Ухвала суду № 108243252, 23.12.2022, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4583/22

Провадження № 1-в/346/300/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника адміністрації

ДУ "Коломийська ВК (№ 41)" ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия за допомогою відеоконференцзв`язку заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодноразово судимого, востаннє 15.05.2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч.2, 70 ч.4, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Початок строку: 25.02.2019 р.

Кінець строку: 25.03.2023 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з даною заявою посилаючись на те, що він відбуває покарання з 25.02.2019 року і на цей час відбув понад ѕ строку, на його думку за період відбування характеризується позитивно, стягнень не має, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. На момент звернення відбув необхідну для цього частину покарання, що становить майже 10 місяців і 22 дні. Має хронічні захворювання ВІЛ СНІД, гепатит С, які потребують постійного лікування, хотів би працювати, але не може.

Просить суд застосувати до нього ст. 81 КК України та звільнити його умовно-достроково від невідбутого покарання у виді позбавлення волі.

Ознайомившись з матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_5 , враховуючи думку прокурора, який заперечив щодо задоволення вказаного клопотання так як засуджений за весь період відбування покарання не довів своє виправлення, крім того порушена процедура подання клопотання про УДЗ, як передбачено чинним КВК України, заслухавши думку засудженого, який просить задовольнити клопотання, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 п.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою (наявність як пасивної так і активної форми поведінки) і ставленням до праці (постійну свідому участь у суспільно корисній праці, систематичне виконання і перевиконання виробничих завдань, внесення раціоналізаторських пропозицій, винахідницькі відкриття, сумлінне виконання трудових обов язків і дорученої роботи, якість її виконання, прагнення до вдосконалення наявного фаху, спеціальності, придбання спеціальності або підвищення ділової кваліфікації, відсутність трудових порушень, прогулів, відмов від роботи, дбайливе ставлення до довіреного майна тощо) довів своє виправлення після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Єдиною і достатньою підставою умовно дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання: виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання. Під сумлінною поведінкою розуміється не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, а й прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 востаннє засуджений 15.05.2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч.2, 70 ч.4, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців (а.с.34-39).

Як вбачається з Витягу з протоколу № 28 від 09.07.2021р. спільного засідання комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» і спостережної комісії при Покровській райдержадміністрації від 19 липня 2021 року та Висновку комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» засудженому ОСОБА_6 відмовлено у переведенні його до дільниці соціальної реабілітації, ст.101 КК України, згідно заяви засудженого, оскільки він не стає на шлях виправлення (а.с.17) .

Згідно Витягу з протоколу № 28 спільного засідання комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» і спостережної комісії при Покровській райдержадміністрації від 09 липня 2021 року та Висновку комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» засудженому ОСОБА_6 відмовлено у направленні матеріалів до суду щодо можливості застосування ст.82 КК України, засуджений не став на шлях виправлення (а.с.22).

Згідно Витягу з протоколу № 11 спільного засідання комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» і спостережної комісії при Покровській райдержадміністрації від 18 березня 2022 року та Висновку комісії державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)» засудженому ОСОБА_6 відмовлено в направленні матеріалів до суду щодо можливості застосування ст.81 КК України, засуджений не довів своє виправлення (а.с. 25).

Відповідно до характеристики погодженої начальником ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» від 04.03.2022 р. засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 25.02.2019 р. Під час відбування покарання в державній установі "УВП № 6» м. Бахмут Донецької області характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень не мав, режим утримання не порушував, стягнень не мав. З 14.03.2019 року відбував покарання в ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» Донецької області характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень не мав, режим утримання не порушував, стягнень не мав. З 25.04.2019 року засуджений ОСОБА_6 утримувався в ДУ "УВП № 6» м. Бахмут Донецької області, з 10.11.2020 року проходив лікування в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» м. Львів, з 14.06.2021 р. відбував покарання ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» Донецької області, з 28.12.2021 р. проходив лікування в ДУ «УВП №4» м. Дніпро, де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав.

З 21.02.2022 прибув до ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» Донецької області та був поміщений до дільниці карантину діагностики і розподілу засуджених, де участі в суспільно корисній праці не приймав, заохочень не мав, порядку і умов відбування покарання дотримувався тільки під контролем адміністрації. Бажання приймати активну участь у роботах по благоустрою дільниці КДіР та місць позбавлення волі, не бажав. Відповідно до ст.124 КВК України засуджений ОСОБА_6 не приймав участі у реалізації основних напрямків, форм, соціально-виховної роботи, проте приймав участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» (а.с.а.с.27-28).

Згідно характеристики погодженої начальником ДУ "Коломийська виправна колонія (№41)" від 14.12.2022 р. засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 25.02.2019 р. З 16.04.2022 року відбуває покарання в ДУ "Коломийська виправна колонія (№41)". За час відбування покарання характеризується посередньо, заохочень та стягнень не має, приймає участь в роботах з благоустрою установи, однак роботи виконує під контролем адміністрації. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, встановлені законодавством вимоги виконує під контролем адміністрації. Приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу на засуджених "Підготовка до звільнення". За характером хитрий, скритний, в індивідуальних бесідах не відвертий санітарно-гігієнічних норм не дотримується, зовнішній вигляд не завжди охайний. Підтримує зв"язки з рідними, отримує від них посилки. Згідно вироку вину в скоєному злочині визнав повністю. На підставі оцінки ризиків проведеної згідно Наказу Міністерства юстиції від 27.11.2020 від 4121 /5 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим до позбавлення волі" засудженому ОСОБА_5 встановлено низький ступінь ризику (а.с. 14).

Згідно відомостей ДУ "Селидівська ВК (№82)" від 01.07.2021р., 04.03.22р. та довідки ДУ "Коломийська виправна колонія (№ 41)" від 14.12.2022р. про заохочення та стягнення стосовно засудженого ОСОБА_6 , до останнього заохочень та стягнень не застосовано (а.с.а.с.15,21,29).

Суд вважає, що сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Разом з тим, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Крім того, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого-процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Зважаючи на те, що висновок про застосування умовно-дострокового звільнення має ґрунтуватися на оцінці поведінки засудженого за весь час відбування покарання, суд не може прийняти до уваги твердження засудженого про те, що маючи задовільну характеристику, одне заохочення та два стягнення, стабільні соціальні зв`язки він довів своє виправлення.

Відсутність у засудженого ОСОБА_6 заохочень за весь час відбування покарання, беззаперечно свідчать про те, що він не довів своє виправлення.

Крім того, комісією ДУ "Селидівська виправна колонія (№ 82)" зроблено висновок, що поведінка засудженого та його ставлення до праці не є сумлінними і свідчить про те, що засуджений ОСОБА_6 не довів своє виправлення, як цього вимагає ст.81 КК України.

Наведені вище обставини в сукупності свідчать про те, що засуджений не став на шлях виправлення, не довів його в обсязі достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до положень ст. 81 КК України.

Враховуючи те, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, що не було доведено поведінкою засудженого ОСОБА_6 під час відбування покарання, суд доходить висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.

Крім того на засудженого у випадку прийняття рішення про подання матеріалів до суду щодо вирішення питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст.81 Кримінального кодексу України), відповідний підрозділ виправної колонії, де засуджений відбуває покарання, готує до суду подання, яке містить анкетні дані, у тому числі про наявність чи відсутність непогашених та незнятих судимостей, про відбуту частину строку покарання, про поведінку, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання засудженим, до якого долучаються висновок комісії установи (СІЗО), характеристика на засудженого, дані про достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах четвертому, шостому - десятому частини першої статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України, протягом строку, визначеного статтями 152 та 154 КВК України, та особова справа засудженого. Після погодження подання зі спостережною комісією, матеріали направляються до суду.

Однак питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання в даному судовому засіданні розглядається не на підставі подання ДУ "Коломийська виправна колонія (№41), погодженого зі спостережною комісією як цього вимагає кримінально-виконавче законодавство, а на підставі клопотання засудженого, що є недотриманням процедурного порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбаченого ст.ст.152,154 КВК України. Даний факт позбавляє можливості відповідну спостережну комісію здійснювати громадський контроль за дотриманням законодавства при умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_6 , а також організувати громадський контроль за його поведінкою протягом невідбутої частини покарання.

Згідно п.п.1,2,17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто досягнення мети передбаченої ст.50 КК України.

Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, суд, беручи до уваги наведене, вважає, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку, не є виправданим.

На підставі наведеного, ст.81 КК України, керуючись ст.ст.152,154 КВК України, ст.ст.336, 537 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено і оголошено 26 грудня 2022 року о 16 год. 00 год.

Суддя: ОСОБА_1