Ухвала суду № 108236427, 03.01.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/612/22

Провадження № 1-кп/220/71/23

У Х В А Л А

Іменем України

03 січня 2023 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мена Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби під час мобілізації в особливий період, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2022 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2022 року за № 62022050030000442 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4ст. 402 КК України.

Одночасно прокурором подано клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, у якому він просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання посилаться на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. На даний час наявні ризики, визначені пунктами п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), у зв`язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним, може переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки; може незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, оскільки він, отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, у разі невжиття запобіжного заходу повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців; обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, перебуваючи на волі, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України, в тому числі шляхом самокалічення або іншим способом за що передбачена кримінальна відповідальність статтею 409 КК України. Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Обвинувачений не заперечував проти заявленого прокурором клопотання.

Крім того, обвинувачений, вважаючи можливим розглянуи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу без залучення захисника, виявив бажання вподальшому, при проведенні підготовчого судового засідання та розгляду справи по суті, скористатись послугами адвоката. Оскільки самостійно залучити його він не може, просив про це суд.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд доходить висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд погоджується з існуванням ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, розгляд справи не завершено. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає, що прокурором доведено також існування ризику, передбаченого п.3 ст. 177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, оскільки він володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, у разі невжиття запобіжного заходу повинен буде повернутися до розташування військової частини, де матиме безпосередню можливість впливати на свідків вчиненого ним кримінального правопорушення, які є його співслужбовцями, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та маючи досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців.

Суд також враховує, що під час досудового розслідування після повідомлення про підозру обвинувачений самовільно залишав розташування військової частини. Зазначене не оспорюється самим обвинуваченим.

Разом з тим, суд вважає, що прокурор не довів існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки реальна можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням його особи, не підтверджена та не обґрунтована жодним доказом.

З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків які передбачені ст. 177 КПК України, визначає розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан.

Суд також задовольняє клопотання обвинуваченого про призначення захисника.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога включає захист від обвинувачення. Відповідно до п. 7 ст. 14 вказаного Закону, обвинувачений має право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Таким чином, з метою забезпечення права обвинуваченого на захист, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого.

Керуючись вимогами ст.ст. 49, 177, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 03.03.2023 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134200 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 03.03.2023 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про призначення захисника задовольнити.

Доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпроперовській області призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його участь у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

Підготовче судове засідання відкласти на 10.01.2023 р. на 11-00 год.

Ухвалу в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. У іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 03.01.2023 р.

Суддя ОСОБА_1