Рішення № 108215577, 26.12.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24465/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Луста В.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Кляус Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позову посилається , що Рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів від 08.06.1987 р. затверджено спільне рішення адміністрації УЖГ району та профспілкового комітету про' надання службової житлової площі двірнику-доглядачу будинків ЖЕК-304 ОСОБА_1 на час роботи однокімнатної квартири, площею 17,8 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 ) на родину з 3-х осіб, в тому числі: вона, чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2. та донька ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує що відпрацювала більше 10 років на посаді двірника, а відповідач відмовляється звернутись до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення із числа службових квартири, чим порушує її право на житло. Тому просить зобов`язати відповідача звернутись з відповідним клопотанням. В судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача надав відзив, в судовому засіданні просив відмовити в позові.

Ухвалою Печерського районного суду від 4 вересня 2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено , що Рішенням виконавчого комітету Печерської районної ради народних депутатів від 08.06.1987 р. затверджено спільне рішення адміністрації УЖГ району та профспілкового комітету про надання службової житлової площі двірнику-доглядачу будинків ЖЕК-304 ОСОБА_1 на час роботи однокімнатної квартири, площею 17,8 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 ) на родину з 3-х осіб, в тому числі: вона, чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2. та донька ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

При цьому положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ї створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Згідно з частиною першою статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.

Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР).

Згідно ч. 2 ст. 121 ЖК УРСР, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Також вказаною постановою затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення).

Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Відповідно до п.3 Положення жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових (п.5 Положення).

Згідно п.6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Аналізуючи наведене вище вбачається, що жиле приміщення підлягає виключенню з числа службових за наявності однієї з двох умов: 1) якщо відпала потреба в такому його використанні; 2) у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Крім цього, законодавчо перелік підстав за яких така потреба може відпасти не визначений, а тому при вирішенні питання про наявність умов за яких відпадає потреба у використанні житла як службового слід керуватись роз`ясненнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.04.2013, і до таких умов можна віднести: 1) скорочення посад, яким відповідно до переліку може бути надано службове житло; 2) особи, які працюють на посадах, яким відповідно до переліку може бути надано службове житло, забезпечені власним житлом, що дозволяє їм належним чином виконувати свої трудові обов`язки. Жодну з наведених умов не покладено в обґрунтування правової підстави позову.

Законодавством передбачено, що підставою для виключення житла зі складу службових є відповідне клопотання підприємства, установи, організації, яка надавала службове житло, оскільки згідно законодавства прийняття відповідного рішення віднесено до компетенції виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Подання балансоутримувачем жилого фонду до визначеного органу відповідного клопотання є лише однією з умов, і одночасно, стадією у процедурі прийняття рішення про виключення житла зі складу службових.

В оцінці спірних правовідносин суд виходить з того, що має право зобов`язати орган вчинити певні дії, які гарантували б захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством не передбачене обов`язок Відповідача звертатись з заявами -про виключення житлових приміщень із числа службових, це його право.

Приписами ч.1 статті 4 ЦПК України, ч.1 статті 16 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вказана норма права визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Виходячи із наведеного, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною першою статті 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачка не позбавлена права самостійного звернення до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням про виключення із числа службових квартири з вимогою про виключення квартири з числа службових.

При таких обставинах суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем.

Відповідно до ст..141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 58, 59, 61, 118, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 ЖК України, ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про зобов`язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»: 01021, м. Київ, пров. Івана Маряненка,7

Суддя Остапчук Т.В.