Рішення № 108231515, 02.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2023 р. Справа № 120/898/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 145809,45 грн., яку він в добровільному порядку не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом із вимогами про стягнення відповідного податкового боргу.

Враховуючи, що відповідачем у даній позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, судом на підставі частини 3 статті 171 КАС України зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно отриманої 03.02.2022 року відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області, судом встановлено місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.02.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що за період донарахування зобов`язання із земельного податку він не являвся фактичним власником земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:131:0008, адже на неї накладено арешт який не давав жодної можливості користуватися землею. В подальшому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2021 по справі № 127/14834/18 визнано недійсним договір купівлі продажу вказаної земельної ділянки та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на неї. На думку позивача, правовим наслідком ухваленого рішення суду є втрата ОСОБА_1 статус власника земельної ділянки, а з ним і статус платника земельного податку із моменту реєстрації цього права, а саме із 04.05.2017 (дата укладення договору купівлі - продажу та прийняття рішення про реєстрацію права). Ця обставина, на переконання відповідача, звільняє його від обов`язку сплачувати земельний податок, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 31.03.2022 року провадження у даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/302/22-а.

Ухвалою суду від 17.11.2022 року поновлено провадження у справі, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про витребування доказів, яка надійшла до суду 05.04.2022 року.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС в Сумській області як платник податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно матеріалів справи, за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку з фізичних осіб в сумі 145809,45 грн. Зазначена заборгованість утворилася в результаті прийняття Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкових повідомлень - рішень про донарахування позивачу податкового зобов`язання із податку на землю у загальній сумі 145981,36 грн за період із 2018 по 2021 роки, а саме:

за 2018 рік згідно податкового повідомлення - рішення № 431-2404-0228 від 01.02.2021 в сумі 36495,34 грн;

за 2019 рік згідно податкового повідомлення - рішення № 432-2404-0228 від 01.02.2021 в сумі 36495,34 грн;

за 2020 рік згідно податкового повідомлення - рішення № 433-2404-0228 від 01.02.2021 в сумі 36495,34 грн;

за 2021 рік згідно податкового повідомлення - рішення № 434-2404-0228 від 01.02.2021 в сумі 36495,34 грн.

Враховуючи часткову сплату відповідачем даної заборгованості 02.09.2021 року в розмірі 171,91 грн., загальна її сума, станом на день подання позовної заяви, становить 145809,45 грн.

Прийняті податкові повідомлення - рішення надіслані відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_1 та отримані 12.02.2021року.

Не погоджуючись із нарахованою сумою податкового зобов`язання із земельного податку, відповідач звернувся до суду та просив визнати протиправними дії позивача щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості по земельному податку з фізичних осіб та скасувати нараховану позивачем заборгованість по земельному податку з фізичних осіб станом на 23.12.2021 року у розмірі 145809,45 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року у справі № 120/302/22-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі за текстом Податковий кодекс України).

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 пункту 19.1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції:

- здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;

- контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;

- забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з підпунктами 20.1.18, 20.1.19, 20.1.33 та 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків;

- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;

- звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (п.п. 266.10.3. п. 266.10. ст. 266 ПК України).

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення: (п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПК України).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст. 286 ПК України).

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 ПК України).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПК України).

У відповідності до вищезазначених норм, контролюючим органом було направлено відповідачу податкові повідомлення-рішення № 431-2404-0228 від 01.02.2021, № 432-2404-0228 від 01.02.2021, № 433-2404-0228 від 01.02.2021 та № 434-2404-0228 від 01.02.2021, якими ОСОБА_1 нараховано податок за землю за період із 2018 по 2021 роки у загальній сумі 145981,36 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку, однак, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року у справі № 120/302/22-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а відтак, сума грошового зобов`язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначену для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

ГУ ДПС у Вінницькій області, згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, відповідачу направлена поштою податкова вимога від 14.04.2021 року №18468-13.

Оскільки зазначена вище податкова вимога не втратила юридичної сили, у контролюючого органу не виникло обов`язку повторного надіслання податкової вимоги платнику податків.

Як зазначалося, податкове зобов`язання із земельного податку нараховане відповідачу за період із 2018 по 2021 рік згідно рішень контролюючого органу прийнятих 01.02.2021.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою.

Отже, враховуючи, що граничний строк декларування земельного податку за 2018 рік спливав 20 лютого 2019 року, позивачем нараховано відповідачу спірні суми грошових зобов`язань на підставі рішень від 01.02.2021 в межах строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

За загальним правилом, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у спосіб прийняття податкових повідомлень - рішень, які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

Судом встановлено, що вказаної норми позивач не дотримався, адже податкові повідомлення - рішення про донарахування зобов`язань за 2018-2020 роки надіслав відповідачу лише у лютому 2021 року.

Однак це не ставить під сумнів правомірність нарахування земельного податку за вказані податкові періоди (2018, 2019, 2020 роки) оскільки у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (п. 287.9 ст. 287 ПК України).

Відтак, порушення строків надсилання податкових повідомлень - рішень про нарахування сум земельного податку є лише підставою для звільнення платника податку від обов`язку сплачувати штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та не свідчить про неправомірність нарахування зобов`язання в цілому.

Отже, надавши оцінку елементам нарахованого відповідачу земельного податку, суд дійшов висновку, що податкове зобов`язання визначене позивачем у відповідності із нормами ст. 269 - 287 ПК України, а тому відсутні підстави вважати його таким, що неправомірно нараховане.

Водночас, агументам відповідача про те, що він не являється фактичним власником земельної ділянки площею 0,21 га із кадастровим номером 0510100000:01:131:0008 надавалася оцінка в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року у справі № 120/302/22-а та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року, в яких суди зазначили наступне.

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безспірно встановлено, що згідно ухвали суду від 26.06.2017 у справі № 127/13511/17 на земельну ділянку власником якої є позивач накладено арешт. Обтяження зареєстровано 14.07.2017.

Судом з`ясовано, що арешт на земельну ділянку застосовано за клопотанням слідчого як захід забезпечення кримінального провадження № 12017020010003031 від 21.06.2017.

За своєю правовою природою арешт майна є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є зокрема доказом злочину (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Суди погодились із аргументами про те, що арешт у певній мірі обмежує надані власнику правомочності володіти, користуватися чи розпоряджатися об`єктом права власності. Однак арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження не є способом припинення права власності позивача на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, а відтак не впливає на його обов`язок сплачувати земельний податок оскільки обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки залишається незмінним незалежно від можливості реалізації цією особою окремих правомочностей пов`язаних із володінням, користуванням чи розпорядженням землею.

Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує. Тому, допоки фізична особа вважається власником земельної ділянки і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є актуальними відомості про неї як про власника, така особа вважається платником земельного податку. Висновок узгоджується із нормами п.п. 269.1.1.1 п. 269.1 ст. 269 та п.п. «д» п. 286.1 ст. 286 ПК України, в силу яких платником податку є власник земельної ділянки відомості про якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2021 по справі № 127/14834/18, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02.03.2022, визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на неї, то суд при їх оцінці керувався такими мотивами.

Безспірно встановлено, що згідно рішення суду від 29.03.2021 по справі № 127/14834/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.05.2017 зареєстрований за № 413, укладений між ОСОБА_1 (покупець) і ОСОБА_2 (продавець), кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га, а також скасовано рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л. С. № 35039901 від 04.05.2017 р. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га, за ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили адже залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02.03.2022.

Із посиланням на вказані вище обставини, ОСОБА_1 вважає, що на виконання рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будуть внесені відомості відповідно до яких він не вважатиметься власником земельної ділянки з моменту набуття ним права власності, тобто із 04.05.2017.

На переконання ОСОБА_1 , ця обставина звільнятиме його від обов`язку сплачувати земельний податок оскільки він не вважатиметься платником земельного податку із 04.05.2017.

Однак суд критично оцінює такі аргументи враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відтак, виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2021 по справі № 127/14834/18 не матиме ретроспективних податкових наслідків. Запис про ОСОБА_1 як про власника земельної ділянки у період нарахування податку (2018 - 2021 роки) не підлягатиме скасуванню або вилученню із Державного реєстру. Натомість у майбутньому на виконання рішення суду Державним реєстратором буде проведено реєстрацію припинення його права власності на земельну ділянку із одночасною реєстрацією таких прав за іншою особою. Внаслідок вчинення таких дій ОСОБА_1 втратить статус власника земельної ділянки, а з ним і статус платника земельного податку не у минулому часі, а лише після вчинення реєстраційних дій, що не впливатиме на його обов`язок сплатити земельний податок нарахований за 2018 - 2021 роки.

Крім цього суд зазначає, що пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб та земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком передбачені нормами ст. 281 та 283 ПК України. Аналіз цих норм не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 відноситься до категорії фізичних осіб звільнених від сплати податку або належна йому на праві власності земельна ділянка щодо якої застосовано обтяження, а в подальшому прийнято рішення суду про визнання недійсним договору її купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію його права, не підлягає оподаткуванню земельним податком.

Відтак, надавши оцінку аргументам сторін та дослідивши здобуті докази пов`язані із процедурою нарахування позивача земельного податку, суд доходить висновку, що податкове зобов`язання із сплати податку за землю за 2018-2020 роки нараховано ОСОБА_1 правомірно.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання, всупереч вимог податкового законодавства своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед позивачем на час розгляду справи відповідачем не погашена та складає 145809,45 грн., доказів погашення боргу відповідач не надсилав, а тому суд, доходить висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про стягнення податкової заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 145809,45 грн. (сто сорок п`ять тисяч вісімсот дев`ять гривень сорок п`ять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ВП 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Чернюк Алла Юріївна