Рішення № 108212279, 30.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1035/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766

в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком"

01033, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 40, код ЄДРПОУ 01189910

до Узинської міської ради

09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Незалежності, будинок 16/1

про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №922/22 від 20.06.2022) Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" до Узинської міської ради про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань відповідно до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 гривень.

За позовною заявою Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 165346,33 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Крім цього, позивачем заявлене клопотання про розгляд позову в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам справи строки подання заяв по суті справи.

У зв`язку із неможливістю відправлення процесуальних документів учасникам судового процесу через відсутність фінансування, судом, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України надіслано ухвалу Господарського суду Київської області від 14.07.2022 сторонам справи на їх електронну пошту (довідка від 18.07.2022 у матеріалах справи), крім того, повідомлено відповідача телефонограмою від 18.07.2022 (докази наявні у матеріалах справи), також, після надходження коштів на відправлення судом поштової кореспонденції, копію ухвали надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на його належну адресу місцезнаходження (довідка від 02.12.2022 наявна у матеріалах справи).

Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення суду на адресу місцезнаходження відповідача № 0103281760860 представником відповідача за довіреністю отримано копію ухвали Господарського суду Київської області від 14.07.2022 - 08.12.2022.

Зважаючи на вказані обставини отримання представником відповідача ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд позову до нього у господарському суді та його процесуальні права на подання відзиву та доказів.

Відповідачем відзив суду не наданий, твердження позову не заперечені.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд

встановив:

Правове регулювання діяльності Акціонерного товариства «Укртелеком» як оператора телекомунікацій здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України за місцем їх проживання з дня пред`явлення документа, що підтверджує право на пільги.

У положеннях пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15, пункту 7 частини 1 статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; пункту 11 статті 20; частини 2 статті 20 та статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пункту 6 частини 1 статті 6; частини 3 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; частини 5 статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановленi пiльги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних із наданням пільг на підставі вказаних Законів визначено безпосередньо у законах, а саме: у статті 17 Закону України «Про статус ветерани, гарантії їх соціального захисту», у частині 6 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань»; у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у частинах 1, 4 статті 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державнi соціальні гарантії» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 20 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усiх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, iншi передбачені законодавством пільги тощо. Зазначена норма законодавства є спеціальною щодо джерела фінансування для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, що надані на пільгових умовах.

Згідно з статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX змінено адміністративно-територіальний устрій субрегіонального рiвня (районiв) в Україні. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 17.09.2020 № 907-IX, який введено в дію з 01.01.2021, внесено змiни до Бюджетного кодексу України, вiдповiдно до яких розмежовано дохiднi і видаткові джерела надходжень мiж районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування районних державних адміністрацій» № 1009-IX від 17.11.2020, з 01.01.2021 до внесення відповідних законів, виконавчі органи новообраних сільських, селищних, міських рад набувають додаткових повноважень, віднесених законом до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад.

З наведених правових норм вбачається, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування.

Вiдповiдно до пункту 2 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджети місцевого самоврядування - це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Таким чином, з 01.01.2021, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (децентралізація), змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, у тому числі, і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад.

Більшість повноважень, у тому числі, реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення, перейшли у громади. Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами, наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868, затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей (далі - Рекомендації Мінсоцполітики). Відповідно до пункту 1.3. Рекомендацій Мінсоцполітики для виконання вказаних функцій у структурах виконавчого органу територіальної громади має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

З огляду на зазначене, з 01.01.2021 органом, уповноваженим державою здійснювати від її імені повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Узинської міської територіальної громади до складу якої входять: м. Узин, с. Іванівка, с. Василів, с. Йосипівка, с. Затиша, с. Красне, с. Павлівка, с. Макіївка, с. Мала Антонівка, с. Михайлівка, с. Вербова, с. Олійникова-Слобода, с. Острійки, с. Блощинці. с. Розаліївка, с. Людвинівка, с. Степок, с. Сухоліси, с. Чепиліївка, с. Tapaciвка є Узинська міська рада.

Позивачем належним чином виконані обов`язки із надання пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, на виконання вимог законодавчих актів у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 150373,96 грн., що пiдтверджується актами звіряння розрахунків за наданi населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги вiдповiдно до законодавства та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пiльг, за спірний період. З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соцiальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою вiд 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117).

Вiдповiдно до пункту 1 Положення № 117 Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реестр) - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Пунктом 2 Положення № 117 закріплений перелік інформації, яка вноситься до Реєстру та використовується під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пiльг, зокрема, вiдомостi, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи тощо.

Для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем щомісячно надсилались відповідачу листи № 821250/58-189 від 06.02.2021, № 821250/58-512 вiд 06.03.2021, № 821250/58-799 вiд 06.04.2021, № 821250/58-1101 від 06.05.2021, № 821250/58-1456 від 04.06.2021, № 821250/58-1820 від 06.07.2021, № 821250/58-3001 від 06.08.2021, № 821250/58-2376 від 06.09.2021, № 821250/58-2688 вiд 06.10.2021, № 821250/58-2931 вiд 06.11.2021, № 821250/58-3431 вiд 06.12.2021, № 821250/58-12 від 06.01.2022 з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг за спірний період та актами звiряння розрахунків за наданi послуги на пільгових умовах, зокрема: за січень 2021 року на суму 13742,05 грн., за лютий 2021 року на суму 13290,27 грн., за березень 2021 року на суму 13328,31 грн., за квітень 2021 року на суму 11125,45 грн., за травень 2021 року на суму 11910,31 грн., за червень 2021 року на суму 11963,56 грн., за липень 2021 року на суму 13641,03 грн., за серпень 2021 року на суму 12798,50 грн., за вересень 2021 року на суму 12793,90 грн., за жовтень 2021 року на суму 12335,65 грн., за листопад 2021 року на суму 11990,20 грн., за грудень 2021 року на суму 11454,73 грн., що підтверджується описами вкладення у листи та доказами надсилання, які відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, отримані відповідачем, у вказаних листах позивач пропонував відповідачу провести звіряння інформації, що міститься у Реєстрі, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, направити їх позивачу та оформити акт звіряння. Однак, інформація щодо розбіжностей, в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, за спірний період 2021 року, від відповідача не надходила. Відповідач акти звiряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, копії яких долучені до матеріалів справи заяви, не оформив: витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 не відшкодував.

З огляду на вказане, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг та акти звіряння розрахунків за наданi населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги вiдповiдно до законодавства та акти звiряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах за спірний період, які щомісячно надсилалися позивачем вiдповiдачу на суму 150373,96 грн. є підставою для відшкодування відповідачем витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів.

Зважаючи на те, що норми Законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, відповідач зобов`язаний компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивiльнi права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Вiдповiдно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та iншi учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за сутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні належним чином виконуватись відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод: основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту тощо.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соцiальнi стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всiх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджет.

Отже, чинне законодавство України передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян і, при цьому, не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, якi згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Таким чином, за відповідачем нормативно визначено обов`язок щомісячно здійснювати з позивачем розрахунки з відшкодування витрат за наданi телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Не зважаючи на те, що законодавство України не передбачає обов`язкового укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, позивач листом з описом вкладення № 82i250/58-189 від 06.02.2021, надіслав вiдповiдачу проект договору на 2021 рiк, який ним залишено без погодження. Про наявність заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах відповідач повідомлений, оскільки розмiр заборгованості зазначається щомісячно в актах звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, наростаючим підсумком. Варто зазначити, що листами № 82250/58-1540 від 04.06.2021 та № 82i250/58-3660 від 01.12.2021 з описом вкладення позивач повідомив вiдповiдача про розмiр абонентної плати.

Листом № 14-07/99 вiд 23.12.2021 вiдповiдачу надіслано претензію із пропозицією перерахувати на рахунок позивача заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за спірний період у добровільному порядку до 24.01.2022, яку відповідач отримав 04.01.2022, що підтверджується відміткою про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Відповідь на претензію не надано. Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності, отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічний правовий висновок викладено у пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013), тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

До того ж, відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг на послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Вiдповiдно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам за встановлену плату, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Вiдповiдно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термiн) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу вартість послуг, що надані.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідачем позов не заперечений, доводи позивача не спростовані, зважаючи на вищевказані обставини справи, вимоги чинного законодавства та надані суду матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 150373,96 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Вiдповiдно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані 11744,49 грн. інфляційних втрат та 3227,88 грн. 3% річних, відповідачем розрахунок позивача не заперечений, за перевіркою розрахунку позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованість вказаного розрахунку та наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії акціонерного товариства "Укртелеком" до Узинської міської ради про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Узинської міської ради (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Незалежності, будинок 16/1, п/р UA518201720344240031000025356 ДСКУ у м. Києві, МФО 820172) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766, п/р № НОМЕР_1 в АТ "АЛЬФА-БАНК" м. Київ, МФО 300346) 150373,96 грн. (сто п`ятдесят тисяч триста сімдесят три гривні дев`яносто шість копійок) заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 11744,49 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні сорок дев`ять копійок) інфляційних втрат, 3227,88 грн. (три тисячі двісті двадцять сім гривень вісімдесят вісім копійок) 3% річних, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2022.

Суддя С.О. Саванчук