Рішення № 108239709, 28.01.2022, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3148/21

Провадження № 2/132/141/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" січня 2022 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді - Ставнійчук С.В.

з участю: секретаря судового засідання - Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в залі суду в м. Калинівка цивільну справу № 132/3148/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Укрхімресурс», обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 №132/4002/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрхімресурс» , яким зобов`язано відповідача видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, стягнуто з ТОВ «Укрхімресурс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2020 по 27.05.2021 в сумі 48297, 92 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відповідач виконав рішення суду в частині надання належним чином оформленої трудової книжки 20.07.2021 шляхом надсилання її поштовим відправленням, тобто після спливу 37 робочих днів з дня ухвалення рішення. Згідно із ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. З урахуванням позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 04.11.2020 у справі № 812/390/16, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки, тобто у даному разі 20.07.2021. Факт вини відповідача та величина середньоденного заробітку за час затримки в сумі 274, 42 грн не підлягають доведенню відповідно до норм ч.2 ст. 82 ЦПК України. Отже за час затримки виконання рішення середній заробіток становить 10 145, 40 грн (37х374,20 грн). Початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України є 20.07.2021, а тому такий строк позивачкою не пропущено.

З урахуванням наведеного позивач просила стягнути з ТОВ «Укрхімресурс» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (час затримки виконання рішення) з 27.05.2021 по 20.07.2021 в сумі 10 145, 40 грн.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 06.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

05.11.2021 відповідач - ТОВ «Укрхімресурс» подало відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, що позов є необґрунтованим. Доводи обґрунтовував тим, що за обставин, що стали підставою для звернення до суду, право позивача не порушено. 16.07.2021 на виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області №132/4002/20 від 27.05.2021 на адресу позивачки було направлено трудову книжку, яку остання отримала 20.07.2021. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі 1217-ІХ від 05.02.2021 внесено зміни до ст. 48 КЗпП : «облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника , записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхів роботі. Також внесено зміни до ст. 24 КЗпП України якою передбачено : «При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий та інші документи. Внесені зміни набули чинності 10.06.2021. Тобто, після 10.06.2021 позивачка могла працевлаштуватися без надання трудової книжки. В позовній заяві остання не обґрунтовує порушення свого трудового права на працевлаштування, а також не надає доказів на підтвердження обставин неможливості реалізувати свої трудові права на працю внаслідок отримання трудової книжки лише 20.07.2021.

Також 27.10.2021 відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачка у жовтні 2021 року, тобто зі спливом строку позовної давності, визначеного ст. 233 КЗпП звернулася з позовом до відповідача з тих же підстав і з тим же предметом.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що спірні правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникли у вересні 2020 і до них не застосовуються положення Закону України № 1217-ІХ від 05.02.2021, якими внесено зміни до трудового законодавства в частині обліку трудової діяльності працівника в електронній формі. Також просив врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 761/29172/18 та від 04.11.2020 у справі №812/390/16 , згідно з якими середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул викликаний затримкою видачі трудової книжки. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, вжитий у ст. 235 КЗпП України за своєю природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Отже, наявний об`єктивний обов`язок відповідача виплатити середній заробіток за період виконання рішення з 27.05.2021 по 20.07.2021 в сумі 10 145, 40 грн. Відмова у задоволенні позову буде рівнозначною зменшенню суми, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, що чинним законодавством не передбачено та просив з цих підстав врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №490/7708/18 та Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16. Заперечив щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки позивачка діючи добросовісно у строк встановлений законодавством, а саме ст. 233 КЗпП звернулася до суду за захистом свого права - протягом трьох місяців з дня, коли їй стало відомо про порушення її прав. Представник позивача повідомив, що ОСОБА_1 на даний час працевлаштована, однак отримання доходу за іншим місцем роботи не змінює суті правовідносин, які зобов`язують роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у повному обсязі. При цьому позивачці було декілька разів відмовлено у працевлаштуванні саме з підстав відсутності трудової книжки та остання не могла отримувати заробітну плату, на яку вона могла претендувати у випадку, якщо б було вчасно отримано трудову книжку. Також не може бути підставою для відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримання доходу на підставі цивільно-правової угоди.

Представники відповідача ТОВ «Укрхімресурс» Люба А.М., Рєзнік А.О. проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві. Зауважили, що позивачка працевлаштувалася ще до прийняття рішення у справі, а тому відсутність трудової книжки не обмежувала її трудові права. Саме тоді були прийняті зміни до трудового законодавства, якими не передбачено обов`язкового надання паперової трудової книжки для прийняття на роботу. Таким чином відсутнє порушене цивільне право позивача, яке підлягає захисту судом. Щодо строку позовної давності просив врахувати, що чинним законодавством передбачений місячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами, якого позивачка не дотрималась.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази суд дійшов наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 №132/4002/20, яке набуло законної сили 01.07.2021, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрхімресурс», яким зобов`язано відповідача видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, стягнуто з ТОВ «Укрхімресурс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2020 по 27.05.2021 в сумі 48297, 92 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання рішення суду ТОВ «Укрхімресурс» поштовим відправленням направило на адресу ОСОБА_1 16.07.2021 трудову книжку, яку остання отримала 20.07.2021, що підтверджується копією конверта та відстеженням за штрихкодовим ідентифікатором АТ «Укрпошта» та не заперечується сторонами у справі (а.с.3,4).

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу № 158-к від 14.09.2020 внесено запис про звільнення позивачки із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (а.с.61)

Як вбачається з відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК 7 ОСОБА_1 у травні 2021 отримувала заробіток/дохід у ТОВ «Він-ПЕЛЕТА» та ТОВ «Пеллегрін» ( з травня 2021 по вересень 2021) , при цьому з червня по вересень 2021 ОСОБА_1 нараховувався дохід в ТОВ «Пеллегрін» з розрахунку за повний календарний місяць (а.с.57-58).

Відповідно до ч.ч.1,3ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Підставою звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказала наявність рішення Калинівського районного суду Вінницької області у справі №132/4002/20, яке набуло законної сили 01.07.2020, яким встановлені обставини між ТОВ «Укрхімресурс» та позивачкою ОСОБА_1 щодо наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки з 14.09.2020 по день ухвалення судового рішення. Оскільки на виконання рішення суду таку книжку вона отримала 20.07.2021, а тому днем звільнення є день видачі трудової книжки, а відтак до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення суду щодо видачі трудової книжки за період 27.05.2021 по 20.07.2021 виходячи з розрахунку середньоденного заробітку, встановленого вищевказаним рішенням.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Захист трудових прав - це передбачені законом способи охорони трудових прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту трудових прав - це закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення, визнання порушених, оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.

Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2021 року (справа № 363/554/18), від 07.04.2021 (справа №607/24551/19), від 14.07.2021 (справа №569/6979/20)

ОСОБА_1 звернувшись в грудні 2020 року до суду з позовом до ТОВ «Укрхімресурс» про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просила стягнути з ТОВ "Укрхімресурс" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.09.2020 по день ухвалення судового рішення з урахуванням податків та обов`язкових платежів на підставі ч.4 ст. 235 КЗпП України, реалізувала своє право на власний розсуд, визначила предмет та підстави позовних вимог.

За результатами розгляду даної матеріально-правової вимоги в межах позовних вимог було прийнято рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 у справі №132/4002/20, яке набуло законної сили 01.07.2021.

30.09.2021 ОСОБА_1 звернулася з новою позовною вимогою, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дати ухвалення рішення у справі по день фактичного отримання трудової книжки(з 27.05.2021 по 20.07.2021), зазначаючи як правову підставу ч.5 ст. 235 КЗпП, що підлягає перевірці судом на предмет її відповідності вимогам законодавства.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з часу ухвалення рішення суду, 27.05.2021 ОСОБА_1 нараховувався заробіток за іншим місцем роботи, а тому сама по собі відсутність трудової книжки з цього часу не створювала позивачу будь-яких перешкод в реалізації трудових прав.

Доводи представника позивача, що отримання доходу за цивільно-правовими угодами не спростовує наявність перешкод у працевлаштуванні, а також не є підставою для відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд до уваги не бере, оскільки позивачкою не доведено, що саме відсутність трудової книжки стала перешкодою ОСОБА_1 для будь-якого її працевлаштування, зокрема що нею здійснювалися відповідні спроби працевлаштування, чи постановки на облік для отримання соціальних виплат по безробіттю, однак відсутність трудової книжки стала перешкодою у цьому.

Крім того, з 10.06.2021 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі 1217-ІХ від 05.02.2021 набули чинності зміни до ст. 48 КЗпП, згідно з якою: «облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника , записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхів роботі. Також внесено зміни до ст. 24 КЗпП України якою передбачено : «При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий та інші документи.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону встановлюється перехідний період протягом 5 років, протягом якого застосовуватиметься як паперова трудова книжка, так й електронна форма уже наявних або внесених відомостей про трудову діяльність працівника з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників.

Отже, після внесення змін до законодавства, відсутність паперової трудової книжки у працівника не була безумовною перешкодою працевлаштування на новому місці роботи.

Посилання представника позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №490/7708/18 та Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16 щодо відсутності підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд до уваги не бере, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається позивач є різними, що виключає подібність правовідносин у цих справах.

Розгляд справ судами має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України).

Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

З урахуванням принципу пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішень «справедливого балансу» сторін, оскільки позивачка ОСОБА_1 не довела, що з часу ухвалення рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27.05.2021 у неї були перешкоди у працевлаштуванні у зв`язку з відсутністю трудової книжки, підстави для задоволення позову відсутні.

За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 27.05.2021 по 20.07.2021.

Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, суд не вирішує питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з даними вимогами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімресурс» про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімресур»; місцезнаходження: вулиця В. Нестерчука, 1, м. Калинівка, Вінницька область; Калинівський район, 22400, код ЄДРПОУ: 32495389).

Суддя С.В. Ставнійчук