Рішення № 108265884, 29.12.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30028/21

Провадження № 2/127/4995/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Жигарової Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Савчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: Третьої вінницької державної нотаріальної контори, Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку п`ятої черги спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - Третьої вінницької державної нотаріальної контори, Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку п`ятої черги спадкування за законом, мотивуючи тим, що 20.03.2017 року після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: з кадастровим номером 0522285800:01:000:0642 площею 1.479 га та з кадастровим номером 0522285800:01:000:0643 площею 0.0845 га. За життя ОСОБА_3 був одиноким, не одруженим, не мав власних дітей, проживав в сімї своєї матері по день її смерті. В термін визначений законодавством ОСОБА_2 була подана заява про прийняття спадщини. Згодом Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою було роз`яснено позивачу про необхідність надання рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сімєю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Так, ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 01.02.2018 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини залишено без розгляду та рекомендовано звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Також рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку четвертої черги спадкування було відмовлено, а позов третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задоволено. За результатами перегляду вказаного рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією у задоволенні позову третьої особи було відмовлено. Постановою Верховного суду касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року, у не скасованій апеляційним судом частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 02.06.2020 року залишено без змін.

Таким чином, позивач досі не отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , хоча є єдиним спадкоємцем померлого п`ятої черги, оскільки він є родичем третього ступеня спорідненості з ОСОБА_3 . Тому, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом та просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті його троюрідного брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з: квартири за адресою: АДРЕСА_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 0522285800:01:000:0642 площею 1.479 га, земельної ділянки за кадастровим номером 0522285800:01:000:0643 площею 0.0845 га - в порядку п`ятої черги спадкування за законом.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала суду письмові пояснення та пояснила, що ОСОБА_2 в травні 2018 року була подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Третьої вінницької державної нотаріальної контори, в порядку ст. 1264 ЦК України, оскільки останніх п`ять років до дня смерті ОСОБА_3 він проживав разом з ним та входить у четверту чергу спадкоємців за законом. 30.09.2017 року позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з рекомендацією звернутися до суду, оскільки необхідно надати рішення про встановлення факту проживання із спадкодавцем не менше як п`ять років. В зв`язку з цим, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року у справі №127/12917/18 в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 02.06.2020 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 залишено без змін. Згодом постановою Верховного суду від 30.03.2021 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року у не скасованій частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 02.06.2020 року залишено без змін. В позовній заяві позивач зазначив, що померлий є його троюрідним братом. В рішенні суду першої інстанції також вказано на це. Проте судова колегія не погодилася з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що до одруження ОСОБА_5 мала прізвище ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до одруження мала прізвище ОСОБА_8 , а та обставина, що батьками ОСОБА_2 були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не відповідає дійсності, оскільки згідно копії свідоцтва про народження зазначені особи були батьками ОСОБА_11 , а копія свідоцтва про народження позивача в матеріалах цивільної справи відсутня. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не доведено факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.Таким чином, судом вже було встановлено факт того, що ОСОБА_3 не є троюрідним братом ОСОБА_2 . З огляду на викладене, представник зазначила, що ОСОБА_2 в травні 2018 року скористався своїм правом на відновлення своїх спадкових прав у справі №127/12918/18, як спадкоємця четвертої черги в порядку ст. 1264 ЦК України, проте рішенням суду в задоволенні його позову було відмовлено. Наразі позивач звертається в суд з позовом про визнання права власності в порядку п`ятої черги спадкування, що має штучний характер та не спрямований на реальний захист прав, оскільки він зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захист будь-якого охоронюваного законом інтересу.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Третьої вінницької державної нотаріальної контори не з`явився, проте надіслав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі. Також зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області не з`явиввся, однак надіслав до суду заяву, в якій просив слухання у справі проводити без його участі та при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, поданого 13.12.2022 року, та клопотання про виклик та допит свідків, оскільки вони були подані з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а саме з пропуском встановленого строку та на стадії розгляду справи по суті. При цьому, представником позивача не було наведено та надано суду доказів поважності причин пропуску строку для їх подачі, в той час як про наведені у клопотанні докази позивачу було відомо ще станом на 2019 та 2021 роки.

Судом також було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 29.11.2022 року про повернення провадження у справі з розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, оскільки такої процесуальної дії цивільним процесуальним кодексом України не передбачено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці (а.с. 42)

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою була заведена 02.09.2017 року спадкова справа №309/2017, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 99).

Поховання померлого було здійснено позивачем, що підтверджується свідоцтвом про поховання від 21.03.2017 року, виданого КП ВМР «Комбінат комунальних підприємств» (а.с. 100).

30.09.2017 року державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л.В. було роз`яснено позивачу те, що для отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 йому, серед інших документів, необхідно надати рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Тобто позивач закликається до спадкування у четверту чергу (а.с. 7).

В зв`язку з роз`ясненням нотаріуса, ОСОБА_2 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкодавцем на момент відкриття спадщини, яка була залишена без розгляду через наявність спору про право (а.с. 8). Вказаний факт сторонами не заперечувався в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року у справі №127/12917/18 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи Третьої вінницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності за правом представлення після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3704,99 грн. Судовий збір залишено за позивачем (а.с. 9-14).

Вказане вище рішення суду було оскаржене в апеляційному порядку та постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 02.06.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року в частині задоволення позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 3704,99 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін. Судові витравти по справі залишено за сторонами (а.с. 15-21).

Вподальшому, постановою Верховного суду від 30.03.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2020 року, у нескасовіаній апеляційним судом частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 02.06.2020 року залишено без змін (а.с. 61-67).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були ОСОБА_11 та ОСОБА_14 (а.с. 26).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками батька позивача - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 27).

З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були ОСОБА_15 та ОСОБА_5 (а.с. 29).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що батьками ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , були ОСОБА_17 та ОСОБА_7 (а.с. 28).

Також ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_3 , про що вказано в довідці №3389 про склад сім`ї МКП «ЖЕК №15» від 14.08.2008 року (а.с. 101).

Зі змісту довідки №593 від 19.07.2019 року, виданої виконавчим комітетом Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької, вбачається, що ОСОБА_10 , 1913 р.н., і ОСОБА_7 , 1911 р.н., дійсно являються сестрами, про що засвідчують односельчани (а.с. 92).

25.07.2019 року виконавчим комітетом Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, на запит адвоката Беліменко В.І. було надано відповідь, відповідно до якої згідно запису погосподарської книги №3 за 1983-1985 р.р. особовий рахунок № НОМЕР_5 ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є внуком ОСОБА_10 , а ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - її сином. Згідно запису погосподарської книги №3 за 1953-1955 роки господарство №200 ОСОБА_19 , 1936 р.н. дійсно є дочкою ОСОБА_20 , 1911 р.н. Щодо документів, які б підтверджували родинні зв`язки між ОСОБА_21 та ОСОБА_10 є запись в погосподарській книзі №3 за 1953-1955 р.р. Господарство №199, дім 1925 року побудови; господарство №200, запис про дім відсутня. При опитуванні старожилів виявлено, що в ОСОБА_7 хата повалилась і вона почала будувати нову, а сама з дітьми перейшла жити до сестри ОСОБА_22 в батьківську хату. В книзі №10 за 1944-1945р.р. ОСОБА_23 проживала в господарстві АДРЕСА_3 , згідно запису в кизі №8 за 1944-1945 р.р. (нині АДРЕСА_4 ) (а.с. 52). Проте суд критично ставиться до наведених відомостей в цій відповіді, оскільки записи в погосподарській книзі можуть підтвердити факт проживання осіб, а не факт зміни ними прізвищ.

Слід відзначити, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 41).

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку:

- серії ЯМ №915435, виданого на підставі рішення Сиваковецької сільської ради 45 сесії 5 скликання від 19.10.2010 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0845 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у Вінницькій області Липовецькому районі с. Сиваківці (а.с. 43);

- серії ЯМ №915434, виданого на підставі рішення Сиваковецької сільської ради 45 сесії 5 скликання від 19.10.2010 року, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1479 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у АДРЕСА_5 (а.с. 44).

Також померла ОСОБА_5 була власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири був ОСОБА_3 (а.с. 45).

ОСОБА_2 вважає себе спадкоємцем п`ятої черги після сперті ОСОБА_3 і тому звернувся до суду з цим позовом про визнання права власності на спадкове майно у відповідності до статті 1265 ЦК України, в порядку п`ятої черги спадкування за законом.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Також ст.ст. 34, 66 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину. На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

За змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (ст. 68 Закону України «Про нотаріат»).

Також п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та в п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до нотаріуса лише із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку четвертої черги спадкування за законом. Проте, рішеннями судів було встанговлено, що ОСОБА_2 не було доведено факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Суд звертає увагу, що позивачем не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів щодо звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку п`ятої черги спадкування за законом, після сперті ОСОБА_3 та відмови в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Позивачем у справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, позивачем не доведено суду факт наявності спору між ним та відповідачем з приводу спадкового майна.

З огляду на виклалене, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19, щодо оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку, тобто право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає у спадкоємців тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Крім того, в постанові Вінницького апеляційного суду від 02.06.2020 року судом встановлено той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що до одруження ОСОБА_5 мала прізвище ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до одруження мала прізвище ОСОБА_8 , а та обставина, що батьками ОСОБА_2 були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не відповідає дійсності, оскільки згідно копії свідоцтва про народження зазначені особи були батьками ОСОБА_11 .

Встановлені судами факти мають преюдиціальний характер та не підлягають повторному доказуванню.

Проте, слід відзначти, що під час розгляду цієї справи позивачем також не було доведено суду факт того, що до одруження ОСОБА_5 мала прізвище ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до одруження мала прізвище ОСОБА_8 .

Слід відзначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням.

Відповідні органи місцевого самоврядування у разі неприйняття спадщини спадкоємця, можуть звертатися до суду із заявами про визнання спадкового майна відумерлим у судовому порядку.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із відсутністю порушених спадкових прав визначених ст. 1265 ЦК України ОСОБА_2 , як спадкоємця п`ятої черги.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 66, 68 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 16, 1216-1218, 1220, 1223, 1265, 1268-1270, 1277, 1297 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: Третьої вінницької державної нотаріальної контори, Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку п`ятої черги спадкування за законом.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 05.01.2023 року.

Суддя: