Рішення № 108265779, 22.12.2022, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2415/20

Провадження № 2/930/25/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2022 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Науменка С.М.,

при секретарі Андрущак Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на частку житлового будинку за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на частку житлового будинку за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона разом з своєю сім`єю з червня 1980 року по даний час проживає в житловому будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 .

19.06.1980 року згідно договору купівлі продажу вона набула права власності на 79/100 частку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

В послідуючому в цьому ж 1980 року вона без укладення в письмовій формі договору купівлі продажу придбала в ОСОБА_3 3/25 частки вказаного житлового будинку, яка належала останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Немирівською державною нотаріальною конторою 25 грудня 1973 року за № 2572.

На підставі ухвали Немирівського районного суду від 14.01.2020 про затвердження мирової угоди, укладеної між нею та ОСОБА_2 (колишній власник який набув права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 ) вона набула права власності на 9/100 частку цього ж житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

З червня 1980 року вона разом з своєю родиною постійно доглядає за 3/25 часткою житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , проводить поточний ремонт, замінила систему опалення, постелила нову підлогу, замінила вікна та двері, провела водопровід, каналізацію, замінила електропроводку та облаштувала санвузол та зробила капітальний ремонт будинку.

Позивачка ОСОБА_5 , у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій вона просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, проте від нього до суду надійшла заява, в якій вказав, що позовні вимоги визнає, та просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Немирівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розглянувши заявлений позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 86 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області 25 березня 2021 року.

15.08.2022 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_5 про поновлення провадження у справі та залучення до участі у справі правонаступника позивача було задоволено. Поновлено провадження у цивільній справі та залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на частку житлового будинку за набувальною давністю у якості правонаступника позивача ОСОБА_5 .

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто, об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач з 1980 року проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вселилась у вказане житло, з цього часу вважає себе законним власником нерухомого майна, відтак, добросовісно заволоділа чужим майном. Починаючи з 1980 року і по даний час постійно, відкрито, добросовісно володіє та користується житлом, безперервно проживає у вказаному будинку, що підтверджується письмовими доказами, які долучено до позовної заяви.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи також визнання відповідачами позовних вимог, суд приходить до висновку, що за позивачем може бути визнано право власності на житловий будинок на підставі ст.344 ЦК України за набувальною давністю, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 328, 344 ЦК України, статтями 76-83, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Немирівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на частку житлового будинку за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Немирівським РВ УМВС у Вінницькій області, 02.07.2002, РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на 3/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.

Суддя Немирівського

районного суду: С.М.Науменко