Рішення № 108276225, 26.12.2022, Іванківський районний суд Київської області

справа № 291/1204/21

провадження № 2/366/225/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

позивачки ОСОБА_1 ( в режимі відео конференції),

представника позивачки адвоката Довбні А.С.,

представника відповідачки, адвоката Голуба В.А.,

розглянувши у загальному позовному провадженні в смт. Іванків у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу,

встановив:

Короткий виклад позовних вимог

Остаточні позовні вимоги зводяться до того, що позивач просить встановити, що вона з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю як чоловік і жінка без шлюбу з жовтня 2005 року по 01.11.2019.

Рух справи

05.10.2021 позивач звернулась в суд з позовом до відділення дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Іванківському районі Київської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

06.10.2021 у справі відкрите провадження. Вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 26.11.2021.

02.11.2011 представник третьої особи ОСОБА_2 надіслав на електронну пошту суду пояснення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Оригінал пояснення та доданих до нього документів надійшов 04.11.2021.

05.11.2021 до суду надійшло письмове пояснення представника відповідача, адвоката Горбоконя В.Ю, в якому зазначено, що з боку виконавчої дирекції жодних прав позивача не порушено, невизнано або оспорювано, тому вони не є належним відповідачем у справі.

23.11.2021 позивач, у зв`язку із зміною місця проживання, надіслала до суду клопотання про передачу справи за підсудністю за місцем її реєстрації: до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвалою від 26.11.2021 у задоволенні клопотання позивачки відмовлено, проте справу передано за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області - за місцем знаходження відповідача, зазначеного у позову.

22.12.2021 справа надійшла до Іванківського районного суду Київської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Слободян Н.П.

Ухвалою від 28.12.2021 справа прийнята суддею до свого провадження, підготовче судове засідання призначене на 28.01.2022.

13.01.2022 представник третьої особи Голуб В.А. подав клопотання про заміну неналежного відповідача (до відділення дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Іванківському районі Київської області на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області) та передачу справи за підсудністю за місцем реєстрації зазначеної юридичної особи. Аналогічне клопотання подане 14.02.2022.

Аналогічне клопотання надійшло від третьої особи, ОСОБА_3 15.02.2022 (оригінал надійшов до суду 23.02.2022).

В.о. начальника Іванківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області направила до суду лист, у якому зазначене вище клопотання підтримала та просила направити справу за підсудністю.

У зв`язку з неявкою сторін 28.01.2022 судове засідання відкладене на 18.02.2022.

16.02.2022 надійшла заява представника позивача, Довбні А. про доручення пояснень свідків (оригінали надійшов до суду 21.02.2022)

18.02.2022 підготовче судове засідання відкладене на 15.03.2022 за клопотанням представника позивача для подання заяви про заміну неналежного позивача.

23.02.2022 надійшло клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача та направлення справи за підсудністю.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією рф рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області здійснення судочинства суддями зупинене.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 21.04.2022 № 18/09-22 з 22.04.2022 територіальна підсудність Іванківського районного суду відновлена.

Чергове судове засідання призначене на 24.05.2022, яке, за клопотанням представника позивача було відкладене на 14.06.2022, 13.07.2022.

24.05.2022 надійшли клопотання позивачки про заміну первісного відповідача, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Іванківському районі Київської області на належного відповідача, ОСОБА_2 , а управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Київській області залучити до участі у справі у якості третьої особи; про передачу справи за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира; прохальна частина позовної заяви викладена у новій редакції: позивач просила встановити факт її проживання однією сім`єю , як чоловіка і жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.06.2022, 30.05.2022 надійшло клопотання представника відповідачки, про заміну неналежного відповідача, про заміну неналежного відповідача, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Іванківському районі Київської області на належного, належного відповідача, управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Київській області та про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва. Крім того, ним подано заперечення на клопотання представника позивача, у якому він просив відмовити у задоволенні клопотань позивача від 23.02.2022.

Ухвалою від 14.06.2022 у задоволенні клопотань третьої особи ОСОБА_3 третьої особи ОСОБА_2 , їх представника, адвоката Голуба В.А, представника відповідача, адвоката Горбоконя В.Ю., про заміну неналежного відповідача та передачу справи на розгляд Святошинського районного суду м. Києва, відмовлено; Клопотання представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Довбні Андрія Сергійовича, про заміну неналежного відповідача, залучення до участі у справі третьої особи, виключення зі складу третіх осіб третьої особи задовольне: замінено неналежного відповідача, відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області, на належного: ОСОБА_2 ; залучено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області до участі у справі у якості третьої особи; виключено зі складу третіх осіб ОСОБА_3 . У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Довбні Андрія Сергійовича, про передачу цивільної справи за підсудністю на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира та клопотання представника третьої особи, адвоката Голуба Віталія Анатолійовича, про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва відмовлено.

13.07.2022 підготовче судове засідання закрите, справа призначена до розгляду на 06.09.2022.

06.09.2022 судове засідання відкладене на 23.09.2022.

07.09.2022 надійшло клопотання представника відповідача про продовження розгляду справи без виклику і допиту свідків, заявлених ним під час підготовчого судового засідання.

23.09.2022 надійшло клопотання позивачки та її представника про відкладення розгляду справи, у якому просили допитати свідків через систему ВКЗ з Ружинським районним судом Житомирської області.

23.09.2022 у справі допитані свідки та судове засідання відкладене за клопотанням представника відповідача на 13.10.2022.

11.10.2022 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення у справі

13.10.2022 представником відповідача у судовому засіданні подано клопотання про визнання доказів недопустимими, відхилено заперечення на дії головуючого щодо надання стороні, яка відсутня у судовому за сіданні, для ознайомлення із клопотанням та з`ясування думки. Судове засідання відкладене на 27.10.2022.

21.10.2022 надійшло заперечення позивачки та її представника на заяву про визнання доказів недопустимими.

26.10.2022 надійшли додаткові письмові пояснення на заперечення на заяву про визнання доказів недопустимими.

27.10.2022 судове засідання відкладене на 16.11.2022, яке не відбулося, через планове відключення електроенергії, відкладене на 13.12.2022, на 26.12.2022.

Позиції сторін

Позивач, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, обґрунтовуючи свою позицію недоведеністю факту постійного проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю без шлюбу.

Представник третьої особи у судове засідання не зьявився, про день і час слухання справи повідомлено вчасно, надіслали до суду лист, у якому просили справу розглядати без участі представника управління.

Встановлені судом обставини та відповідні норми права

З огляду на те, що представники позивача і відповідача звертали увагу суду на повноваження один одного щодо представлення інтересів своїх довірителів у зазначеній справі, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 47 ЦПК здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття.

Ч.1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона може брати участь у судовому процесі особисто, або через представника.

Ч.1 та 2 ст. 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У малозначних справах представником може бути особа, яка досягла 18 років та має цивільну процесуальну правоздатність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст. 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, провадження № 11-44заі19, звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізувала своє право на правову допомогу, уклав договір з адвокатом Довбнею А.С. На підставі цього договору було видано ордер серії ПТ № 132340 від 20.09.2021. Дійсно, в ньому зазначено що така допомога буде надаватися « у всіх судових установах України». Саме таке було волевиявлення позивачки.

Зазначену справу, яка, за відсутності спору мала б розглядатися в порядку окремого провадження,, а через його наявність, розглядається у позовному, суд розцінює як малозначну. Тривалий розгляд цієї справи обумовлений тим, що спочатку позов був поданий до відповідача, в суд, якому справа не було територіально підсудна та була передана до Іванківського районного суду Київської області саме на цій підставі.. Після заміни відповідача, справа фактично не відноситься до юрисдикції Іванківського районного суду. Проте, з огляду на імперативну норму ЦПК щодо недопустимості спорів про підсудність, на чому наполягав представник залученого належного відповідача, суд про продовжив розгляд справи.

Повноваження представника відповідача, після заперечень щодо його участі зі сторони представника позивача, підтверджено додатковою угодою, наданою суду.

З огляду на те, що справа розглядається судами з 05.10.2021, тобто понад рік, будучи малозначною, враховуючи її категорію та складність, суд приходить до висновку, що в даному випадку визначальною є необхідність забезпечення сторонам їх права на справедливий судовий розгляд з метою вирішення спору, який між ними виник. Тому суд вирішує справу по суті, враховуючи надані суду докази.

Суд, вислухавши, сторони/їх представників, вислухавши свідків, вивчивши надані суду докази вважає встановленим факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і жінка без шлюбу з огляду на таке.

Згідно з довідкою Маріупольської міської ради № 16-13.07-1383 від 09.11.2020 у кв. АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована з 08.07.2005 по 01.07.2019, а ОСОБА_4 з 29.09.2005 по 28.07.2010 (а.с.14).

Зазначена квартира придбана ОСОБА_1 за договором дарування 31.10.2000 (а.с.15).

Згідно з довідкою , виданою сільським головою Дергінавської сільської ради Ружинського району Житомирської області № 244 від 01.07.2020, з по господарської книги № 8 особистий рахунок № 0344-1 цієї ради за 230-16-2020, у будинку АДРЕСА_2 постійно проживали разом та вели спільне господарство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цивільна дружина, з жовтня 2005 до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( а.с.16).

З 01.07.2019 ОСОБА_5 була зареєстрована в АДРЕСА_3 , знята з реєстрації 01.09.2021 та зареєстрована з цієї ж дати у кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у її паспорті ( а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть ( а.с.12).

ОСОБА_1 поховала ОСОБА_4 за власні кошти, що підтверджується довідкою цією ж сільської ради № 701 від 05.11.2019 ( а.с.17).

10.06.2020 ОСОБА_1 надійшов лист № 21/168 від начальника Іванківського відділення управління витклнавчої дирекції фонду соціального страхування України, в якому повідомлено, про те, що у випадку доведення відповідного юридичного факту у судовому порядку, ОСОБА_1 буде проведена виплата страхових виплат особам, які мають на це право. ( а.с.13).

Фактично спір між сторонами виник саме через доказування наявності чи відсутності права на отримання страхових виплат, як члену сім`ї особи, яка загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Зокрема, позивач, будучи за її клопотанням допитаною у якості свідка, дала показання про те, що вони з жовтня 2005 року проживали з ОСОБА_4 по день його смерті як чоловік і дружина. Вели спільне господарство. Від самого початку їх відносин він був зареєстрований ї її власній квартирі в м. Маріуполь. Потім вирішили переїхати на його батьківщину в с. Дерганівка. Там робили ремонт у будинку. Донька ОСОБА_7 приїжджала до них. Вони спілкувалися з його ріднею. Все було добре. Ходили в церкву. Мали намір одружитися офіційно, але оскільки вони віруючі, а ОСОБА_8 , укладаючи перший шлюб, був повінчаний з першою дружиною, то за церковними канонами мав «розвінчатися» і лише після того, вони могли і собі повінчатися, уклавши офіційний шлюб. Після його смерті вона здійснювали заходи щодо його поховання. Ні на що з майна не претендувала. Батьківський будинок, як вона дізналася, оформив на себе, як спадщину брат ОСОБА_7 . Але коли вона отримала листа від фонду соціального страхування щодо страхових виплат, вона стала дзвонити до доньки та родичів, але з нею ніхто вже не хотів спілкуватися. Коли вона особисто приїхала до доньки ОСОБА_7 з цього питання, остання відповіла, що то буде вирішувати суд. Саме через цю несправедливість вона і звернулась до суду. Оскільки люди, які практично 15 років сприймали її як дружину ОСОБА_7 стали заперечувати цей факт.

Відповідач, у судовому засіданні була представлена адвокатом. І своїх пояснень суду не давала.

Свідок ОСОБА_9 , яка живе у с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області, дала показання про те, що десь на початку 2000-х років ОСОБА_10 поїхав в м. Маріуполь. Ходили чутки, що він там женився. Потім він повернувся, і, невдовзі за ним приїхала і позивач. Жили у с. Дерганівка у батьківській хаті ОСОБА_7 , вели господарство. Ходили до них у гості. Хата спочатку була «запущена», але коли приїхала ОСОБА_12 , вони стали її «очепурити», вона стала чистішою та красивішою. Вони разом їздили на автомобілі. Бачила, як ОСОБА_12 платила за світло. Одного разу бачила як вони разом переводили аліменти доньці ОСОБА_7 (бачила, бо стояла біля прилавку в цей момент, ОСОБА_8 дав гроші ОСОБА_12 , і вона їх платила), про існування доньки знала, але її побачила лише на похоронах, ОСОБА_12 з ОСОБА_7 разом ходили до церкви, хотіли повінчатися ( про це говорили всі прихожани у церкві). Всі сприймали їх як чоловіка і дружину. До доньки ОСОБА_13 ставилась , як до своєї доньки, а остання ставилась до неї, наче до подруги.

Свідок ОСОБА_14 , яка проживає в с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області, дала показання про те, що ОСОБА_12 з ОСОБА_7 жили в с. Дерганівка по вул.. Братів ОСОБА_15 приблизно 11 років, Жили як чоловік і дружина, тримали господарство. Мали спільний бюджет, проводили закупи разом, купували садженці, посадили садок біля старої хати. Їх сусідка, це підопічна свідка. Тримали господарство (качок, гусей, кролів, кіз. Вони були сім`єю . Разом їздили в гості, він ОСОБА_12 допомагав, як чоловік. Колишню дружину та доньку ОСОБА_7 знала ще до появи ОСОБА_12 в селі, але тривалий час їх не бачила, побачила лише на похоронах доньку.

Свідок ОСОБА_18 , яка проживає в с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області, дала показання, що вона не раз була у хаті, у ОСОБА_12 з ОСОБА_7 .. Разом вони прожили біля 14 років. Всі в селі знали їх як сім`ю: вони вели господарство, будували гараж, свердловину, робили ремонт, він допомагав їй на городі, все робили разом., тримали курей, качок, була коза і двоє телят. Разом ходили в церкву, брали свічки, при цьому розраховувались то він, то вона. Вони мали спільний бюджет. Разом купували речі у своє господарство. Досить часто підвозили її і в церкву, і на базар Останній раз геть перед смертю ОСОБА_7 . Вони мали намір повінчатися. Донька ОСОБА_7 приїжджала до них, ОСОБА_8 їй ні в чому не відмовляв, їздили на базар скуповуватися для неї. Факт знайомства та досить близького спілкування позивачки та відповідачки, доньки ОСОБА_4 (а.с.35 , т.1).

П.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суди розглядають справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я, яка виникла на підставі шлюбу, та сім`я, яка виникла на підставі проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, у будь-якому разі має одні і ті самі ознаки, які їй притаманні та які чітко зазначені у ст. 3 СК України:

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об`єктивному, та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі N 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі N 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі N 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі N 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі N 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі N 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі N 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі, N 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі N 748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі N 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі N 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі N 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі N 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року N 757/8786/15-ц, від 23 вересня 2021 в справі № 204/6931/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі N 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі N 466/3769/16-ц).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин ( Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 р. № 5-рп/99 ( справа про офіційне тлумачення терміну «Член сім`ї).

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціально (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права на отримання страхових виплат.

Відповідно до п.5.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України № 11 від 19.07.2018 у разі смерті потерпілого виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову сумі.

Суд оцінюючи надані суду докази, приходить до висновку, що факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 доведений їх сукупністю.

Так, з 29.09.2005 ОСОБА_4 зареєстрований як такий, що проживає у квартирі, належній ОСОБА_1 . Знятий з реєстрації з 28.07.2010 ( а.с. 14, т.1).

Згідно з довідкою Дерганівської сільської ради вони ( ОСОБА_1 як цивільна дружина) ж були зареєстровані та постійно разом проживали в АДРЕСА_3 та вели спільне господарство ( а.с.16, т.1). Останнє підтверджено показаннями свідків у справі, які тривалий час (понад 10 років, спілкуючись з ними, сприймали їх як чоловіка і дружину).

Саме ОСОБА_1 , як цивільна дружина, поховала за власні кошти ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.17, т.1). Саме вона оформляла у відповідних установах свідоцтво про його смерть.

Тобто факт спільного проживання є доведеним зазначеними вище доказами.

Суду також надано докази того, що ОСОБА_1 переказувала кошти доньці ОСОБА_4 у вересні 2019 року з власної картки ( а.с.39), що не робила б у випадку, якби ця людина була для неї чи її сім`ї чужою. ( а.с.39).

Суд враховує також і надані чеки щодо проведення ОСОБА_20 та ОСОБА_1 спільних витрат за послуги, які отримували за місцем свого проживання ( за електро-, газопостачання, інтернет, сплата земельного податку надані за період з березня 2019 по 01.11.2019. Фіскальні чеки щодо плати за наступний період суд до уваги не бере, оскільки вони не є доказом спільного проживання у зв`язку із смертю ОСОБА_4 ( а.с.40-41). Невірно зазначений номер господарства, не спростовує факту проведення ними спільних витрат на утримання одного того ж будинку/господарства.

Проте, суд не бере до уваги копії чеків на придбання товарів ( а.с.42) та гарантійні талони (а.с.43, 47-49, т.1), оскільки вони неї доводять яка саме особа придбала це майно.

Суд бере до уваги надані та досліджені судом копії фотографій, які засвідчують спільне проведення відпочинку, свят, відвідування батьків позивачки, спілкування з рідним братом та донькою ОСОБА_3 , та останнього з родичами ОСОБА_1 ( ще з 2007 р.), оскільки, з урахуванням викладеного вище, жоден із зображених на ній осіб, в т.ч. відповідачка) не виявили бажання в судовому засіданні спростувати твердження позивача поро факт проживання ОСОБА_4 однією сім`єю з ОСОБА_5 .

Все наведене вище, досліджені докази ( документи про реєстрацію, довідки з місця проживання, витрачання коштів на утримання та оплату спільних об`єктів (господарства), показання свідків, фотографії за період з 2006 по 2019) свідчать про наявність тривалих стосунків, які притаманні спільній сім`ї, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дійсно проживали однією сім`єю з жовтня 2005 до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Всі наведені вище факти свідчать на користь саме такого висновку. Відтак позов підлягає задоволенню.

Встановлення цього факту необхідне позивачці для вирішення питання отримання страхової виплати, як члену сім`ї померлого, про право на яке, за наявності рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту їй було повідомлено відповідним структурним підрозділом Фонду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України «судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог». Позивач, подаючи позов до суду, сплатив 908 грн. судового збору, який і має бути стягнутий на її користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю з ОСОБА_4 з 01.11.2009 по 01.11.2019.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Найменування сторін та їх місцезнаходження

Позивач: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована і проживає по АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за реєстр. По АДРЕСА_4 ;

Третя особа без самостійних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області.

Повний текст рішення, з огляду на періодичне відключення електроенергії, виготовлено 05.01.2023.

Суддя Н.П. Слободян