Рішення № 108212612, 30.12.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/1230/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд про стягнення 60438,80 грн.

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест (ідентифікаційний код 24349813, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 145) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд (ідентифікаційний код 32414954, адреса місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 37) про стягнення 60438,80 грн, а саме 45477,00 грн основного боргу з орендної плати відповідно до договору оренди обладнання №0809-1 від 08.09.2021, 2004,73 грн пені, 11641,35 грн інфляційних втрат та 1315,72 грн 3% річних. У позові позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

У позові позивач просив зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, відсотків до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 17.11.2022 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що сторони уклали договір оренди обладнання №0809-1 від 08.09.2021. На виконання умов договору позивач передав відповідачу обладнання згідно актів прийому передачі від 08.09.2021, від 14.09.2021 та від 30.11.2021 до договору оренди обладнання. Відповідач свої зобов`язання з оплати орендованого обладнання здійснив частково. За листопад 2021 року вартість орендованого обладнання у розмірі 45477,00 грн відповідач не сплатив. Тому позивач звернувся з позовом до суду.

22.11.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1230/22. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду від 22.11.2022 надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом і електронною поштою, представнику позивача адвокату Драченку В.В. електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження і електронною поштою, який відповідачем отримано 30.11.2022, що підтверджується Повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 37).

Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю. Отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач був поінформований про розгляд справи, предмет спору.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

22.12.2022 позивач подав до суду: 1) заяву на виконання ухвали суду, у якій зазначив, що станом на 22.12.2022 позивач не отримав від відповідача відзиву на позовну заяву, просив суд розглянути справу за наявними матеріалами справи. У випадку направленням відповідачем до суду відзиву на позовну заяву повернути відзив відповідачу без розгляду; 2) клопотання про розподіл судових витрат, у якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До клопотання позивач надав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу: акт наданих послуг (детальний опис робіт) №1 від 22.12.2022, рахунок на оплату №268 від 22.12.2022, платіжну інструкцію №4246 від 22.12.2022, підтвердження направлення клопотання з доказами відповідачу.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога про стягнення 60438,80 грн, а саме 45477,00 грн основного боргу з орендної плати відповідно до договору оренди обладнання №0809-1 від 08.09.2021, 2004,73 грн пені, 11641,35 грн інфляційних втрат та 1315,72 грн 3% річних.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та передання відповідачу в оренду обладнання згідно актів прийому передачі від 08.09.2021, від 14.09.2021 та від 30.11.2021 до договору оренди обладнання та невиконання відповідачем зобов`язання з оплати орендованого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за оренду обладнання; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

08.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд (орендар) уклали договір оренди обладнання №0809-1 (а. с. 8-9) з додатками № 2 Специфікацію до договору на суму 752977,24 грн та №3 Специфікацію до договору на суму 575542,32 (а.с.10-11).

Відповідно до умов договору оренди обладнання сторони домовилися про таке:

п.1 орендар замовляє, а орендодавець зобов`язується надати у користування обладнання;

п.1.2 кількість, характеристики, індефікуючі ознаки і оціночна вартість якого вказуються у додатках (специфікаціях) до цього договору та актах прийому передачі обладнання в оренду. Орендар зобов`язується в строки та на умовах, передбачених цим договором, здійснювати розрахунки за надане обладнання;

п. 2.1 орендодавець надає обладнання на території свого майданчика, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вул.. Байди Вишневецького, 141 або за адресою, що вказується орендарем в замовленні;

п. 2.2 обладнання за цим договором передається орендарю після підписання акта приймання - передачі;

п. 2.3 вартість обладнання становить 752977,24 грн (сімсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 24 копійки) в т.ч. ПДВ;

п. 4.1.1 - орендар зобов`язаний на умовах та в строки встановлені цим договором здійснювати розрахунки за обладнання, що надається;

п.4.1.4 - орендар зобов`язаний по завершенню робіт повернути обладнання у справному та чистому стані орендодавцеві;

п. 5.1 приймання наданого орендодавцем обладнання оформлюється актом приймання передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін не пізніше трьох календарних днів з моменту завершенню робіт орендаря;

п. 5.2 підписання акту приймання передачі представником орендаря є підтвердженням відсутності в нього претензій до якості наданого обладнання;

п. 5.3 сплатив оренди здійснюється орендарем на умовах 100% попередньої оплати або у інший не заборонений законодавством спосіб;

п. 5.4 суми зафіксовані сторонами в рахунках фактурах і актах приймання передачі, є договірними і не підлягають зміні в односторонньому порядку;

п. 6.5 у випадку порушення орендарем строку оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний банківський день прострочення такої оплати;

п. 10.1 - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору;

п. 10.6 додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані сторонами договору.

08.09.2021, 14.09.2021 та 30.11.2022 на виконання п. 2.2 та п. 5.2 договору сторони уклали та підписали акти прийому - передачі до договору (а. с 10, 11, 24), у яких орендодавець передав, а орендар прийняв наступне обладнання: стойку, щит, діагональ, трубу огородження, домкрат, хомут, анкер трубу у справному стані, дефекти та пошкодження відсутні.

30.09.2021, 31.10.2022 та 30.11.2022 сторони уклали та підписали акти здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно яких орендодавцем надані в оренду обладнання відповідно до договору №0809 від 08.09.2021: №ОУ-0000012 за період з 08.09.2021 по 30.09.2021 за 23 доби -500 м2 та з 14.09.2021 по 30.09.2021 за 17 діб 315 м2 на суму 30339,00 грн з ПДВ; №ОУ-0000019 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 за 31 добу 815 м2 на суму 45477,00 грн (а. с. 19); №ОУ -0000024 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 за 31 добу 815 м2 на суму 45477,00 грн.

На виконання умов договору позивач надіслав відповідачу рахунки фактури на оплату наданого в оренду обладнання: №СФ -0000038 від 06.09.2021(а. с. 12); №СФ-0000053 від 12.10.2021 (а. с. 13); №СФ -0000043 від 14.09.2021(а. с. 17); №СФ -0000054 від 13.10.2021 (а. с. 18); №СФ -0000067 від 30.11.2021(а. с. 22).

Відповідач виконав свої зобов`язання частково та сплатив позивачу кошти за орендоване обладнання за виставленими рахунками СФ-0000053 від 12.10.2021, №СФ -0000043 від 14.09.2021, №СФ -0000038 від 06.09.2021, №СФ -0000054 від 13.10.2021 на підставі платіжних доручень від 07.09.2021 №5464 (а. с. 15), 19.10.2021 № 5610 (а. с. 16), від 19.10.2021 №5611 (а. с. 20), від 10.11.2021 №5802 (а.с. 21).

Борг відповідача перед позивачем за послуги оренди обладнання за період з 01.11.2021 по 30.11.201 за 31 добу 815 м2, згідно з актом здачі-приймання робіт №ОУ -0000024 від 30.11.2021 складає 45477,00.

Зазначення сторонами в акті здачі-приймання робіт №ОУ-0000024 від 30.11.2021від періоду надання послуг з 01.10.2021 по 31.10.2021, з огляду на тотожний період надання послуг за актом №ОУ-0000019 від 31.10.2021, не спростовує факту надання послуг саме у листопаді 2021, з огляду на більшу вірогідність поданих позивачем доказів.

01.11.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №41 (а. с. 25) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а. с. 25) з вимогою з вимогою оплати заборгованість до 15.11.2022.

За прострочення виконання зобов`язання зі сплати коштів у розмірі 45477, 00 грн за орендоване обладнання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача на підставі пункту 6.5 договору 2004,73 грн пені, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 11641,35 грн інфляційних втрат та 1315,72 грн 3% річних, стягнення яких і становило предмет майнових позивача до відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору; виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні з передання обладнання в оренду відповідачу; виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача за користування обладнаннм за договором оренди обладнання №0809-1 від 08.09.2021; невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні; розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 45477,00 грн;

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідач відзиву на позову та доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не подав.

З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору оренди обладнання №0809-1 від 08.09.2021.

Позивач належним чином виконав зобов`язання та передав в оренду відповідачу обладнання, яке відповідач прийняв справне обладнання на підставі актів прийому передачі та актів здачі прийняття робіт (надання послуг) та не оплатив вартість орендованого обладнання за листопад 2021 року. Заборгованість відповідача становить 45477, 00 грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати обладнання, отриманого в оренду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до п.6.5 договору оренди обладнання у випадку порушення орендарем строку оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний банківський день прострочення такої оплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 6.5 договору за актом прийому передачі від 30.11.2021 ( а. с. 24) пені у розмірі 2004,73 грн (45477,00 грн борг за період 01.12.2021 по 24.02.2022 х (2 (подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення) x 8,5 (облікова ставка НБУ) : 365) x 86 днів (прострочення) : 100).

Боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.12.2021 по 17.11.2022 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за актом прийому передачі від 30.11.2021 ( а. с. 24): 1315,72 грн 3% річних (45 477,00 грн борг за період з 01.12.2021 по 17.11.2022 х 3% х 352 днів прострочення : 365 : 100) та

11641,35 грн інфляційних втрат (45 477,00 грн борг за період з 01.12.2021 по 31.10.2022 x 1.25598333 інфляційне збільшення - 45 477,00).

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат суд перевірив, та встановив їх правильність, з урахуванням умов договору оренди обладнання, періоду заборгованості і суми боргу.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за оренду обладання у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання коштів позивачем за надане в оренду обладання у строки, передбачені умовами договору. Розмір боргу відповідача з урахуванням розміру 3% річних, пені та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання, суд визнає встановленим, а вимоги про їх стягнення обґрунтованими.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надане в оренду обладнання за листопад 2021 року у розмірі 45477,00грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 1315,72 грн, 11641,35 грн інфляційних втрат та 2004,73 грн пені суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вимогу позивача про нарахуванням та стягнення з відповідача відсотків за порушення грошового зобов`язання з 17.11.2022 і до моменту виконання рішення суду в частині сплати основного боргу суд визнає обґрунтованою.

Керуючись частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає у рішенні суду про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на суму боргу відсотків до моменту виконання рішення, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 17.11.2022 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини платного строкового користування.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплати суми боргу з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції за весь час прострочення від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

7. Розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1984,80 грн на підставі платіжної інструкції №4170 від 17.11.2022 (а. с. 6)

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Додатком до позовної заяви додав договір про надання правової допомоги від 16.12.2020 №10-12 (а. с. 28-30).

У клопотанні про розподіл судових витрат (а. с. 39-40) позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До закінчення розгляду справи позивач докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу: акт наданих послуг (детальний опис робіт) №1 від 22.12.2022 (а. с. 41), рахунок на оплату №268 від 22.12.2022 (а. с. 42), платіжну інструкцію №4246 від 22.12.2022 (а. с. 43), підтвердження направлення клопотання з доказами відповідачу (а. с. 44).

Дослідивши додані до клопотання письмові докази суд установив обставини укладення та виконання сторонами договору про надання правової допомоги від 16.12.2020 №10-12.

Відповідно до умов договору Адвокатське об`єднання "Право, бізнес і фінанси" ( далі Об`єднання) надало Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест правничу допомогу, а саме послуги по погодинній оплаті послуг адвоката у розмірі 8 год. 00 хв. з розрахунку 1000 грн за 1 годину на суму 8000 грн.

На підставі поданих позивачем письмових доказів суд установив виникнення між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" зобов`язальних правовідносин на підставі договору про надання правової допомоги. Виконання зобов`язання Об`єднанням підтверджено актом наданих послуг (детальний опис робіт), підписаного обома сторонами. Розмір наданих послуг Об`єднанням, погоджений сторонами, становить 8000 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15000 грн.

Під час розгляду справи надав докази понесення витрат у розмірі 8000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав розрахунок судових витрат, акт наданих послуг (детальний опис робіт), рахунок на оплату, платіжну інструкцію.

Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 8000 грн.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом наданих послуг (детальний опис робіт) від 22.12.2022 №1 (а.с. 41) вартість надання юридичних послуг (правової допомоги) Об`єднанням складається з наступного:

-консультація 01.11.2022- 40 хв.;

-написання проекту претензії до ТОВ Черкасиміськбуд 01.11.2022 50 хв.;

-підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, сканування документів, аналіз законодавства та судової практики, розрахунок штрафних санкцій 17.11.2022 -130 хв.;

-написання та подача позовної заяви про стягнення 60438,80 грн з ТОВ Черкасиміськбуд 17.11.2022 180 хв.;

-написання та подача заяви на виконання ухвали суду про неотримання відзиву на позовну заяву у справі №925/1230/22 -22.11.2022 -20 хв.;

-написання та подача клопотання про розподіл судових витрат у справі №925/1230/22 22.12.2022 60 хв.

Всього витрачено 08 год. 00 хв.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов`язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої дороги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов`язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заяви про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу

відповідач не подав.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позов

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на його користь з відповідача становлять 8000 грн, оскільки, позовні вимоги позивача задоволенні повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд (ідентифікаційний код 32414954, адреса місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест (ідентифікаційний код 24349813, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 145) 45477,00 грн (сорок п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 00 копійок) боргу, 2004,73 грн (дві тисячі чотири гривні 73 копійки) пені, 11641,35 грн (одинадцять тисяч шістсот сорок одну гривню 35 копійок) інфляційних втрат, 1315,72 грн (тисячу триста п`ятнадцять гривень 72 копійки), 1984,80 грн (тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати Товариству з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд на суму основного боргу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України проценти за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 17.11.2022 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути нараховану суму процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиміськбуд (ідентифікаційний код 32414954, адреса місцезнаходження: 18018, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма Жилвест (ідентифікаційний код 24349813, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 145).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун