Рішення № 108212275, 30.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.12.2022Справа № 910/8002/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна Компанія Дизойл" (Україна, 36007, м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, буд. 27, оф. 208; ідентифікаційний код: 43861066)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Пропертіз Інвестмент" (Україна, 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5, оф. 5; ідентифікаційний код: 36149126)

про стягнення 104 416,45 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливна Компанія Дизойл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Пропертіз Інвестмент" (далі - відповідач) про стягнення 104 416,45 грн, з яких 98 280,00 грн заборгованості та 6 136,45 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 24/05/2021 від 24.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

02.09.2022 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 02.09.2022 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" за № 01-37/39724/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

24.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він скористався наданим йому Договором правом на притримання оплати через неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства, що позбавляє відповідача права на формування податкових вигод.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Пропертіз Інвестмент" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна Компанія Дизойл" (постачальник) було укладено Договір поставки № 24/05/2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця матеріальні та нематеріальні цінності в кількості, відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому Договорі.

Найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних Специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

За умовами пунктів 2.3 - 2.5 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку та передачу товару покупцю своїми силами і за свій рахунок на умовах DDP, згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року, на склад покупця за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 30.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту подачі покупцем заявки на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п. 2.7 Договору постачальник зобов`язується в момент поставки надати покупцеві наступні документи на товар, що поставляється:

- накладну на товар;

- документи, що підтверджують якість товару (сертифікат якості, відповідності, декларація тощо);

- товарно-транспортну накладну.

Крім того, при поставці товару постачальник зобов`язаний забезпечити покупця усіма необхідними документами (копіями документів), передбаченими чинним законодавством для даного виду товару, як-то: паспортами, експлуатаційною документацією, висновками тощо. Постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки партії товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець має право затримати оплату вартості товару, якщо накладні на товар або інші товаросупровідні документи на цей товар не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України та Договором або містять помилки та/або невідповідності на строк, протягом якого помилки та/або невідповідності будуть виправлені та/або документи будуть приведені постачальником у відповідність до чинного законодавства України і передані покупцеві.

Згідно з пп. 7.1.1 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

У п. 10.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021. При цьому, закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

У п. 1 Специфікації від 24.05.2021, яка є Додатком № 2 до Договору, сторони домовились про поставку наступного товару:

- "Стенд тип В1" у кількості 10 шт. вартістю 39 900,00 грн без ПДВ;

- "Стенд типу В2" у кількості 10 шт. вартістю 42 000,00 грн без ПДВ.

Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ становить 98 280,00 грн.

Пунктами 2 - 4 вказаної Специфікації визначено строк та місце поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 98 280,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткової накладної № 14 від 24.05.2021 та товарно-транспортної накладної № Р14 від 24.05.2021.

В подальшому, на виконання вимог податкового законодавства та умов Договору, позивачем складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 8 від 24.05.2021 за вищенаведеною господарською операцією, реєстрацію якої зупинено контролюючим органом.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензіями № 2 (вих. № 17/06 від 17.06.2022) та № 7 (вих. № 77/07 від 06.07.2022), у яких вимагав сплатити заборгованість в розмірі 98 280,00 грн.

Доказів вручення, як і доказів розгляду цих претензій відповідачем матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він відвантажив відповідачу товар загальною вартістю 98 280,00 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 98 280,00 грн заборгованості та 6 136,45 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 98 280,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписана обома сторонами та скріплена їхніми печатками видаткова накладна № 14 від 24.05.2021, а також підписана та скріплена печаткою відповідача, як вантажоодержувача, товарно-транспортна накладна №Р14 від 24.05.2021.

Вищевказані накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Доказів на підтвердження того, що товар не був прийнятий відповідачем, або прийнятий ним із зауваженнями щодо кількості, комплексності чи якості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 3.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 30 календарних днів з дня його поставки.

Відтак останнім днем строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № 14 від 24.05.2021, було 23.06.2021.

Водночас обставини справи свідчать про те, що відповідач скористався своїм правом, передбаченим п. 3.3 Договору, на притримання оплати, посилаючись при цьому на невиконання позивачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Статтею 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/8875/17 зазначено, що притримання оплати може відбуватися тоді, коли у покупця виник обов`язок зі здійснення такої оплати, однак він правомірно і свідомо утримується від виконання цього обов`язку з метою примушення контрагента до належного виконання господарського зобов`язання. Водночас положення ст. 595 Цивільного кодексу України вимагають обов`язкового повідомлення контрагента за договором про застосування притримання як оперативно-господарської санкції.

З наведеним кореспондується право сторони, передбачене ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України, у разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Втім, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про застосування оперативно-господарської санкції у вигляді притримання оплати.

Зазначення ціни Договору з урахуванням ПДВ свідчить про обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну з метою отримання покупцем податкових вигод.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, позивачем за фактом відвантаження товару за спірною господарською операцією складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 8 від 24.05.2021, реєстрацію якої було зупинено, що вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 Податкового кодексу України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З огляду на викладене, враховуючи те, що податкова накладна були подана позивачем на реєстрацію в обумовлені Податковим кодексом України строки, а також те, що дата реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не залежить від волі позивача та була зупинена податковим органом, то позивачем вчинено вичерпний перелік дій з метою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, навіть у випадку відмови постачальнику у реєстрації податкової накладної покупець має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків для своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплаченого ним податку на додану вартість за поставлений товар до податкового кредиту.

Більше того, за приписами абзаців 3, 4, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, за яким обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Тобто зупинення реєстрації податкової накладної, як і відсутність її реєстрації, жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений Договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 98 280,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 136,45 грн пені.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пп. 7.1.1 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пп. 7.1.1 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 98 280,00 грн заборгованості та 6 136,45 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Пропертіз Інвестмент" (Україна, 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5, оф. 5; ідентифікаційний код: 36149126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна Компанія Дизойл" (Україна, 36007, м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, буд. 27, оф. 208; ідентифікаційний код: 43861066) заборгованість в розмірі 98 280 (дев`яносто вісім тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп., пеню в розмірі 6 136 (шість тисяч сто тридцять шість) грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.12.2022

Суддя О.В. Нечай