Рішення № 10821385, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/27711.08.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Простягнення 40805,44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В., дов. № Д07-2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення 35758, 28 грн. основного боргу, 2821, 23 грн. пені, 1813, 07 грн. інфляційних нарахувань та 412, 86 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1631249 від 17.01.2005 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 03.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/277 та призначено її розгляд на 07.07.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2010 р. надав витребувані судом документи, а також розрахунок суми основного боргу.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.07.2010 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання його представнику можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати необхідні документи, оскільки позивач направив відповідачу позовну заяву без доданих до неї документів.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, відхилив його, враховуючи те, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб ознайомитися з матеріалами справи і належним чином підготуватися до судового засідання, але він цього не зробив.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 03.06.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/277 до 11.08.2010 р.

10.08.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні решти позовних вимог, оскільки позивач не врахував оплату 15.06.2010 р у розмірі 30346,87 грн. та оплату відповідача 03.06.2009 р. в сумі 28198,31 грн. зарахував в погашення боргу за попередній опалювальний період (грудень 2008 р.- квітень 2009 р.), нараховуючи при цьому вартість теплової енергії згідно з розпорядженням КМДА, які були скасовані Указами Президента України.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду розрахунок основного боргу, з якого стало відомо про часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання 11.08.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(абонент) був укладений договір № 1631249 від 17.01.2005 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 1631249 від 17.01.2005 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до вищевказаного договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ № 6 – не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно з додатку 3 до договору № 1631249 від 17.01.2005 р. розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п 5.1. договору № 1631249 від 17.01.2005 р. визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.

В додатку 4 до договору № 1631249 від 17.01.2005 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п.2 даного додатку абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість, заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору, відповідач при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 5 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового(один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за № 1631249 від 17.01.2005 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.05.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 35758,28 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 35758,28 грн. основного боргу, 1813,07 грн. інфляційних нарахувань, 412,86 грн. трьох відсотків річних та 2821,23 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1631249 від 17.01.2005 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у судовому засіданні 11.08.2010 р надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію від Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», з якої вбачається, що відповідачем 15.06.2010 р. була погашена сума основного боргу у розмірі 30346,87 грн., то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 30346,87 грн. основного боргу за спожиту енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог у зв’язку з тим, що ним 03.06.2009 р. було перераховано відповідачу 28198,31 грн. в рахунок погашення боргу, проте позивач дану оплату зарахував в погашення боргу за попередній опалювальний період (грудень 2008 р.- квітень 2009 р.). Крім того відповідач наголошує на тому, що позивачем неправомірно нарахована вартість теплової енергії, застосовуючи при цьому незаконні тарифи, у зв’язку з цим у відповідача виник борг за фактично спожиту теплову енергію.

Дані твердження відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки з наданого позивачем розрахунку основного боргу за теплову енергію по договору № 1631249 від 17.01.2005 р. вбачається, що борг відповідача у розмірі 35758,28 грн. виник за період з 01.11.2009 –01.04.2010 р., в той час як проплата відповідача у сумі 28198,87 грн. в рахунок погашення боргу за надану теплову енергію була здійснена 03.06.2009 р. та зарахована за попередні борги. Посилання відповідача на застосування при нарахуванні вартості наданих послуг неправомірних тарифів є безпідставними, оскільки не є предметом даного позову та належним чином не підтверджені належними доказами.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 5411,41 грн. основного боргу за договором № 1631249 від 17.01.2005 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1813,07 грн. інфляційної складової боргу та 412,86 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1631249 від 17.01.2005 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні 2010 року становив 99,7 %, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Закритого Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» підлягають 1705,79 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 1705,79 грн. інфляційних нарахувань та 412,86 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2812,23 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт п. 7 додатку 4 до договору № 1631249 від 17.01.2005 р., яким передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, то абоненту нараховується пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 35758,28 грн., то з відповідача підлягає стягненню 2821,23 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При подачі даного позову Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 4269 від 20.05.10 р. в сумі 412,88 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 408,05 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 4,83 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 5 926 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять шість) грн. 89 коп. основного боргу, 835 (вісімсот тридцять п’ять) грн. 56 коп. інфляційної складової боргу, 163 (сто шістдесят три) грн. 33 коп. трьох відсотків річних, 1 159 (одна тисяча сто п’ятдесят дев’ять) грн. 92 коп. пені, 251 ( двісті п’ятдесят одну) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 17026,25 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.