Рішення № 108204903, 14.12.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2222/22

Провадження № 2/202/1446/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кухтіна Г.О.

за участю секретаря Калантаєнка Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДОШЛЯХ» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за результатами розгляду якого просив суд, на підставі ст. 1212 ЦК України, стягнути на його користь з відповідача кошти у розмірі 70562,34 грн.

Заявлена позовна вимога обґрунтована тим, що у відповідності до судового наказу, з позивача на користь відповідача було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 70562,34 грн. Вказаний судовий наказ було виконано у примусовому порядку. В подальшому за заявою позивача відповідний судовий наказ було скасовано. У зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів, однак відповідач вказану вимогу оставив без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23 червня 2021 року у цивільній справі наказного провадження №202/3639/21, суддею Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Бєльченко Л.А. стягнуто з Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДОШЛЯХ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 70562,34 грн. за період з 1 жовтня 2020 року по 31 травня 2021 року з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів (далі - судовий наказ №202/3639/21).

27 серпня 2021 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було скасовано наказ від 23 червня 2021 року у цивільній справі наказного провадження №202/3639/21.

В той же час, 6 вересня 2021 року за заявою відповідача відкрито виконавче провадження №66677132 з виконання судового наказу №202/3639/21.

6 вересня 2021 року приєднано виконавче провадження №66677132 до зведеного виконавчого провадження № 65307688, яке веде Подільський ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ).

23 вересня 2021 року у межах виконавчого провадження №66677132 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання судового наказу №202/3639/21 у зв`язку із фактичним виконанням рішення у повному обсязі та сплатою боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У відповідності до інформації про виконавче провадження, зведене виконавче провадження №65307688 закрито у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення.

Листом №10-10/674 від 20 грудня 2021 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення безпідставно отриманих коштів за скасованим судовим наказом.

28 грудня 2021 року відповідач на вимогу позивача посилався на те, що отримані нею кошти за судовим наказом не підлягають поверненню з огляду на приписи ст.1215 ЦК України.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною першоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту цієї норми вбачається, що зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно достатті 1215 ЦК Українине підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

При ухваленні даного рішення суд виходить з того, що структура заробітної плати згідно зістаттею 2 Закону України «Про оплату праці»складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пунктів 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно доЗаконів України «Про державну статистику»та «Про оплату праці», затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою та платежами.

За таких обставин суд визнає неправильними доводи відповідача зазначені у відповіді на вимогу позивача, щодо повернення безпідставно отриманих коштів, що спірні грошові кошти є платежами, які прирівнюються до заробітної плати, і не підлягають поверненню з підстав, передбаченихстаттею 1215 ЦК України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінністатті2Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, компенсація у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, підлягають поверненню на підставістатті 1212 ЦК України. Така позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 243/10392/16-ц, провадження № 61-21226св18.

Додатково суд звертає увагу, що ст. 1215 ЦК України передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно,за відсутностірахункової помилкиз їїбоку інедобросовісності збоку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Між тим, статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У новій редакції ЗУ «Про виконавче провадження» добровільне виконання рішень застосовується лише у зв`язку із стягненням періодичних платежів.

Враховуючи, що стягнення грошових коштів за судовим наказом було проведено у межах виконавчого провадження, тобто у примусовому порядку, суд вважає, що ст.1215 ЦК України до даних правовідносин не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовну заяву Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДОШЛЯХ» (м.Київ, вул.Сагайдачного, 12, ЄДРПОУ 03150102) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДОШЛЯХ» суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 70562, 34 грн. у зв`язку з безпідставним стягненням коштів за результатами виконання скасованого судового наказу №202/3639/21 від 23 червня 2021 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства водних шляхів «УКРВОДОШЛЯХ» судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Поний текст судового рішення складено 14.12.2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін