Рішення № 108268900, 05.01.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2023 року № 320/13458/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт плюс" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт плюс" про стягнення з відповідача коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 3 671 624,95 грн. з рахунків товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт плюс" заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 3 671 624,95 грн., яка самостійно не була сплачена відповідачем, що є підставою для її стягнення у примусовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку, оскільки з часу виникнення податкового боргу пройшло більше ніж 1095 днів, внаслідок чого цей позов задоволенню не підлягає.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.12.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У черговому судовому засіданні, призначеному на 14.07.2022, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження; представник ГУ ДПС не заперечував проти розгляду справи в письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт плюс" (код ЄДРПОУ 33002544, місцезнаходження: 08641, Київська область, Васильківський район, с. Велика Солтанівка, вул. Садова, буд. 51) зареєстроване в якості юридичної особи, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, контролюючий орган зазначає, що відповідачем не було своєчасно та у повному обсязі сплачено до бюджету податок на додану вартість та податок на прибуток, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 3671624,95 грн., яка підлягає примусовому стягненню.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин та подання позовної заяви).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Пункт 101.2 статті 101 Податкового кодексу України визначає, що під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема:

101.2.3 податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року №577 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

За правилами пункті 3.1, 3.2 Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Пункт 4.2 Порядку визначає, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 4.3-4.5 Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок зі сплатити відповідних сум такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

Якщо за платником податків рахується борг, контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

Суд звертає увагу, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, має здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що податковий борг, який є предметом стягнення у даній справі виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.10.2013 №0001592201 та від 02.10.2013 №0001602201, якими було збільшено зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення 02.10.2013 №0001602201 в частині збільшення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 427 300 грн. за основним платежем та відповідно 106 825,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалено нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції слугував висновок суду касаційної інстанції про те, що судом обставини реальності здійснення спірних операцій позивача з ТОВ «Бумсервіс груп» не досліджувались, висновки суду першої інстанції судом у ході апеляційного провадження не спростовані, а також судом апеляційної інстанції не зазначено мотивів (висновків) їх неврахування.

За результатами нового розгляду справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013.

Таким чином податкові зобов`язання товариства по податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2013 №0001592201 та від 02.10.2013 №0001602201 вважаються узгодженими з 07.06.2016.

Отже, строк давності стягнення податкового боргу сплинув, однак відповідачем він не списаний.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем будь-яких заходів для примусового стягнення податкового боргу позивача, а отже, борг визначений на підставі податкових повідомлень-рішень набув статусу безнадійного податкового боргу, тому відповідач, повинен був самостійно здійснити його списання.

З огляду на вищевикладене, належними та допустимими доказами спростовано доводи позивача про наявність підстав для стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт плюс", а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.