Ухвала суду № 10821264, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.08.10№ 05-5- 8 / 9674 Суддя , розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - Будінвест"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

про стягнення 1 633 550,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного Бюджету України.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що державне мито сплачується в доход Державного Бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до роз’яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку “призначення платежу” зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Відповідно до листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005 реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095.

Як вбачається з платіжного доручення №184431 від 05.08.2010р., доданого позивачем як доказ сплати державного мита, в ньому вказані не всі реквізити для зарахування державного мита, а саме відсутній символ звітності банку, що не відповідає вимогам як роз’яснень Головного управління державного казначейства України, так і листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005.

Крім цього, згідно з п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

На поданих платіжних дорученнях №№184431, 184432 від 05.08.2010р. відсутні підписи та відбиток печатки платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція.

Згідно з п. 3-1 ч.1 ст. 57 господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві від 23.06.2010 р. вих. № 1021-4/4 повідомлено, що оплата витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справ у справах, які розглядаються Господарським судом міста Києва, повинна здійснюватись з 23.06.2010 р. на рахунок 31218264700001, одержувач –ГУ ДКУ у м. Києві, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Києві, МФО –820019, код ЄДРПОУ 24262621, код платежу –22050003.

Позивачем в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано платіжне доручення №184432 від 05.08.2010р., з якого вбачається, що в рядку призначення платежу відсутній код платежу, що не відповідає всім переліченим вище вимогам.

Згідно п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Додана до позовної заяви копія фіскального чеку №0105 від 05.08.2010р. не може вважатись належним доказом відправлення копії позовної заяви саме на адресу відповідача-2, оскільки з чеку вбачається, що поштова кореспонденція направлена на адресу індекс 01004 м. Київ, в той час як адреса відповіда-2 вказана така: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2.

Доказів на підтвердження адреси реєстрації відповідача-2 матеріали заяви не містять.

З огляду на викладене, позовна заява від 04.08.2010р. з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 4, 6, 10 ст. 63 ГПК України.

Повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, після усунення вказаних недоліків.

Керуючись п. 4, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Суддя В.С. Катрич