Ухвала суду № 108229577, 29.12.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12118/22

Провадження №1-кп/127/369/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,

інших учасників судового процесу: представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 257, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2019 за № 12019020000000246,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 257, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілих та свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров`я особи. Наголосив на тому, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали. Зокрема, зауважив, що обвинувачений ухилявся від явки до органів досудового розслідування у зв`язку з чим був оголошений в розшук. Тому, на переконання прокурора, обвинувачений, перебуваючи на волі, може ухилятись від явки до суду, впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 - проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував, підтримала думку прокурора щодо доцільності продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 - вважає, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону. Зокрема, як зазначила захисник, реєстр матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акту, містить посилання на вчинені слідчі дії без їх конкретизації. Відсутня також конкретизація прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішень. Недотримання вимог кримінально-процесуального закону в частині оформлення обвинувального акта та додатків до нього не може бути усунуте під час судового розгляду справи.

Також захисник обвинуваченого заявила клопотання про виклик для допиту в судовому засіданні ряду свідків згідно з переліком, який викладений у клопотанні, а також судових експертів.

Крім цього, захисник клопотала про витребування речей і документів - повної інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні та у первинному кримінальному провадженні, з якого були виділені матеріали кримінального провадження, які є предметом судового розгляду. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник посилалась на те, що отримати відповідні відомості на адвокатських запит вона не має можливості.

Захисник обвинуваченого, звернулась до суду зі скаргою на дії старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 . Скарга мотивована тим, що слідчий протиправно відібрав відбитки пальців обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також захисник обвинуваченого звернулась до суду зі скаргою на дії старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 . Скарга мотивована тим, що останній протиправно відібрав у ОСОБА_6 зразки крові.

Окрім наведеного, захисник обвинуваченого заперечувала проти продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу. Захисник, зокрема, посилалась на те, що прокурор не дотримався вимог процесуального закону щодо строку та порядку вручення клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Також захисник обвинуваченого посилалась на те, що прокурор до поданого клопотання не надав доказів, якими обґрунтовує необхідність продовження заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому захисник зауважила, що прокурором не доведена наявність ризиків, на які прокурор посилався як підставу для продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акта прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону, суд вважає за доцільне зауважити, що частиною четвертою статті 110 КПК визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Зазначеною правовою нормою також передбачено, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акта встановлені статтею 291 КПК.

Відомостей, які б свідчили, що обвинувальний акт не відповідає зазначеним вимогам під час проведення підготовчого судового засідання суду надані не були. Натомість захисник посилалась на невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону реєстру матеріалів досудового розслідування. Зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 291 КПК випливає, що до обвинувального акта додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому приписи статті 291 КПК не містять вимог щодо реєстру матеріалів досудового розслідування. Тому посилання захисника обвинуваченого на невідповідність обвинуваченого акта вимогам кримінально-процесуального закону не ґрунтується на приписах останнього. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що аналіз дотримання вимог кримінально-процесуального закону під час проведення відповідної процесуальної дії має бути здійснений під час судового розгляду кримінального провадження з урахуванням наданих суду доказів у їх сукупності. Надання ж інших доказів, ніж ті, що передбачені частиною четвертою статті 291 КПК, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 291 КПК до початку судового розгляду заборонене.

Отже, аналізуючи доводи захисника обвинуваченого, суд дійшов до переконання, що правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні був направлений до Вінницького міського суду Вінницької області. За результатами проведення підготовчого судового засідання 09.11.2022 суд вирішив за доцільне звернутись до Вінницького апеляційного суду з поданням про визначення підсудності зазначеного кримінального провадження. За результатами розгляду цього подання Вінницький апеляційний суд 22.11.2022 постановив ухвалу, якою в задоволенні наведеного вище подання відмовив і зазначив, що кримінальне провадження має бути розглянуте саме Вінницьким міським судом Вінницької області. Отже, згідно з цією ухвалою суду апеляційної інстанції кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області. Саме тому суд вважає, що правові підстави для ухвалення відповідного процесуального рішення про направлення кримінального провадження до іншого суду відсутні.

За результатами підготовчого судового засіданні судом не були встановлені обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 314 КПК. Тому суд вважає, що зазначене кримінальне провадження на підставі пункту 5 частини третьої статті 314 КПК має бути призначене до судового розгляду саме Вінницьким міським судом Вінницької області.

Вирішуючи питання щодо складу суду, яким має бути здійснений судовий розгляд зазначеного кримінального провадження, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 - під час проведення підготовчого судового засідання зауважили, що бажають, щоб судовий розгляд був проведений головуючим суддею одноособово. Застереження, визначені частинами другою та третьою статті 31 КПК судом не встановлені. Саме тому суд вважає, що судовий розгляд відповідно до приписів частини першої та абзацу другого частини другої статті 31 КПК має бути здійснений суддею одноособово.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 07.01.2023. Клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою подане прокурором до відділу прийому суду 27.12.2022 і до клопотання надані докази направлення копії клопотання до установи, де утримується обвинувальний, для вручення останньому. Разом з тим, подане до суду клопотання не містить доказів його вручення обвинуваченому, про що в судовому засіданні зазначили обвинувальний та його захисник. Отже, суд вважає слушними зауваження захисника обвинуваченого про те, що стороною обвинувачення зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення примірника клопотання обвинуваченому.Однак, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, висловивши свої заперечення по суті заявленого клопотання, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

У постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) ВС звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

З матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. З наданих прокурором матеріалів справи випливає, що ОСОБА_6 у зв`язку з ухиленням від явки до органів досудового розслідування був оголошений в розшук. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочате. Об`єктивні дані, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду не надані.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Згідно з приписами частини третьої та пункту 1 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення.

Прокурор клопотав про виклик у судове засідання свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Захисник обвинуваченого в судовому засіданні посилалась на неможливість задоволення зазначеного клопотання прокурора, оскільки останній не назвав повні прізвище, ім`я та по-батькові зазначених свідків. Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що реєстрі матеріалів досудового розслідування наявне посилання на прізвища та ініціали свідків, про допит яких клопотав прокурор. Зі змісту частини третьої статті 23 КПК випливає, що сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Тому суд вважає, що клопотання прокурора в цій частині слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про виклик в судове засідання свідків та експертів, а також витребування відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Зі змісту пункту 4 частини другої статті 315 КПК випливає, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого заявляючи про необхідність задоволення клопотання про виклик свідків та експертів, навела мотиви, з яким вона виходила, а також посилання на обставини, які захисник має намір уточнити шляхом здійснення допиту зазначених осіб. Зважаючи на приписи частини шостої статті 22 та частини третьої статті 26 КПК, суд вважає за доцільне клопотання захисника обвинуваченого в частині

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про витребування розширених відомостей з ЄРДР, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Заявляючи клопотання про витребування витягу з ЄРДР, сторона захисту послалась на ту обставину, що отримані відомості зможуть підтвердити або спростувати сумніви щодо дотримання стороною обвинувачення вимог КПК та Положення про порядок ведення ЄРДР.

Відповідно до частини першої статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зі змісту частини другої статті 84 КПК випливає, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з частиною першою статті 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до частини третьої статті 99 КПК сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Реченням другим частини третьої статті 99 КПК зроблене застереження, згідно з яким оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. При цьому зі змісту частини четвертої статті 99 КПК випливає, що дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Отже, доказом у кримінальному провадженні під час судового розгляду може бути виключно оригінал або дублікат відповідних документів на підтвердження вчинення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень.

Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 26.03.2019 (справа № 807/1456/17) зазначив, що діяльність уповноважених службових осіб правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.

У постанові від 09.09.2020 (справа № 761/28347/15-к) ВС дійшов висновку, що згідно з частиною другою статті 84 КПК витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.

Крім того, у постанові від 08.04.2020 (справа № 826/7244/18) ВС звернув увагу на те, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи у спеціальному порядку, визначеному КПК.

Отже, суд враховує, що сторона захисту заявила клопотання про витребування відомостей із ЄРДР, що в розумінні частини першої статті 99 КПК не є документом. При цьому захисники обвинуваченого не надали суду доказів того, що отримати відомості щодо кримінального провадження у порядку, визначеному КПК, іншим способом не представилось за можливе. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов до переконання, що в задоволенні клопотання захисників обвинуваченого в цій частині необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстави для задоволення поданих захисником обвинуваченого скарг на дії слідчого, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, встановлений частиною першою статті 303 КПК. При цьому частиною другою статті 303 КПК визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Разом з тим, статті 314-316 КПК не містять правового механізму розгляду зазначених скарг. Крім того, суд враховує, що для вирішення поданих стороною захисту скарг необхідне дослідження ряду матеріалів досудового розслідування. Однак, частиною четвертою статті 291 КПК визначений вичерпний перелік документів (додатків), які подаються до суду разом з обвинувальним актом. Суд також враховує, що для вирішення питання щодо обґрунтованості поданих стороною захисту скарг необхідно дослідити докази, зібрані у кримінальному провадженні, з точки зору їх достатності, достовірності та допустимості. Зі змісту частини першої статті 94 КПК випливає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначений перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що розгляд поданих стороною захисту скарг по суті під час проведення підготовчого судового засідання є передчасним, оскільки потребує дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 257, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2019 за № 12019020000000246, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 04_січня 2023 року о 14.30 годині.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, представника потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, а також свідків відповідно до клопотання захисника.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 29 грудня 2022 року до 23.59 годину 27 лютого 2023 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: