Ухвала суду № 108276644, 30.12.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2022 Справа №607/19102/22

Провадження № 1-кс/607/6055/2022

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чхолія Забдідьського району Грузія, грузина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2022 року слідча СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022211040002057 від 29 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12022211040002057 від 29 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

29 грудня 2022 року близько 11 год. 13 хв. надійшло повідомлення на лінію 102 від заступника начальника розшуку Тернопільського РУП ОСОБА_7 про те, що 29.12.2022 р. близько 09 год. 30 хв. під час введеного воєнного стану в державі (Указ Президента №64/2022 від 24.02.2022 р.) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , перебуваючи у маршрутному таксі № 22 у м. Тернопіль, таємно, шляхом вільного доступу викрав у гр. ОСОБА_8 із сумки гаманець темно-коричневого кольору, у якому знаходились грошові кошти на загальну суму 2025 грн., пенсійне посвідчення на її ім`я та банківську картку АТ «Приват Банк».

29.12.2022 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

30 грудня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Поряд з цим, Верховною Радою України 24.02.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.

В подальшому, Верховною Радою України 15.03.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2119-ІХ, яким затверджено Указ Президента України№ 133/2022 від 14.03.2022 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Також, Верховною Радою України 21.04.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2212-ІХ, яким затверджено Указ Президента України№ 259/2022 від 18.04.2022 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 р. строком на 30 діб.

В подальшому, Верховною Радою України 22.05.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2263-IX, яким затверджено Указ Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому, Верховною Радою Україниі 15.08.2022 р. прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» № 2500-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 29 грудня 2022 року близько 09:30 год. у ОСОБА_4 , який перебував у маршрутному таксі №22 м.Тернополя, виник повторний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 29 грудня 2022 року близько 09:30 год., перебуваючи у маршрутному таксі №22 м. Тернополя, діючи умисно, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно - небезпечних наслідків, звернув свою увагу на потерпілу ОСОБА_8 , що знаходилася в маршрутному таксі біля нього, в руці якої знаходилася сумка чорного кольору. Вважаючи, що в сумці можуть знаходитись грошові кошти, ОСОБА_4 , підійшов ззаду впритул до потерпілої ОСОБА_8 , яка не звертала увагу на свою сумку, після чого ОСОБА_4 непомітно для ОСОБА_8 та оточуючих проник в сумку потерпілої,

звідки таємно викрав гаманець темно-коричневого кольору (матеріальної цінності

не становить), в якому знаходились грошові кошти в сумі 2025 гривень, пенсійне

посвідчення та банківська картка «ПриватБанку». Після чого з місця вчинення

злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб та на підставі ч. 2 ст. 183 КПК України визначити розмір застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та клопочуть про застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а саме у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту. Водночас захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 зазначив про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того захисник вказав на незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_4 , зазначивши про те, що останній був затриманий всупереч ст. 208 КПК України, оскільки затримання відбулось не під час вчинення злочину чи безперервного переслідування злочинця, а також зазначив, що в протоколі затримання не вказано ознак злочину, за яким затримано особу, не конкретизована суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, не вказано ознак відмежування знахідки від крадіжки. Окрім того повідомив, що час затримання, вказаний у протоколі, не відповідає фактичному моменту затримання, яке згідно слів його підзахисного відбулось о 11.00 год. 29 грудня 2022 р., права затриманого перед затриманням не роз`яснені, а також мали місце безпідставні зволікання із доставкою до органу досудового розслідування. З урахуванням вказаних порушень просить визнати затримання ОСОБА_4 незаконним та звільнити його з-під варти.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211040002057 від 29 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У даному провадженні 29 грудня 2022 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

30 грудня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Зокрема, такими доказами є: рапорт інспектора ЧЧ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 від 29.12.2022 р.; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.12.2022 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 від 29.12.2022 року; протокол затримання особи ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину від 29.12.2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 29.12.2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 29.12.2022 року; протокол огляду місця події від 29.12.2022 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 29.12.2022 року; протокол огляду предмету (відеозапису) від 29.12.2022 року; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Водночас підозрюваний ОСОБА_4 , знаючи місце проживання свідків та потерпілого, може здійснювати на них тиск та погрози з метою дачі ними неправдивих показів або відмови від надання показань.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Доводи сторони захисту не дають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя вважає безпідставним клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого - задовольнити.

Крім цього, враховуючи доводи захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 у судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що копію ухвали слід направити до Тернопільської обласної прокуратури для вирішення питання щодо дослідження викладених адвокатом ОСОБА_5 зауважень щодо обставин незаконного затримання ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту - відмовити.

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 28 лютого 2023 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/19102/22; провадження №1-кс/607/6055/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Хмельницький без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у цьому ж кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 28 лютого 2023 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити до Тернопільської обласної прокуратури для вирішення питання щодо дослідження обставин, викладених захисником - адвокатом ОСОБА_5 , щодо обставин незаконного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1