Рішення № 108229719, 27.12.2022, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3167/22

Провадження № 2/484/1081/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2022р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за 2019р. - 2021р. в сумі 11 388,40 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказала, що їй на праві приватної власності належать земельні ділянки площами 1,3370га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1327), 0,2573га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1328), 3,0768га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1326) та 0,0170га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1329), загальною площею 4,68га., що знаходяться в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, які вона отримала, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, 01.01.2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ"Агрофірма Корнацьких" було укладено договір оренди земельної частки (паю). Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2021 року, залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2022р., було зобов`язано відповідача повернути земельні ділянки власнику. Тобто, ТОВ "Агрофірма Корнацьких" використовувало дані земельні ділянки без достатньої правової підстави, однак, кошти за їх використання в період з 2019р. - 2021р. не сплатило. Отже, вона звернулась для захисту свого порушеного права до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання надала заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті орендної плати за 2021р. в розмірі 3698,50грн. та справу слухати без її участі.

Представник відповідача, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі та надав суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи, що, вимога позивача про стягнення орендної плати за 2019р. - 2020р. є безпідставною, оскільки, позивач отримала у власність земельні ділянки лише 25.10.2021р., а орендна плата за ці роки була сплачена попередньому власнику, ОСОБА_2 . Крім того, представник відповідача вказує, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2021 року, залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2022р. зобов`язано ТОВ "Агрофірма Корнацьких" повернути позивачу вищевказані земельні ділянки. Отже, договір оренди земельної частки паю припинено з 30.06.2022р. До цього часу діяли умови визначені в договорі, яким передбачено розмір орендної плати в сумі 813,59грн. Також, представник відповідача зазначає, що остаточного рішення по вказаній справі, на день подання даного позову, не прийнято.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 01 січня 2007 року, між ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_4 , та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" було укладено договір оренди земельної частки (паю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів, зареєстрований 23 квітня 2007 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області за № 640. (а.с.41)

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Первомайськ Миколаївської області померла ОСОБА_2 , про що Первомайським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11 січня 2021 року та зроблений відповідний актовий запис №12.(а.с.8)

Належна ОСОБА_2 на праві власності земельна частка (пай) була виділена в натурі та позивачка, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , стала власником земельних ділянок площами 1,3370га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1327), 0,2573га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1328), 3,0768га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1326) та 0,0170га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1329), які знаходяться в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 7, 9-10)

Представник відповідача, ОСОБА_3 , у відзиві на позов вказував, що вимога позивача про стягнення орендної плати за 2019р. - 2020р. є безпідставною, оскільки, позивач отримала у власність земельні ділянки лише 25.10.2021р., а орендна плата за ці роки була сплачена попередньому власнику, ОСОБА_2 .

Дане твердження представника відповідача є слушним виходячи з наступного.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності позивача на вищевказані земельні ділянки було зареєстровано 25.10.2021р.

З інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку ДПС України про доходи за період з 01.01.2018р. по 31.12.2021р. по фізичній особі ОСОБА_2 вбачається, що останній в 3 кварталі 2018р. нараховано та виплачено орендної плати за надання майна в оренду в сумі 22 151,55 грн., в 4 кварталі 2018 року - в сумі 9619,14грн., в 3 кварталі 2019 року - в сумі 21 366,46грн., в 4 кварталі 2019 року - в сумі 8359,01грн., в 3 кварталі 2020 року - в сумі 18 788,82грн., в 4 кварталі 2020 року - в сумі 15 945,47грн.

Отже, орендна плата за 2019р. - 2020р. була виплачена попередньому власнику земельних ділянок, ОСОБА_2 , ще до смерті останньої. (а.с.63-66)

Крім того, факт отримання ОСОБА_2 орендної плати за 2019р. - 2020р. підтверджується відомостями на виплату готівки та відомостями на видачу ТОВ "Агрофірма Корнацьких" за 2019р. - 2020р., а тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає. (а.с. 31-40)

Також, представник відповідача у відзиві зазначав, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2021 року, залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2022р. зобов`язано ТОВ "Агрофірма Корнацьких" повернути позивачу вищевказані земельні ділянки. Отже, договір оренди земельної частки паю припинено з 30.06.2022р. До цього часу діяли умови визначені в договорі, яким передбачено розмір орендної плати в сумі 813,59грн.

Однак, дане твердження представника відповідача не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2021 року, залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2022р. зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" повернути власнику ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 1.3370 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1328 площею 0.2573 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1327 площею 3.0768 га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1329 площею 0.0170 га, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з підстав відсутності у представника відповідних повноважень на укладення договору оренди земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Посилаючись на вказане рішення суду, позивач просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за 2019р. - 2021р. в сумі 11 388,40 грн., за користування земельними ділянками оскільки, на момент подання даного позову, 22.09.2022р., воно набрало законної сили.

Разом з тим, постановою Верховного суду від 09.11.2022р., задоволено касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма Корнацьких". Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11.2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2022р. скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про зобов`язання повернути земельні ділянки відмовлено.(а.с.60-61)

Отже, станом на сьогоднішній день, договір оренди земельної частки (паю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів від 01 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_4 , та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", зареєстрований 23 квітня 2007 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області за № 640 є чинним, а тому грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, не можна вважати безпідставно збереженими.

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, викладені в позові.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 762 ЦК України встановлений обов`язок наймача вносити плату за користування майном у розмірах та строки визначені договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди земельної частки (паю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів від 01 січня 2007 року орендар сплачує орендну плату в розмірі 813,59грн. протягом дії договору, але не пізніше як до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Розмір платежів за окремими формами оплати може щороку погоджуватися між сторонами, шляхом внесення змін або доповнень до договору.

При цьому, з інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку ДПС України про доходи за період з 01.01.2018р. по 31.12.2021р. по фізичній особі ОСОБА_2 вбачається, що останній в 4 кварталі 2021р. було нараховано орендної плати за надання майна в оренду в сумі 3698,50грн., утримано прибутковий податок на доходи фізичних осіб з цієї суми, але орендна плата виплачена не була.(а.с.63-66)

Доказів сплати орендної плати відповідачем не надано. Відповідач також не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про існування заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди земельної частки (паю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів від 01 січня 2007 року за 2021р.

Разом з тим, заборгованість орендної плати за 2021р. розрахована позивачем з урахуванням нормативно - грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2019р., суперечить вищевказаній довідці, якою чітко визначено суму орендної плати, яка була нарахована відповідачем.

Тобто, враховуючи вищевикладене, те, що постанова Верховного суду від 09.11.2022р. була винесена вже після подачі даної позовної заяви та можливість суду самостійно застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм та здійснити правильну правову кваліфікацію останніх, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за договором оренди земельної частки (паю) за 2021р. в розмірі 3 698 грн. 50коп.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 322 грн. 29 коп.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір - доручення про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року, додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року та акт приймання - передачі наданих послуг від 21 вересня 2022 року. (а.с. 16-19)

Згідно оригіналу квитанції від 21.09.2022 року, яке міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаний документів, сплатила адвокату Сотській С.О. кошти за надання правової допомоги, в розмірі по 3000 грн.(а.с.2)

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 974 грн. 28 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", місцезнаходження якого Миколаївська область, Первомайський район, с. Секретарка, вул. Центральна, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди земельної частки (паю) від 01 січня 2007 року за 2021р. в сумі3 698 (три тисячі шістсот дев`яносто вісім) грн. 50коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", місцезнаходження якого Миколаївська область, Первомайський район, с. Секретарка, вул. Центральна, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 29коп.

Стягнути з з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", місцезнаходження якого Миколаївська область, Первомайський район, с. Секретарка, вул. Центральна, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати на правову допомогу в сумі 974 (дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 28коп.

Повне судове рішення буде складено 04.01.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", місцезнаходження якого Миколаївська область, Первомайський район, с. Секретарка, вул. Центральна, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко