D, членський квиток польської Асоціації молодіжних костелів /арк.спр.16-18/.

Відповідно Полтавським об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України видано довідку від 27.08.2022 №6/6202 для виїзду за кордон здобувача фахової вищої освіти, який навчається за денною формою навчання. У довідці зазначено, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає /арк.спр.9зв./.

З огляду на встановлені обставини суд виснував, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 23 Закону України №3543-XII станом на 03.08.2022 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 03.08.2022 мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно з п. 2-6 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вказане кореспондується з ст. 14 Закону №1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.

Всупереч таким вимогам відповідачем в оскарженому рішенні не вказано конкретних документів, які не подано позивачем, що стало підставою для відмови у перетині державного кордону України. Відповідачем не вказано такого переліку і під час розгляду справи в суді.

При цьому суд наголошує, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів. Однак оскільки відповідачем такого переліку не вказано, позивач не мав об`єктивної можливості їх подання.

Крім того слід зазначити, що рішенням голови Державної прикордонної служби, згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №23-7913/0/06-22, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану на виїзд за межі території України не застосовуються до громадян України чоловіків віком від 18 до 60 років, які є здобувачами фахової передвищої та вищої освіти, асистентів стажистів, аспірантів та докторантів, що навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому, листом головнокомандуючого Збройних сил України від 24.03.2022 №300/1/С/962 вказано територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (які входять до сфери управління Міністерства оборони України) стосовно призовників військовозобов`язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордоном відповідно до ч.ч. 9, 15 ст. 17 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та абз. 18 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією), та надання дозволу відповідного керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон.

Згідно з роз`ясненням розміщеним на офіційному сайті Держприкордонслужби, для перетину кордону, особа вказана вище має надати документи, які підтверджують їхнє право на виїзд, а саме: студентський квиток або студентську візу; перекладені та нотаріально завірені документи, що підтверджують навчання в іноземному виші; військово-облікові документи із записом про надання відстрочки від призову; довідку, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів освіти за кордоном.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскарженого рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Зважаючи на зазначене та викладені вище мотиви суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку. Тому, враховуючи сукупність встановлених обставин оскаржене рішення слід скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання надати дозвіл на перетинання ОСОБА_1 державного кордону України, суд керується таким.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не визначено. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку, що повноваження суб`єкта владних повноважень, зокрема територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, щодо здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України є його дискреційними повноваженнями та залежать від конкретних умов їх реалізації.

При цьому суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими КАС України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу поділу влади.

Заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме вимога про зобов`язання надати дозвіл на перетинання державного кордону України, не відповідає обсягу порушеного права в даному спорі, адже обставини іншого (наступного/наступних) (ніж розглядається судом при розгляді цієї справи) перетинання державного кордону позивачем можуть бути істотно відмінними, та перебуватимуть поза обсягів судового контролю при вирішення даного спору.

Водночас суд наголошує, що позивач має право на перетин державного кордону України, і це є достатнім для захисту його порушеного права. Крім того, позивач не позбавлений права звернутися до іншого пункту пропуску для перетину кордону з метою виїзду за межі України.

Водночас суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень при реалізації власної компетенції та за умови вирішеного спору повинен враховувати висновки суду, сформульовані за результатами оцінки його дій, рішень чи бездіяльності.

З огляду на таку оцінку вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи прикордонної служби про відмову в перетинанні державного кордону позивачу.

Щодо інших вимог позивача суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стосовно матеріальної шкоди відшкодування якої заявленої позивачем, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач вказує, що сплатив за навчання 1325 євро.

Однак вважати, що позивач поніс матеріальну шкоду у зв`язку із прийняттям спірного рішення підстав немає, оскільки відповідно до доказів у справі навчання в Академії фінансів та бізнесу Вістула (м. Варшава Республіка Польща) розпочинається з 17.10.2022, тоді як відмовлено позивачу у перетинанні кордону у серпні 2022 року.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в ст. 23 Цивільному кодексі України, якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа №464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово викладена і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 у справі №813/731/18, а також від 24.03.2020 у справі №818/607/17.

Враховуючи зазначене для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди вказана шкода повинна бути не лише передбачена, зокрема, спеціальним законом, а і підтверджена доказами, які повинні бути надані позивачем разом із такою вимогою.

Водночас як з`ясовано з матеріалів справи, позивач таких доказів суду не надав.

З наданих позивачем обґрунтувань встановлено, що він оцінює заподіну йому матеріальну шкоду в 57289,25 грн. з урахуванням характеру, обсягу і тривалості заподіяних моральних страждань, тривалості зміни обстановки у його житті та виходячи з принципу розумності і справедливості.

Верховний Суд у п. 51 постанови від 27.11.2019 (справа №750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, судом встановлено, що хоча рішення про відмову в перетинанні кордону і є неправомірним, однак не свавільним і за своїм характером не може вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем негативних емоцій, рівня страждання або приниження.

Також, судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між покликаннями позивача і моральними стражданнями та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Такі обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.

З огляду на викладене даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене та обраний судом спосіб захисту та відновлення прав позивача, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 496,20 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позові ОСОБА_1 вказав орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката, проте доказів на понесення таких витрат не надано. Отже, суд не вирішує питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.08.2022 Інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Краківець» (тип А) майстра сержанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 108282378 ?

Документ № 108282378 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 108282378 ?

Дата ухвалення - 05.01.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 108282378 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 108282378 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 108282378, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 108282378, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 05.01.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 108282378 відноситься до справи № 380/11946/22

Це рішення відноситься до справи № 380/11946/22. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 108282377
Наступний документ : 108282379