Рішення № 108212249, 13.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2022Справа № 910/19423/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Теплобуд», Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укратрансгаз», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»

про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних витрат

за участі представників:

від позивача - Коломієць Д.О. (уповноважений представник);

від відповідача 1 - Тарасова А.Є. (уповноважений представник);

від відповідача 2 - Роєнко Є.В. (уповноважений представник);

від відповідача 3 - Грамчук М.О. (уповноважений представник);

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Теплобуд», Акціонерного товариство «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укратрансгаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних витрат та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти, сплачені на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018 ПАТ «Запоріжгаз», підлягають поверненню позивачу у зв`язку з визнанням зазначеного акту недійсним на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020 у справі №908/2313/18, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1519073,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 201527,18 грн, з відповідача 2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 58105,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 7708,58 грн, з відповідача 3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 82635,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 10962,74 грн. Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача 3 здійснити розрахунок розподіленого позивачу природного газу у липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позову, вказавши, що у зв`язку з рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020 у справі №908/2313/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020, позивач повинен спочатку належним чином врегулювати питання по обсягах спожитого природного газу у липні 2018 з оператором ГРМ (відповідачем 3).

Відповідач 2 заперечував проти задоволення позову, вказавши, що відповідач 2 не був стороною у справі №908/2313/18 на яку посилається позивач, звернення про коригування акту наданих послуг АТ «Укртрансгаз» не отримувало.

Відповідач 3 заперечував проти задоволення позову, вказавши, що отримані від позивача кошти не є безпідставними в розумінні ст.112 Цивільного кодексу України, оскільки вказані кошти були отримані на підставі Договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач 3 зазначив, що позивачем не обґрунтовано вимогу щодо здійснення розрахунку розподіленого відповідачем 3 природного газу у липні 2018 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 позов задоволено частково, зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити розрахунок розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2022 вищезазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, а справу у скасованій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Під час нового розгляду відповідачем 1 та відповідачем 2 подано до суду пояснення, які ототожнюються з викладеними у відзивах запереченнями.

Крім того, відповідачем 3 було подано до суду пояснення по суті спору, у яких відповідача 3 зазначив, що алгоритм визначення обсягу спожитого природного газу, за фактом підтвердження позаштатного режиму, є тотожним алгоритму розрахунку, який здійснюється у випадку ненадання звіту про дані комерційного ВОГ.

Позивач у свої додаткових поясненнях по суті спору, вказав, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, яким було зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити розрахунок розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498, набуло законної сили. Так, 18.05.2021 позивачем було направлено відповідачу 3 вимогу про здійснення вказаного перерахунку, проте відповідачем 3 було відмовлено у здійсненні перерахунку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), а також взаємовідносини між суб`єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ, регламентовані Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618.

Згідно з абз.3 п.5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви - приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС).

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 глави 1 Розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу. При виявленні порушень по ГДП, ВБГ чи суміжному Оператору ГРМ, об`єкт якого підключений до ГРМ, дії та принципи щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу зазначеним суб`єктам аналогічні діям та принципам, визначеним цим розділом до споживача та несанкціонованого споживача.

Аналіз зазначеного положення дає підстави для висновку про те, що акт про порушення може бути складений як у випадку перерахунку (донарахування) побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, так і у випадку, коли споживач є несанкціонованим (не має відповідного договору), крім випадків, визначених в розділах ІХ-Х цього Кодексу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір постачання природного газу №53/17Г від 20.12.2017 (далі - Договір постачання газу), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого постачальник зобов`язався поставляти споживачеві природний газ (газ) в належній якості та необхідних обсягах у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язався оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим Договором.

В абз. 2 п. 2.6 розділу 2 договору постачання газу визначено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На виконання умов договору постачання газу, враховуючи акт-розрахунок від 31.07.2018, між відповідачем 1 та позивачем було складено акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2018, згідно якого позивачу було пред`явлено до оплати природний газ за липень 2018 року загальною вартістю 1519073,15 грн. з ПДВ.

У межах договору постачання газу між позивачем та відповідачем 1 у 2018 році було складено акти приймання-передачі природного газу за січень, березень, квітень, липень, серпень місяці, згідно яких позивачем було сплачено вартість природного газу на загальну суму 2804470,32 грн, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2018 до 31.12.2018 АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 13.11.2020 щодо розрахунків з кореспондентом ТОВ "ВКФ "Теплобуд", рахунок НОМЕР_2 , код банку 320478.

Таким чином позивачем було сплачено вартість природного газу у 2018 році за січень, березень, квітень, серпень місяці на загальну суму 1285397,17 грн.

Судом встановлено, що 30.12.2011 між відповідачем 2 та позивачем укладено Договір №6767/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно якого позивачу було пред`явлено до оплати послуги з транспортування магістральними трубопроводами 160,071 м3 природного газу на суму 58105,78 грн.

У процесі виконання договору транспортування природного газу між позивачем та відповідачем 2 були складені акти наданих послуг за січень-грудень 2018 року на загальну суму 195338,31 грн.

Як підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2018 до 31.12.2018 АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 13.11.2020 щодо розрахунків з кореспондентом Філія "Оператор газотр. системи України", рахунок НОМЕР_4. код банку 320478, за вказаний період позивачем було перераховано на рахунок відповідача-2 грошові кошти на загальну суму 179272,65 грн.

При цьому, грошові кошти у сумі 31245,59 грн. були сплачені відповідачу до моменту його перейменування (за січень, лютий 2018 року на рахунок Філія "УМГ "ХАРКІВТРАНСГАЗ" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ").

Таким чином, загальна сума коштів, сплачених відповідачу 2 за транспортування природного газу у 2018 році становить 210518,24 грн.

Також, судом встановлено, що відповідач 3 надає позивачу послуги з розподілу природного газу згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, укладеного між сторонами в порядку ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до нього позивача, згідно Заявки позивача про приєднання до Типового договору №0942101Т74АР016. (далі - Договір розподілу природного газу)

Згідно п. 2.1 розділу II договору розподілу природного газу, за цим договором оператором ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплати її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Пунктом 5.4. розділу V Договору розподілу природного газу встановлено, що порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог договору.

Відповідно до абз. 3 п. 5.6 договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.

Керуючись вказаними вище пунктами, на підставі акту №ЗП000008610 наданих послуг з розподілу природного газу від 31.07.2018, з метою недопущення припинення газопостачання, Позивачем було здійснено оплату за розподіл природного газу на загальну суму 82635,05 грн з ПДВ.

При цьому надані послуги з розподілу природного газу не були прийняті позивачем, а вказаний акт був підписаний із зауваженням про невизнання факту прийняття та розподілу відповідачем 3 природного газу у заявленому обсязі та подальшому позивачем було надіслано відповідачу 3 Мотивовану відмову №311 від 20.09.2018 від підписання акта наданих послуг з розподілу природного газу №ЗП000008610 від 31.07.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 3 було складено акти наданих послуг з розподілу природного газу за січень-грудень 2018 року, згідно яких позивачу було надано послуг на загальну суму 277800,11 грн.

Випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2018 року до 31.12.2018 АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 13.11.2020 щодо розрахунків з кореспондентом ПАТ "ЗАПОРІЖГАЗ", рахунок НОМЕР_3 , код банку 300647, підтверджується, що за вказаний період позивачем було сплачено відповідачу 3 грошові кошти у сумі 278283,82 грн, зокрема 275073,84 грн саме за розподіл природного газу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Кодексом газорозподільних систем не передбачено можливості відкликання раніше прийнятого акта розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та виставлених на його підставі рахунків, відтак без оскарження та визнання недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" від 03.08.2018 щодо донарахування позивачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу з оформленням Акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018 не можуть бути врегульовані відносини сторін щодо обсягів об`єму природного газу у спірний період та вартості прийнятого природного газу, вартості послуг з розподілу природного газу та транспортування природного газу (такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 908/1518/20).

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" зверталось до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", оформленого Актом-розрахунком не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018, про донарахування необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року у кількості 160062,00 м3.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі №908/2313/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі 910/19423/20 зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити розрахунок розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Вказане рішення в даній частині сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 18.05.2022 звертався до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» з листом №17/05-21 від 17.05.2021 у якому просив останнього здійснити розрахунок розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Відповідач 3 своїм листом №690007-ск-8437-0621 від 14.06.2021 відмовив позивачу у здійсненні вказаного розрахунку.

Таким чином, оскільки рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз необлікованого об`єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 31.07.2018 визнано недійсним та за відсутності здійсненого АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» розрахунку розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року, суд приходить до висновку, що у відповідача 3 відсутні підстави для утримання отриманої від позивача грошової суми у розмірі 82635,05 грн.

Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2022 у справі №910/19423/20 вказав, що правовідносини за Договором постачання природного газу № 53/17Г від 20.12.2017, Договором № 6767/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та Типовим договором розподілу природного газу, підписаним між сторонами, хоч і регулюються різними договорами, однак є взаємопов`язаними. Тому встановлення чи спростування обставин щодо правовідносин по одному з зазначених договорів матиме наслідком встановлення чи спростування обставин по інших договорах.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом встановлено відсутність підстав у відповідача 3 щодо утримання отриманої від позивача грошової суми у розмірі 82635,05 грн за Договором розподілу природного газу та враховуючи взаємопов`язаність правовідносин підписаного між сторонами Типового договору розподілу природного газу, Договору постачання природного газу № 53/17Г від 20.12.2017, Договором № 6767/ЗП-12 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 та відповідача 2 відсутні правові підстави для утримання спірних грошових коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з відповідача 1 у розмірі 1519073,15 грн та з відповідача 2 у розмірі 58105,78 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі №908/2313/18 не містило обов`язку повернути позивачу спірні грошові кошти, доказів звернення позивача до відповідачів про повернення безпідставно отриманих коштів матеріали справи не містять, а також враховуючи, що позивачем у липні 2018 здійснювалось споживання природного газу та враховуючи звернення позивача до відповідача 3 з проханням здійснити розрахунок розподіленого ТОВ «Квас Бевериджиз» природного газу у липні 2018 року і не здійснення такого розрахунку відповідачем 3, у суду відсутні об`єктивні данні на підставі яких можливо встановити період прострочення, вартість спожитого позивачем газу у липні 2018, що унеможливлює здійснення нарахування інфляційних втрат.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна Фірма «Теплобуд» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А; ідентифікаційний код 34959708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5; ідентифікаційний код 36065256) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1519073 (один мільйон п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сімдесят три) грн 15 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 22785 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн 75 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5; ідентифікаційний код 36065256) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 58105 (п`ятдесят вісім тисяч сто п`ять) грн 78 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна) грн 39 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7; ідентифікаційний код 03345716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5; ідентифікаційний код 36065256) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 82635 (вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 05 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 81 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 30.12.2022

Суддя Я.В. Маринченко