Рішення № 10822080, 05.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.10                                                                                 Справа № 5/6

За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального теплопостачального підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 1421 929 грн. 70 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача - Татусь О.А. дов. №7/10 від 11.01.10

від відповідача –Польова В.В. дов. №1282 від 26.07.2010

Суть спору: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з комунального теплопостачального підприємства «Алчевськтеплокомуненерго»заборгованості за поставлений протягом жовтня 2008 –квітня 2009 природний газ за договором №06/08-1635 БО-20 від 29.09.2008 в сумі 1154 531,03 грн., пені в сумі 118090,05 грн., втрат від інфляції в сумі 111914,21 грн. та 3% річних в сумі 37394,41 грн.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач, у відзиві №1230 від 19.07.2010р., заперечив проти позовних вимог в частині нарахування пені та інфляційних, посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище та можливість негативних наслідків в разі стягнення штрафних санкцій, що просить врахувати під час розгляду справи.

Позивач, в судовому засіданні 05.08.2010р., подав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені.

В судовому засіданні 22.07.2010р., на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 05.08.2010р. до 11 год. 10 хв.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані докази, у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в

29 вересня 2008 року дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач, постачальник) та комунальне теплопостачальне підприємство «Алчевськтеплокомуненерго» (відповідач, покупець) уклали договір №06/08-1635 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в договорі та додатковій угоді №2 (п. 1.1).

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.6.1).

Згідно п.6.1 договору № 06/08-1635 БО-20 від 29.09.2008 року оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року на загальну суму 5252307,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками і не оспорюється відповідачем.

Натомість, відповідачем оплата за поставлений позивачем газ здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ у сумі 1154531 грн. 03 коп., розмір якої підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманого газу встановлений судом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1154531 грн. 03 коп. основного боргу, який доведений матеріалами справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом жовтня 2008 –квітня 2009 у загальному розмірі 111914 грн. 21 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 37394 грн. 41 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Сторони в пункті 7.2 договору визначили, що у разі невиконання відповідачем умов укладеного договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Умовами пункту 7.10 договору сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 118090 грн.05 коп.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на скрутне становище підприємства та можливість негативних наслідків для підприємства в разі стягнення штрафних санкції, оскільки той факт, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані не є безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій. Тим більше, що жодних доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів повного виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з віднесенням судових витрат у справі на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита. Так, відповідно до п. “а”ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 “Про державне мито за звернення до господарського суду з позовом матеріального характеру (яким є даний позов)           на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% його вартості, тобто у даному випадку –14219 грн.30 коп.

Позивач згідно платіжному дорученню №627 від 03.06.10 року сплатив державне мито у сумі 14220,00 грн., тобто на 0,70 грн. більше, тому надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

У судовому засіданні за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального теплопостачального підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», вул. Леніна, 126, м. Алчевськ Луганської області, код 02132266 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м. Київ, код 31301827, заборгованість в сумі 1154531 грн. 03 коп., пеню в сумі 118090 грн. 05 коп., інфляційні нарахування в сумі 111914 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 37394 грн. 41 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 14219 грн. 30 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.          

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 70 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення –09.08.2010.

Суддя Т.В.Васильченко