Рішення № 108250843, 06.12.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12179/22

Провадження № 2/761/9085/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Соломон О.М.,

за участі

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Харитончук О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказів та стягнення недоотриманої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича про скасування наказів та стягнення недоотриманої заробітної плати.

Під час слухання справи як третю особу було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В позовних вимогах позивач просить:

1.скасувати в частині позивача наказ №80/л від 25.03.2022 року «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» та стягнути з відповідача недоотриману позивачем заробітну плату у вигляді невиплаченої винагороди в розмірі 20% за період з 01.03.2022 року по 30.05.2022 року включно, що становить 100 454,55 грн.:

-за період з 01.03.2022 року по 31.01.2022 року - 34 000,00 грн.

-за період з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року - 34 000,00 грн.

-за період з 01.05.2022 року по 30.05.2022 року - 32 454,55 грн.

2.скасувати в частині позивача наказ №63/лк від 14.04.2022 року «Про зміни у штатному розписі та зміну посадових окладів» та наказ №31/лк від 12.04.2022 року «Про встановлення простою» і стягнути з відповідача частину заробітної плати (посадового окладу) у розмірі 162 157,30 грн., що повинна була бути сплачена позивачу за період незаконно встановленого простою починаючи з 15.04.2022 року по 30.05.2022 року та за період незаконного зменшення позивачу з 18.04.2022 року посадового окладу з 136 000,00 грн. до 45 000,00 грн:

-за 15.04.2022 в розмірі 2 158,73 грн. (до вирахування податків і зборів);

-за період з 18.04.2022 року по 30.04.2022 року - 52 634,93 грн. (до вирахування податків і зборів), включно з сумою недоотриманої частини заробітної плати (посадового окладу), що повинна була бути сплачені позивачу за період незаконного введення щодо позивача простою за період з 18.04.2022 року по 30.05.2022 року в розмірі 7 142,86 грн.;

-за період з 01.05.2022 року по 30.05.2022 року - 107 363,64 грн. (до вирахування податків і зборів), включно з сумою недоотриманої частини заробітної плати (посадового окладу), що повинна була бути сплачена позивачу за період незаконного ведення щодо позивача простою за період з 01.05.2022 року по 30.05.2022 року в розмірі 14 318,18 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивачу в порушення вимог діючого законодавства було зменшено розмір заробітної плати та встановлено простій, а тому для захисту порушеного права звернулась до суду з цим позовом.

17.10.2022 року до суду надійшов відзив на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог з тих підстав, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів Банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці, встановлення простою та вивільнення працівників. Твердження позивача стосовно необхідності попередження про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, як того вимагає КЗпП України є помилковим з огляду на діючі положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими таке попередження на час дії військового стану не вимагається. Позивач, будучи ознайомленою із наказом та розуміючи що їй зменшено заробітну плату не подала заяву про припинення трудових відносин у відповідності до положень п.6 ст.36 КЗпП України.

Посилання позивача на Положення про оплату праці є недоречним, оскільки відповідно до наказу №2/лк від 01.04.2022 року «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» даний внутрішній нормативний документ - Положення про оплату праці - також було скасовано, як і всі інші документи, що регулювали умови оплати праці в Банку.

Посилання позивача на окремі положення Конституції України, Закон України «Про оплату праці», положення статті 108 КЗпП України та інші норми законодавства з оплати праці, недоречні та помилкові, оскільки конституційні права та свободи людей в умовах воєнного стану обмежені, а гарантій, які закладені для умов мирного часу, в поточних умовах не можуть бути реалізовані в силу Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який має пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів.

Представник зазначає, що введення простою було обумовлено початком процедури ліквідації Банку та відкликанням банківської ліцензії та фактичної неможливості продовжувати звичну діяльність банківської установи, що саме по собі створює відсутність організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи та введенням воєнного стану, який також унеможливлював виконання роботи в Банку. Діюче законодавство не передбачає заборони встановлювати простій відносно конкретного працівника чи групи працівників.

03.11.2022 року до суду надійшли пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в яких представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що відповідач діяв згідно з положеннями чинного законодавства. Пояснення представника третьої особи аналогічні відзиву відповідача.

10.11.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як визначено п.2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Указом Президента України № 64/2022 від 04.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст.43 Конституцією України.

24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем та з 06.06.2018 року займала посаду начальника управління правового забезпечення Департаменту правового забезпечення АТ «МРБ» та стягнення боргів та 30.05.2022 року була звільнена із займаної посади в зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» Розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (далі - АТ «МР БАНК») строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Частина 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту початку ліквідації Банку, Банк як юридична особа вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України «Про банки та банківську діяльність», отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів. Одночасно з відкликанням ліцензії, подальше функціонування юридичної особи АТ «МР Банк» здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.

Частина 2 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Частина 1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема:

1) здійснює повноваження органів управління банку,

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Наказом №80/л від 25.03.2022 року «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 скасовано в АТ «МР Банк» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважаються такими, що втратили чинність.

Наказом №2/лк від 01.04.2022 року «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 та на виконання наказу №80/л від 25.03.2022 року скасовано в АТ «МР Банк» дію всіх нормативних документів Банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати.

Наказом №31/л від 12.04.2022 року «Про встановлення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року встановлено простій у роботі працівників АТ «МР Банк», згідно Додатку 1 та визнано простій у роботі працівників таким, що виник не з вини працівників.

Згідно з п.3 наказу, у період простою дозволено працівникам не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою та згідно з п.4 наказу, оплата простою відбувалась в розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

Як вбачається з Додатку 1 до Наказу, простій було встановлено також відносно начальника управління правового забезпечення Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів ОСОБА_1 з 15.04.2022 року до окремого наказу.

Наказом №63/лк від 14.04.2022 року «Про зміни у штатному розписі та зміну посадових окладів» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 були внесені зміни до штатного розпису з 18.04.2022 року, а саме: встановлено посадовий оклад у розмірі 45 000,00 грн. на посадах згідно Додатку 1; встановлено працівникам АТ «МР Банк», зазначеним у Додатку 2, з 18.04.2022 року посадовий оклад у розмірі 45 000,00 грн. на місяць.

Як вбачається, в додатку 2 зазначено начальника управління правового забезпечення Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів ОСОБА_1 .

При зверненні до суду з позовом позивач посилалась на Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», що затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27.01.2021 року №6). Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Положення про оплату праці, оскільки воно було скасоване наказом №2/лк від 01.04.2022 року.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що в порушення положень ст.ст.97, 32, 103 КЗпП України відповідачем було зменшено заробітну плату позивачу. Крім того, фактично не відбулось жодних змін і організації виробництва і праці, які б могли бути підставою для скасування виплати додаткової заробітної плати позивачу.

Частина 3 статті 32 КЗпП України (в редакції станом на 25.03.2022 року та 14.04.2022 року) визначала, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч.4 ст.32 КЗпП України).

Частина 4 статті 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В той же час, стаття 103 КЗпП України визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, положення діючого законодавства, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказів №80/л від 25.03.2022 року та №63/лк від 14.04.2022 року не були порушені положення діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів (як зазначила позивач недоплачена заробітна плата).

Позивач, оскаржуючи наказ №31/лк від 12.04.2022 року зазначала, що така підстава, як відсутність організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи виглядає нелогічною та не кореспондується з тим, що банк за відсутності організаційних та технічних умов функціонування не міг би здійснювати процедуру ліквідації; така підстава мала б бути підставою для простою всіх працівників.

Стаття 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Враховуючи, що Банк перебуває в процесі ліквідації та не виконує функції банківської установи на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність», на території України введено воєнний стан, який унеможливлює виконання роботи в приміщенні Банку (так як всі працівники виконують роботу дистанційно), діючим законодавством не передбачено заборони встановити простій відносно певних посад (осіб), тому суд приходить до висновку, що при винесенні наказу №31/лк від 12.04.2022 року відповідач діяв з дотриманням положень діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення зазначених позивачем сум.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76 - 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказів та стягнення недоотриманої заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2022 року

Суддя: Н.Г. Притула