Ухвала суду № 108204048, 12.12.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/17/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

12.12.2022 Справа № 908/3236/21(908/1949/22-908/1950/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши у об`єднаному провадженні

матеріали справи за заявою (вих.№ 02-01/908/3236/21-112 від 23.09.2022) арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича

про визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.,

матеріали справи за заявою (вих.№ 02-01/908/3236/21-111 від 23.09.2022) арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича

про визнання недійсним договору оренди майна № 05 від 01.02.2021, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.,

в межах справи № 908/3236/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" (проспект Соборний, буд. 143, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 39276492)

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" (проспект Лобановського Валерія, буд. 56, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 41189553)

2. Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (вул.Юрія Іллєнка, 83-Д, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 33695095)

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; ідент.№ НОМЕР_1 )

4. фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; ідент.№ НОМЕР_1 )

5. Фізична особа-підприємець Бєлан Богдан Олегович ( АДРЕСА_3 ; ідент.№ НОМЕР_2 )

Розпорядник майна, ліквідатор - арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович (адреса: Гагарінське плато, буд.5/3, ап.176, м.Одеса, 65062)

За участі представників учасників:

від кредитора АТ "Банк інвестицій та заощаджень" /в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів/ - Єфремова І.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1239 від 15.06.2012, довіреність № 05-1/05-151 від 14.12.2021

від ФОП ОСОБА_1. - Яма Д.М., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №748 від 16.04.2009, договір про надання правової допомоги №428-ц-2022 від 01.01.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1088247 від 04.05.2022

від ОСОБА_1 - Яма Д.М., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №748 від 16.04.2009, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1091829 від 01.07.2022

від ФОП Бєлана Б.О. - Бєлан С.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001559 від 09.02.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1080934 від 27.01.2022

ліквідатор /в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів/ - арбітражний керуючий Данілов А.І. (постанова Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 у справі № 908/3236/21)

УСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.11.2021 у справі № 908/3236/21 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника - ТОВ «Центр медичної візуалізації «Малахіт».

Розпорядником майна Боржника суд призначив арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.

30.09.2022 до суду надійшла позовна заява арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича - позивача до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 - відповідача-1, ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - відповідача-2 (Боржника у справі про банкрутство) про визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ «ЦМВ «Малахіт» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями розгляд зазначеної позовної заяви призначено судді Ніколаєнку Р.А., справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1949/22 (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2022).

Також 30.09.2022 до суду надійшла позовна заява арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича - позивача до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 - відповідача-1, ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - відповідача-2 (Боржника у справі про банкрутство) про визнання недійсним договору оренди майна № 05 від 01.02.2021, укладеного між ТОВ ЦМВ «Малахіт» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями розгляд зазначеної позовної заяви призначено судді Ніколаєнку Р.А., справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1950/22 (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2022).

Ухвалою від 01.11.2022 у справі № 908/3236/21(908/1949/22) суд, після усунення арбітражним керуючим у визначений судом строк допущених недоліків, заяву розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., прийняв та призначив до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2022 о 10.00.

Ухвалою від 01.11.2022 у справі № 908/3236/21(908/1950/22) суд, після усунення арбітражним керуючим у визначений судом строк допущених недоліків, заяву розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна №05 від 01.02.2021, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., прийняв та призначив до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2022 о 10.30.

При прийнятті заяв суд зазначив, що ці заяви підлягають розгляду із застосуванням процесуальних правил Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ст.42 цього Кодексу.

Надалі, розглянувши поза межами судового засідання матеріали справ № 908/3236/21(908/1949/22) та №908/3236/21(908/1950/22), суд дійшов висновку про об`єднання цих справ в одне провадження, згідно ст.173 ГПК України.

Ухвалою від 21.11.2022 суд об`єднав справи № 908/3236/21(908/1949/22) та № 908/3236/21(908/1950/22) в одне провадження, розгляд справ в засіданні у об`єднаному провадженні призначив на 21.11.2022, 10.00.

Ухвалою від 21.11.2022 суд оголосив перерву в засіданні до 05.12.2022, 10.00.

В засіданні 05.12.2022 оголошувалась перерва до 12.12.2022, 12.00.

Суд констатує, що постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 у даній справі Боржника - ТОВ «ЦМВ «Малахіт» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І.

Обґрунтовуючи подання заяв про визнання договорів оренди недійсними, арбітражний керуючий Данілов А.І. зазначив, що договори укладені Боржником у підозрілий період - протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЦМВ «Малахіт», ОСОБА_1 є заінтересованою особою, оскільки являється керівником, єдиним учасником (власником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ЦМВ «Малахіт».

Підставою для визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019 арбітражний керуючий визначив положення абз.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стверджуючи, що внаслідок прийняття Боржником на себе зобов`язань з оплати орендної плати відповідно до цього договору в загальному розмірі 2592960,21 грн перед заінтересованою особою ОСОБА_1 та часткового виконання зобов`язань за цим договором в сумі 1676278,46 грн стало неможливим виконання в повному обсязі зобов`язань Боржника перед рештою кредиторів, які не є заінтересованими відносно Боржника особами, зокрема, перед ТОВ «Діатех-Україна» в сумі 903000,00 грн, перед АТ «Банк інвестицій та заощаджень» в сумі 4725072,99 грн, перед АТ «Таскомбанк» в сумі 1878684,14 грн, перед ТОВ «Маресто-Україна» в сумі 1041510,47 грн, перед фізичною особою - підприємцем Бєланом Б.О. в сумі 1198600,00 грн. Суму щомісячної орендної плати за договором в розмірі 92000 грн, на думку арбітражного керуючого, було визначено без будь-якого економічного обґрунтування та без врахування фінансових можливостей Боржника одноосібним рішенням ОСОБА_1 , який одночасно уособлював в собі і органи управління Боржника-орендаря, і контрагента-орендодавця за договором. Крім того, арбітражний керуючий вважає, що наявні підстави для визнання цього договору недійсним внаслідок порушення загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом - п.6 ч.1 ст.3, ст.13 Цивільного кодексу України, пояснюючи, що власник та директор ТОВ «ЦМВ «Малахіт» ОСОБА_1 поставив власні фінансові інтереси вище за права і законні інтереси сторонніх добросовісних кредиторів та спрямував наявні фінансові ресурси ТОВ «ЦМВ «Малахіт» не на задоволення кредиторських вимог, а на свою користь шляхом сплати самому собі орендних платежів. При цьому протягом строку дії договору єдиний учасник (власник) та директор ТОВ «ЦМВ «Малахіт» ОСОБА_1 мав достатні повноваження та юридичну можливість попередити настання для Боржника негативних наслідків у вигляді накопичення кредиторської заборгованості за спірним договором та витрачання власних обігових та залучених кредитних коштів Боржника, але не зробив цього без будь-якого розумного, раціонального та економічно обґрунтованого пояснення.

Стосовно договору оренди № 05 від 01.02.2021 арбітражний керуючий вказав, що факт укладення Боржником у підозрілий період договору, внаслідок якого збільшено кредиторські зобов`язання Боржника на 679051,15 грн перед заінтересованою особою - керівником, єдиним учасником (власником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - ОСОБА_1 , є самостійною та достатньою підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Крім того, у додатково наданих поясненнях (вих.№ 02-01/146 від 02.11.2022) арбітражний керуючий підсумував, що укладення договору призвело до виникнення у Боржника додаткових фінансових зобов`язань, які не покриті в достатньому обсязі активами підприємства, що мало наслідком збільшення заборгованості перед пов`язаною та заінтересованою особою; неможливість виконання Боржником фінансових зобов`язань перед іншими кредиторами порушує права та майнові інтереси таких кредиторів, зокрема, в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків.

Ініціюючий кредитор - ТОВ «Маресто Україна» надав письмові пояснення по заявах арбітражного керуючого, згідно з якими погоджується з обґрунтуваннями заяв арбітражного керуючого, підтримує заяви та просить визнати недійсними укладені Боржником з ФОП ОСОБА_1. договори оренди.

Представник ОСОБА_1 (як у статусі фізичної особи, так і у статусі фізичної особи-підприємця) надав письмові заперечення на заяви арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання договорів оренди недійсними. Вважає безпідставними аргументи арбітражного керуючого стосовно того, що прийняття в оренду нежитлових приміщень 01.02.2019 спричинило в подальшому неможливість розрахунків з зазначеними ним кредиторами, адже підставою для розрахунків з іншими кредиторами, які заявили свої вимоги в межах справи про банкрутство, є договори, укладені значно пізніше, ніж було укладено цей договір оренди - через півроку та більше (за виключенням договору поруки від 02.10.2018), з огляду на що та враховуючи загальновідомі правила плинності часу, укладення договору оренди 01.02.2019 ніяким чином не могло завадити виконанню зобов`язань, переважна більшість з яких на той момент ще не виникла. Твердження про «економічну необґрунтованість» орендної плати представник вважає припущенням, зробленим без урахування існуючих цін на оренду комерційної нерухомості як на день укладення, так і на весь період дії договору. Щодо договору оренди від 01.02.2021 представник зазначив, що фактично в даному випадку мала місце пролонгація дії договору від 01.02.2019 (задля уникнення затрат на обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів оренди більшої тривалості). Крім того, представник зазначив, що викладені в заяві арбітражного керуючого твердження про існування «презумпції сумнівності правочину» само по собі є сумнівним, оскільки суперечить буквальному змісту статті 204 ЦК України; доктрина пріоритету норм ЦК України над нормами спеціальних законів проголошена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Крім того, представник ОСОБА_1 надав додаткові заперечення на заяви арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання договорів недійсними (б/н від 03.12.2022) де виразив висновок про особливе, упереджене ставлення арбітражного керуючого до ОСОБА_1., яке з кожним засіданням по справі набуває ознак переслідування з невідомих особистих мотивів, про що свідчить ігнорування заявником очевидних фактів та намагання зобразити господарську діяльність ОСОБА_1. як суцільний злочин. Представник зазначив, що арбітражний керуючий у жодний спосіб не довів ні «фіктивність», ні «економічну недоцільність» договорів оренди, фактично одного і того самого договору, дія якого продовжувалася декількома документами. Щодо ціни договорів представник зазначив, що вартість оренди визначено ціною, яка не тільки не є завищеною, а навіть може вважатися пільговою з огляду на рівень цін, що склався у 2019 - 2021 р.р. Підсумував, що правомірність правочинів заявником не спростована.

Позицію по заявах арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання договорів оренди недійсними надав представник кредитора ФОП Бєлана Б.О. (заява б/н від 02.12.2022). Представник вважає вимоги арбітражного керуючого необґрунтованими та неправомірними. Вказує, що ФОП Бєлан Б.О. не погоджується з висновками та твердженнями арбітражного керуючого в заявах про, нібито, створення видимості договірних орендних відносин, відсутність реального вчинення господарських операцій, якими опосередковується виконання договорів оренди, вчинення цих правочинів без будь-якої ділової чи підприємницької мети, а, відповідно, і з висновками щодо недобросовісної поведінки сторін цих договорів при їх укладенні без мети настання правових наслідків але, нібито, з метою виведення грошових коштів на користь ФОП ОСОБА_1. В той же час ФОП Бєлан Б.О. вважає правильною та обґрунтованою позицію ФОП ОСОБА_1. про необхідність укладення вказаних договорів оренди, їх значення для здійснення ТОВ «ЦМВ «Малахіт» своєї господарської діяльності, а також стосовно того, що спірні договори оренди не містить ознак фраудаторного правочину і сторони укладали ці договори виключно задля досягнення визначеної у них мети та не мали наміру порушувати права інших осіб і вимоги закону. Також представник відзначив, що твердження/висловлювання заявника про захищеність та економічну необґрунтованість розміру орендної плати не підкріплені жодними достовірними та належними доказами і є лише власними судженнями та міркуваннями арбітражного керуючого. Без додання будь-яких доказів заявник навіть в оповідальній формі не наводить жодного аналізу рівня орендної плати аналогічних нежитлових приміщень в м. Запоріжжі. Представник ФОП Бєлана вважає, що вимоги арбітражного керуючого є такими, що не підлягають задоволенню.

Судове засідання з розгляду заяв арбітражного керуючого про визнання недійсними договорів оренди, укладених Боржником, відбулося за участю ряду учасників (відображено у вступній частині даної ухвали) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та зафіксовано за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Арбітражний керуючий Данілов А.І. в засіданні 12.12.2022 підтримав подані ним заяви та їх аргументи, вважає поставлені вимоги доведеними належними доказами, які є більш вірогідними, ніж докази, надані представниками ОСОБА_1. (ФОП ОСОБА_1.) та ФОП Бєлана Б.О.

Позицію арбітражного керуючого поділила представник АТ «Банк інвестицій та заощаджень», представники ФОП Бєлана Б.О. та ОСОБА_1., в свою чергу, підтримали подані письмові заперечення.

За наслідками судового засідання 12.12.2022, після заслуховування присутніх учасників суд у нарадчій кімнаті вирішив по суті заяви арбітражного керуючого Данілова А.І. Вступну та резолютивну частини постановленої ухвали оголошено присутнім після виходу з нарадчої кімнати.

Зазначається, що ОСОБА_1., який являється керівником та єдиним учасником ТОВ «ЦМВ «Малахіт», являється також суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи Боржника, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (інформація на час спірних правовідносин).

Таке не суперечить законодавству та є допустимим.

Також зазначається, що обставини щодо укладення договорів оренди, про недійсність яких заявлено арбітражним керуючим, є встановленими ухвалою попереднього засідання від 22.08.2022 у даній справі.

Так, суд встановив, що 01.02.2019 між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ «ЦМВ «Малахіт» в особі Дякіної Наталії Анатоліївни, яка діє на підставі довіреності № 1/18 від 09.10.2018, було укладено договір оренди №04 (далі, також - Договір №04), відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2019) ФОП ОСОБА_1. - Орендодавець передає, а ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - Орендар приймає в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, загальною площею 471,25 кв.м (далі - Об`єкт оренди), а саме: 209,7 кв.м. згідно плану першого поверху (Додаток 1 до цього Договору) та переліку приміщень, наведеного в Експлікації приміщень до плану поверхів нежитлового приміщення №2 літ.А'-2 (Додаток 2 до цього Договору); 261,55 кв.м згідно плану другого поверху (Додаток 1/1 до цього Договору) та переліку приміщень, наведеного в Експлікації приміщень до плану другого поверху нежитлового приміщення №2 літ.А'-2 (Додаток 2/1 до цього Договору).

Згідно з п.1.2 Договору №04 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування медичне обладнання - магнітно-резонансний томограф AIRIS UA060007.

Передача в оренду майна, магнітно-резонансного томографу, а також іншого обладнання, меблів була оформлена відповідним актом приймання-передачі майна.

Згідно з п. 4.1 Договору №04 орендна плата складається з двох частин: постійної і змінної. Розмір постійної частини орендної плати (без урахування експлуатаційних витрат) складає 92000,00 грн на місяць. Розмір змінної частини орендної плати складає суму за спожиті комунальні послуги згідно виставлених рахунків постачальників комунальних послуг за відповідний місяць, з урахуванням авансових платежів.

У п. 4.2, 4.5 Договору №04 обумовлено, що орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі на банківський рахунок або готівкою через касу підприємства щомісяця, але не пізніше 30 (тридцятого) числа наступного місяця. Орендна плата за даним договором оплачується Орендарем після підписання акту прийому-передачі незалежно від того, чи користувався він Об`єктом оренди протягом строку оренди або не користувався.

Згідно з 4.6 Договору №04 його сторонами узгоджено, що крім орендної плати Орендар щомісяця відшкодовує видатки по електричній енергії, водопостачанню, стокам, послугам зв`язку та інтернету, вивозу побутового сміття, на спільне користування прибудинковою територією та ін., якщо такі є, згідно виставлених рахунків, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання факсимільною поштою, електронною поштою, рекомендованим листом або під розписку.

Пунктом 2.1 Договору № 04 передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 січня 2021 року включно.

За спливом дії Договору №04, між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ «ЦМВ «Малахіт» в особі Кірєєвої Тетяни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності № 1/21 від 01.02.2021, було укладено договір оренди майна №05 від 01.02.2021 (далі, також - Договір № 05) відповідно до п. 1.1 якого (з урахуванням додаткової угоди від 02.02.2021) ФОП ОСОБА_1. - Орендодавець передає, а ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - Орендар приймає в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_2, загальною площею 475,15 кв.м, а саме: 213,6 кв.м згідно плану першого поверху (Додаток 1 до цього Договору) та переліку приміщень, наведеного в Експлікації приміщень до плану поверхів нежитлового приміщення №2 літ.А1-2 (Додаток 2 до цього Договору); 261,55 кв.м згідно плану другого поверху (Додаток 1/1 до цього Договору) та переліку приміщень, наведеного в Експлікації приміщень до плану другого поверху нежитлового приміщення №2 літ.А1-2 (Додаток 2/1 до цього Договору).

Згідно з п.1.2 Договору №05 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування медичне обладнання - магнітно-резонансний томограф AIRIS UA060007.

Передача в оренду майна, магнітно-резонансного томографу, а також іншого обладнання, меблів була оформлена відповідним актом приймання-передачі майна.

Пунктом 2.1 Договору №05 передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 січня 2023 року включно.

Згідно з п. 4.1 договору оренди майна №05 від 01.02.2021 орендна плата складається з двох частин: постійної і змінної. Розмір постійної частини орендної плати (без урахування експлуатаційних витрат) складає 100000,00 грн на місяць. Розмір змінної частини орендної плати складає суму за спожиті комунальні послуги згідно виставлених рахунків постачальників комунальних послуг за відповідний місяць, з урахуванням авансових платежів.

Відповідно до п. 4.2, 4.5 Договору №05 орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі на банківський рахунок або готівкою через касу підприємства щомісяця, але не пізніше 9-го числа наступного місяця. Орендна плата за даним договором оплачується Орендарем після підписання акту прийому-передачі незалежно від того, чи користувався він Об`єктом оренди протягом строку оренди або не користувався.

У п. 4.6 Договору №05 узгоджено, що крім орендної плати Орендар щомісяця відшкодовує видатки по електричній енергії, водопостачанню, стокам, послугам зв`язку та інтернету, вивозу побутового сміття, на спільне користування прибудинковою територією та ін., якщо такі є, згідно виставлених рахунків, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання факсимільною поштою, електронною поштою, рекомендованим листом або під розписку.

На підтвердження виконання Договору №04 та Договору №05 заявником представлені підписані з обох сторін договорів акти-здачі прийняття робіт (надання послуг) за період з лютого 2019 року по липень 2021 року включно.

Оригінали документів щодо укладення та виконання договорів оренди, в т.ч. актів-здачі прийняття робіт (надання послуг), були досліджені судом в засіданнях 16.08.2022, 22.08.2022 по справі.

На підтвердження часткового здійснення оплати за оренду Боржником на користь ФОП ОСОБА_1. представлені заключні банківські виписки по рахунку ТОВ «ЦМВ «Малахіт» в ЗРУ АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 та за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Крім того, заключну банківську виписку по рахунку ТОВ «ЦМВ «Малахіт» в ЗРУ АТ КБ «ПриватБанк» за період з 06.03.2019 по 01.06.2022 надано у справу АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду від 04.05.2022 у даній справі (з листом вих.№ 20.1.0.0.0/7-220531/11959 від 03.06.2022).

Також надано акти звірки взаємних розрахунків за період 2019, 2020 та 2021 років за договорами оренди, підписані ФОП ОСОБА_1. та від імені ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - головним бухгалтером ТОВ «ЦМВ «Малахіт» Дякіною Н.А., довідку ТОВ «ЦМВ «Малахіт» щодо розрахунків по оренді з ФОП ОСОБА_1. за 01.2019 р. - 12.2021 р. із зведеним відображенням руху платежів в рахунок оплати за Договором №04 та Договором № 05.

Таким чином, суду представлені докази, якими підтверджується наявність орендних правовідносин ФОП ОСОБА_1. з ТОВ «ЦМВ «Малахіт».

Судом були ретельно перевірені акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ЦМВ «Малахіт» та ФОП ОСОБА_1. за період 2019 р. за договорами оренди №03 від 10.10.2017 та № 04 від 01.02.2019, за період 2020 р. за договором №04 від 01.02.2019 та за період 2021 року за договорами №04 від 01.02.2019 та №05 від 2021, разом та у співставленні з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками по рахунку ТОВ «ЦМВ «Малахіт» та встановлено, що за Договором №04 Орендодавцем надано послуг на суму 2592960,21 грн, оплачено Орендарем 1676278,46 грн і заборгованість Орендаря - Боржника становить 916681,75 грн; за Договором №05 Орендодавцем надано послуг на суму 679051,15 грн, послуги не оплачені і Орендар - Боржник має заборгованість у цій сумі; загальний розмір заборгованості за цими договорами склав 1595732,90 грн.

За таких обставин, суд ухвалою від 22.08.2022 визнав заявлені вимоги ФОП ОСОБА_1. до Боржника в сумі 1595732,90 грн основного боргу.

Доцільно зазначити, що розпорядник майна арбітражний керуючий Данілов А.І. заперечував грошові вимоги ФОП ОСОБА_1., зазначаючи, наряду з іншим, про недостовірність відомостей Договору №05, у п.1.3 якого викладено, що об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі права власності, що підтверджується Договором дарування частин будівлі від 09.10.2015, однак відповідно до Інформаційної довідки № 299603346 від 15.02.2022 з державного реєстру прав, починаючи з 17.12.2020 і до цього часу власником нежитлового приміщення № 2 першого поверху літ.А1 - 2 загальною площею 363,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 є Акціонерне товариство «Таскомбанк» і докази погодження з боку власника укладення цього договору заявником не надані, в матеріалах справи відсутні.

Щодо цього суд встановив, що таке дійсно має місце.

Так, 20.09.2019 між Банком та боржником ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - позичальником було укладено кредитний договір № Т 20.11.2013 К 2296.

За умовами вказаного кредитного договору Банк відкрив ТОВ «ЦМВ «Малахіт» кредитну лінію та надав йому грошові кошти в розмірі 2000000,00 грн на строк до 19.09.2022 під 25% річних. В свою чергу ТОВ «ЦМВ «Малахіт» зобов`язалося повернути отримані грошові кошти у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі на умовах та в порядку, передбачених цим кредитним договором.

В якості забезпечення виконання ТОВ «ЦМВ «Малахіт» зобов`язань перед Банком за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) від 20.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1930, за умовами якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Належність ОСОБА_1 на той час зазначеного нерухомого майна на підставі договору дарування частини будівлі, посвідченого 09.10.2015 приватним нотаріусом Запорізького МНО Самчук Т.В. за реєстр.№ 389, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Через невиконання ТОВ «ЦМВ «Малахіт» своїх зобов`язань за договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 Банк скористався своїми правами для задоволення вимог, передбаченими іпотечним договором від 20.09.2019, та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами вказаного іпотечного договору.

17.12.2020 право власності на нерухомість зареєстровано за Банком, що підтверджено наданим ним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №237982225 від 21.12.2020.

Однак суд дійшов висновку, що оскільки з укладенням Договору №05 фактично були продовжені орендні правовідносини сторін після спливу терміну дії Договору №04, на час укладення якого - 01.02.2019 власником приміщення являвся ОСОБА_1 , договори містять аналогічні умови, можливо припустити технічне оформлення та виготовлення нового договору шляхом «накладення» на текст попереднього. Проте, допущення такої недбалості в даному випадку не спростовує правовідносин.

З метою встановлення дійсних обставин та правомірності/неправомірності укладення Договору № 05 ФОП ОСОБА_1. після вибуття приміщення з його власності, а також з урахуванням з`ясованих відомостей про майно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд ухвалою від 05.07.2022 витребував докази від АТ «Таскомбанк», зокрема: пояснення з приводу наявності у ОСОБА_1 права на передання цього нерухомого майна в оренду після переходу права власності на майно до АТ "Таскомбанк"; договір фінансового лізингу щодо цього майна (реєстраційний номер 1713705723101) між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 від 24.03.2021, відомості про який містить державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Банком на ухвалу від 05.07.2022 надані письмові пояснення вих.№ 12200/70.11 від 28.07.2022 з доданням копії договору лізингу нерухомості від 24.03.2021 реєстр. № 682, предметом якого є надання лізингодавцем - Банком в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу - фізичній особі ОСОБА_1 предмету лізингу - нерухомого майна із усіма невід`ємними частинами (приналежностями), а саме: приміщення, нежитлове приміщення № 2 першого поверху літ. А1-2., загальною площею 363,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713705723101, та належить лізингодавцю на праві власності.

Згідно з п.1.2 зазначеного договору лізингу майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору до здійснення лізингових платежів в повному обсязі.

П.1.3 договору лізингу обумовлено, що доходи, одержані лізингоодержувачем в результаті використання майна відповідно до умов даного договору, є власністю лізингоодержувача.

Зі змісту письмових пояснень Банку, враховуючи зміст поставлених судом в ухвалі від 05.07.2022 питань та доказів послідував висновок про відсутність з боку Банку заперечень проти укладення ОСОБА_1 договору оренди майна.

Підтвердження правомірності укладення договору оренди № 05 від 01.02.2021, враховуючи перехід 17.12.2020 права власності на об`єкт оренди - нежитлове приміщення до АТ «Таскомбанк», було також витребувано судом і від ОСОБА_1 , яким, крім договору лізингу нерухомості від 24.03.2021 реєстр. № 682, було надано також договір № 85-20 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2021 між ФОП ОСОБА_1. - орендарем та АТ «Таскомбанк» - орендодавцем, за яким в оренду передано належне Банку нежитлове приміщення загальною площею 363,3 кв.м, що розташовано за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, АДРЕСА_2 будинок під номером 27, з терміном дії до 24.03.2021 (згідно з додатковою угодою № 1 від 28.02.2021 до договору). Тобто цей договір оренди передував оформленню лізингових правовідносин.

Отже, Договір оренди №05 укладено ФОП ОСОБА_1. з ТОВ «ЦМВ «Малахіт» на законних правах користувача (орендаря, лізингоодержувача) нерухомістю.

Арбітражний керуючий Данілов А.І. вважає, що зазначені правочини мають бути визнані судом недійсними.

Як докладніше приведено в описовій частині даної ухвали, у підставу недійсності Договору №04 від 19.01.2019 арбітражним керуючим покладено положення ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв на дату укладення цього договору, у відповідності до яких правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником протягом підозрілого періоду, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого, зокрема, з тієї підстави, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Крім того, арбітражний керуючий вказав на укладення цього договору Боржником із заінтересованою особою, а також всупереч ст.3, 13 ЦК України.

У підставу недійсності Договору №05 від 01.02.2021 арбітражним керуючим покладено положення ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019, та зазначено, що у розумінні ст.1 цього Кодексу ОСОБА_1. є зацікавленою особою стосовно Боржника - ТОВ «ЦМВ «Малахіт», що відповідно до ч.2 ст.42 цього Кодексу є самостійною та достатньою підставою для визнання договору, внаслідок укладення якого збільшено кредиторські зобов`язання Боржника перед заінтересованою особою на 679051,15 грн, недійсним.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зважаючи на визначені арбітражним керуючим нормативні підстави для визнання недійсними укладених Боржником правочинів, суд насамперед зазначає про сформовану на цей час Верховним Судом практику щодо застосування ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при вирішенні спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Правові висновки сформульовані в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 9011/1012/13.

Зокрема, Верховний Суд у цій постанові навів такі правозастосовні правила:

- «Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

У контексті зазначеного можна зробити висновок, що застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам спеціального закону про банкрутство.

До того ж, на відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегулювує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначає, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.».

- «…з метою формування єдиної правозастосовчої практики, беручи до уваги підставу для передачі даної справи № 911/1012/13 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, остання дійшла висновку про уточнення правової позиції судової палати щодо застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що темпоральним критерієм застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне уточнити викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 правовий висновок про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, дійсно, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.».

Таким чином, суд зазначає про правильне визначення арбітражним керуючим до Договору №04 від 21.02.2019 трирічного, що передував укладенню договору, терміну «підозрілого періоду» (який передбачений ст.42 КУзПБ) та помилкове покладення у підставу заяви про визнання недійсним Договору №04 від 21.02.2019 норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, а провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЦМВ «Малахіт» відкрито 23.11.2021, тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Відтак, Договір №04 від 21.02.2019, рівно так як і Договір №05 від 21.02.2021, підпадає під правове регулювання спеціальних правових норм Кодексу України з процедур банкрутства, а саме ст.42 КУзПБ.

Частиною 1 ст.42 КУзПБ визначено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У відповідності до ч.2 ст.42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Додатково суд зазначає про довгостроковість орендних правовідносин між Боржником - ТОВ «ЦМВ «Малахіт» та ФОП ОСОБА_1., що встановлено судом під час розгляду справи про банкрутство.

В даному випадку це має вагоме значення, оскільки з укладенням Договору №05 фактично продовжено оренду за Договором №04, з поправками у площах приміщень та з незначним підвищенням орендної плати.

Тобто Договір №05 був укладений одразу за спливом терміну дії Договору №04 як на продовження орендних відносин.

Крім того, Договору №04 передував Договір оренди №03. Про таке зазначалося Боржником, ОСОБА_1. (представником) в ході розгляду справи та з`ясовано судом наданими у справу матеріалами при розгляді грошових вимог ФОП ОСОБА_1. (ухвала від 22.08.2022) і це заперечується арбітражним керуючим, що слідує з наданих у справу його пояснень.

Суд не залишає поза увагою, що ч.1 ст.42 КУзПБ містить аналогічну, що була визначена й ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підставу для можливості визнання правочину боржника недійсним, яка визначена арбітражним керуючим підставою для визнання Договору №04 недійсним.

Так, арбітражний керуючий зазначив, що внаслідок прийняття Боржником на себе зобов`язань з оплати орендної плати відповідно до Договору №04 в загальному розмірі 2592960,21 грн перед заінтересованою особою ОСОБА_1 та часткового виконання зобов`язань за цим договором в сумі 1676278,46 грн стало неможливим виконання в повному обсязі зобов`язань Боржника перед рештою кредиторів, які не є заінтересованими відносно Боржника особами.

Таке підпадає під передбачену абз.3 ч.1 ст.42 КУзПБ підставу.

Арбітражний керуючий визначив в заяві наступних осіб, перед якими на його переконання стало неможливо виконання Боржником зобов`язань в повному обсязі у таких розмірах, з такими строками виконання:

- ТОВ «Діатех-Україна», перед яким у Боржника наявна заборгованість в сумі 903000,00 грн, яка виникла в 2016 році. Зазначається, що вимоги цього кредитора не заявлені в межах справи про банкрутство ТОВ «ЦМВ «Малахіт», однак про заборгованість перед ТОВ «Діатех-Україна» повідомив безпосередньо керівник Боржника розпорядника майна під час розгляду справи про банкрутство. Так, на вимогу арбітражного керуючого керівник Боржника ОСОБА_1. у листі вих.№ 20/12/01 від 20.12.2021 надав певну інформацію та додав ряд документів, які у сукупності свідчать про згадану заборгованість. Так, ця заборгованість рахується у доданому до листа Звіті з заборгованості на 20.12.2021, а додані первинні документи свідчать, що борг виник з укладеного між ТОВ «Діатех-Україна», як продавцем, з ТОВ «ЦМВ «Малахіт» - покупцем договору № 2011215 від 20.11.2015, за яким згідно із специфікацією до цього договору Боржник отримав товар - систему ультразвукову діагностичну вартістю 1860000,00 грн, однак не здійснив розрахунок у повному обсязі і залишок заборгованості склав 903000,00 грн;

- АТ «Банк інвестицій та заощаджень», перед яким у Боржника наявна заборгованість в сумі 4725072,99 грн, яка виникла 31.01.2020 з правовідносин поручительства ТОВ «ЦМВ «Малахіт» за виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 ;

- ТОВ «Маресто Україна», перед яким у Боржника наявна заборгованість в сумі 1041510,47 грн за договором поставки № 4005/03-16 від 23.09.2019, яка виникла 18.02.2020;

- ФОП Бєлан Б.О., перед яким у Боржника наявна заборгованість в сумі 1198600,00 грн за договором на виконання послуг від 16.12.2019, строк виконання зобов`язань настав 15.09.2020;

- АТ «Таскомбанк», перед яким у Боржника наявна заборгованість за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 в розмірі 1878684,14 грн, яка виникла 16.12.2020.

Арбітражний керуючий в заяві навів, що, виконуючи на постійній основі зобов`язання зі сплати орендних платежів на користь заінтересованої особи, ТОВ «ЦМВ «Малахіт» без будь-яких об`єктивних причин економічного та/організаційно-господарського характеру не виконувало зобов`язання перед зазначеними кредиторами.

Існування правовідносин Боржника із зазначеними контрагентами на підставі зазначених угод суд не заперечує, оскільки це знаходить своє підтвердження наявними у справі матеріалами.

В той же час слід звернути увагу, що з аналізу правовідносин слідує той факт, що лише договір з ТОВ «Діатех-Україна» передував укладенню Договору №04.

Решта правочинів укладені Боржником пізніше, ніж укладений Договір №04, тому є відсутніми підстави вести мову про те, що з укладенням Договору №04 стало неможливим повністю чи частково виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, оскільки ці зобов`язання на дату укладення цього договору взагалі не виникли.

Але ж задля доведення обставин неможливості виконання зобов`язань перед іншими кредиторами внаслідок укладення оспорюваного правочину такі зобов`язання мають мати місце на момент укладення цього правочину.

Також варто зазначити, що згідно з Балансом ТОВ «ЦМВ «Малахіт» на 31 грудня 2018 р. розмір активів ТОВ «ЦМВ «Малахіт» на цей звітний період складав 6833,3 тис.грн, а розмір зобов`язань - 1217,6 тис.грн.

Згідно з Балансом на 31 грудня 2019 р. розмір активів ТОВ «ЦМВ «Малахіт» на цей звітний період складав 8500,0 тис.грн, а розмір зобов`язань - 3940,8 тис.грн.

Отже, Договір №04 укладений ТОВ «ЦМВ «Малахіт» у задовільний період діяльності.

Баланс ТОВ «ЦМВ «Малахіт» став негативним вже в подальший період. Так, станом на 31 грудня 2020 р. загальна вартість активів Товариства зменшилася та склала 3155,8 тис.грн, натомість збільшився загальний розмір зобов`язань, який на кінець звітного періоду склав 4899,2 тис.грн. Тобто, на кінець звітного періоду 2020 року розмір кредиторських зобов`язань ТОВ «ЦМВ «Малахіт» перевищив розмір його активів на 1743,4 тис.грн.

Зважаючи на аргументи арбітражного керуючого щодо невиконання зобов`язань перед кредиторами Боржника, окрім ФОП ОСОБА_1., варто відзначити, що за договором з ТОВ «Діатех Україна» Боржник частково розрахувався і це Товариство не заявило своїх вимог до Боржника в межах справи про банкрутство.

Заборгованість ТОВ «ЦМВ «Малахіт» перед АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019, про яку зазначив арбітражний керуючий, є погашеною і про це достеменно відомо арбітражному керуючому, оскільки відповідні правовідносини вже були предметом судового дослідження в ході розгляду справи, зокрема, при розгляді заявлених регресних вимог ОСОБА_1 , як поручителя, до ТОВ «ЦМВ «Малахіт» .

Так, в якості забезпечення виконання ТОВ «ЦМВ «Малахіт» зобов`язань перед АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 між Банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) від 20.09.2019, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського ногтаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1930, за умовами якого ОСОБА_1 передав АТ «Таскомбанк» в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №2 першого поверху літ. А1-2, загальною площею 319,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Через невиконання ТОВ «ЦМВ «Малахіт» своїх зобов`язань за договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019 АТ «Таскомбанк» скористався своїми правами для задоволення вимог, передбаченими іпотечним договором від 20.09.2019, та звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами вказаного іпотечного договору.

17.12.2020 право власності на нерухомість зареєстровано за АТ «Таскомбанк», що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №237982225 від 21.12.2020.

Виданою ТОВ «ЦМВ «Малахіт» довідкою №5471/501 від 29.03.2021 АТ «Таскомбанк» підтвердив відсутність заборгованості за кредитним договором №Т 20.11.2013 К 2296 від 20.09.2019.

Відносно правовідносин з АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - Банк), про заборгованість Боржника перед яким в розмірі 4725072,99 грн станом на 31.01.2020 вказує арбітражний керуючий, однак це не відповідає дійсності, суд зазначає наступне.

Борг ТОВ «ЦМВ «Малахіт» перед Банком виник з відносин поручительства за виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 - Позичальника перед Банком, що встановлено ухвалою суду від 01.02.2022 у даній справі, якою визнані грошові вимоги Банку до Боржника в розмірі 4720532,99 грн основного боргу.

Так, в зв`язку з невиконанням Позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Договором про споживчий кредит № РР/4/68 від 02.10.2018, йому Банком 18.11.2021 вручено Вимогу від 18.11.2021 № Вих.01-9/02/8440 про дострокове виконання зобов`язання, а 20.12.2021 Боржнику - Поручителю ТОВ «Центр медичної візуалізації «Малахіт» направлено Повідомлення - вимогу від 17.12.2021 року № Вих. 01-9/05/3830-БТ про дострокове виконання зобов`язань Боржника (Позичальника) за Договором про споживчий кредит № РР/4/68 від 02.10.2018 на підставі Договору поруки № РР/4/68/Р1 від 02.10.2018.

В зв`язку з невиконанням прийнятих Позичальником за Договором про споживчий кредит № РР/4/93 від 28.02.2019 зобов`язань, 18.11.2021 ОСОБА_1 вручено Вимогу від 18.11.2021 про дострокове виконання зобов`язання за Договором про споживчий кредит № РР/4/93 № Вих.01-9/05/3360-БТ від 28.02.2019, а 20.12.2021 Боржнику ТОВ «Центр медичної візуалізації «Малахіт» направлено Повідомлення - вимогу від 17.12.2021 року № Вих. 01-9/05/9326-БТ про дострокове виконання зобов`язань Боржника (Позичальника) за Договором про споживчий кредит № РР/4/93 від 28.02.2019 на підставі Договору поруки № РР/4/93/Р1 від 28.02.2019.

В зв`язку з невиконанням прийнятих Позичальником за Договором про споживчий кредит № РР/4/117 від 27.06.2019 зобов`язань,18.11.2021 року ОСОБА_1 вручено Вимогу від 18.11.2021 № Вих. 01-9/02/8439 про дострокове виконання зобов`язання за Договором про споживчий кредит № РР/4/117 від 27.06.2019, а 20.12.2021 Боржнику - ТОВ «Центр медичної візуалізації «Малахіт» направлено Повідомлення - вимогу від 17.12.2021 року № Вих. 01-9/05/3831-БТ про дострокове виконання зобов`язань Боржника (Позичальника) за Договором про споживчий кредит № РР/4/117 від 27.06.2019 на підставі Договору поруки № РР/4/117/Р1 від 27.06.2019.

Тобто, солідарне зобов`язання ТОВ «ЦМВ «Малахіт» перед АТ «Банк інвестицій та заощаджень» виникло вже наприкінці 2021 року.

Щодо ТОВ «Маресто Україна», то з цим контрагентом ТОВ «ЦМВ «Малахіт» частково розраховувалось.

Матеріали справи містять листування між ТОВ «ЦМВ «Малахіт» та ТОВ «Маресто Україна» за договором поставки № 4005/03-19 від 23.09.2019, з якого слідує, що ТОВ «Маресто Україна» надсилало на адресу ТОВ «ЦМВ «Малахіт» листа вих.№ 106/5-20 від 25.05.2020, у якому зазначило про поставку товару за зазначеним договором, однак здійснення з боку ТОВ «ЦМВ «Малахіт» лише часткової оплати - в сумі 499999,20 грн та утворення заборгованості за неоплачений товар на суму 846907,20 грн, а з врахуванням курсових коригувань, що передбачено договором, сума боргу складає 895651,45 грн.

Ці обставини підтверджені рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2021 у справі № 908/3385/20, яким з ТОВ «ЦМВ «Малахіт» на користь ТОВ «Маресто Україна» стягнуто зазначену заборгованість - 895651,45 грн та нараховані на неї пеню в розмірі 68678,16 грн, три проценти річних в сумі 21103,26 грн, штраф в сумі 8469,07 грн, а також витрати за сплати судового збору в сумі 14908,53 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, загалом - 1018810,47 грн.

Зазначається, що наказ на виконання цього рішення видано 17.08.2021.

На підставі цього рішення ТОВ «Маресто Україна» ініціювало відкриття провадження у даній справі про банкрутство ТОВ «ЦМВ «Малахіт»

Водночас, арбітражний керуючий в заяві вказує про існування заборгованості Боржника в розмірі 1041510,47 грн, що очевидно є сумою визнаних судом при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЦМВ «Малахіт» вимог, стягнутих за рішенням від 17.03.2021 у справі № 908/3385/20 (1018810,47 грн) з урахуванням сплаченого за подання заяви судового збору (22700,00 грн), вже станом на 18.02.2020, однак заборгованість в такій загальній сумі на той час не могла мати місця.

З огляду на вище викладене слід визнати, що твердження арбітражного керуючого про здійснення Боржником розрахунків виключно з контрагентом ФОП ОСОБА_1. за Договором №04 не відповідають дійсності.

Крім того слід додати, що з ФОП ОСОБА_1. Боржник розраховувався також не у повному обсязі та з простроченням платежів, що встановлено ухвалою від 22.08.2022 та вже згадано у даній ухвалі. Суд встановив, що за Договором №04 Орендодавцем надано послуг на суму 2592960,21 грн, оплачено Орендарем 1676278,46 грн і заборгованість Орендаря - Боржника становить 916681,75 грн. За Договором №05 Орендодавцем надано послуг на суму 679051,15 грн, послуги не оплачені і Орендар - Боржник має заборгованість у цій сумі.

Отже обставини, які покладені арбітражним керуючим у підставу недійсності Договору №04 та які передбачені абз.3 ч.1 ст.42 КУзПБ, не є доведеними арбітражним керуючим та не узгоджуються з фактичними обставинами щодо правовідносин Боржника з його контрагентами, встановленими судом.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину застосовуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого заявник звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Слід визнати, що права кредиторів, на яких вказує арбітражний керуючий, не порушувалися Боржником при укладенні Договору №04, ознаки нездатності ТОВ «ЦМВ «Малахіт» здійснювати розрахунки та виконувати зобов`язання станом на час укладення цього договору відсутні.

Арбітражний керуючий також зазначив, що Договір №04 має бути визнаний недійсним на загальних підставах, визначених цивільним законодавством, оскільки вчинений всупереч ст.ст.3, 13 ЦК України та є фраудаторним правочином.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та встановлено:

Частина 1: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

Частина 2: Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

Частина 3: Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

Частина 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

Частина 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

Частина 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед інших, визначає справедливість, добросовісність та розумність (п.6).

За вимогами ч.ч.2, 3, 4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У відповідності до ч.6 ст.13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам - фраудаторним договором може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному договорі має певну специфіку, яка проявляється у обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться момент укладення договору, стан платоспроможності, події, що опосередковують укладення договору.

Правочин не може використовуватися учасниками правовідносин для уникнення сплати боргу.

У обранні варіантів добросовісності поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконувати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредиторів.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками господарських відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним чи зменшується обсяг його платоспроможності, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредитору (кредиторам).

Як вже згадано, Договір №04 був укладений за відсутності ознак неплатоспроможності ТОВ «ЦМВ «Малахіт».

Про те, що Договір №04 об`єктивно не міг був укладений на шкоду кредиторів, на яких вказав арбітражний керуючий (за винятком ТОВ «Діатех Україна», перед яким ТОВ «ЦМВ «Малахіт» частково розрахувалося та яке не заявило грошові вимоги до Боржника), наведено вище.

Відносно обставин, які опосередковували укладення Договору №04 та й надалі - Договору №05, а також щодо економічної обґрунтованості цих договорів необхідно зазначити, що ТОВ «ЦМВ «Малахіт» здійснювало свою діяльність в тому числі у вигляді надання діагностичних послуг за допомогою медичного обладнання - магнітно-резонансного томографу.

Безумовно, така діяльність вимагає використання обладнаного та належно придатного для того приміщення, відповідного штату працівників.

В той же час, ТОВ «ЦМВ «Малахіт» не мало та не має у власності об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

За таких обставин необхідність ТОВ «ЦМВ «Малахіт» у оренді приміщення для здійснення господарської діяльності є очевидною і ведення арбітражним керуючим мови про укладення договорів поза економічної обґрунтованості не має підґрунтя.

Щодо збільшення зобов`язань Боржника на користь ФОП ОСОБА_1. внаслідок укладення оспорюваних договорів та спричинення цим неможливості розрахунків з іншими кредиторами, про що розмірковує арбітражний керуючий, то слід визнати, що ТОВ «ЦМВ «Малахіт» в будь-якому разі мало вирішити питання щодо взяття приміщення в оренду (через відсутність власного майна) і можливість надання приміщення в оренду мав ФОП ОСОБА_1., який, варто додатково зазначити, мав на це право, не зважаючи на те, що являвся одночасно учасником та керівником ТОВ «ЦМВ «Малахіт», таке не заборонено та не суперечить законодавству.

І, вбачається, що якщо ТОВ «ЦМВ «Малахіт» не вступило б в орендні правовідносини з ФОП ОСОБА_1., то мало б оформити такі правовідносини з іншим суб`єктом підприємницької діяльності - орендодавцем та вносити орендну плату останньому.

Недобросовісності у діях Боржника щодо укладення з ФОП ОСОБА_1. договорів оренди, безумовно необхідних для здійснення господарської діяльності Боржника, суд не вбачає.

Арбітражний керуючий зазначає про завищений розмір орендної плати, який визначений у оспорених ним договорах.

Суд не заперечує, що при розгляді питання щодо визнання оплатного договору фраудаторним, ціна договору має значення і цей критерій має враховуватись.

В той же час не слід залишати поза увагою, що за правилами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до наведених правових положень, тягар порушеного права у спорі про визнання правочину недійсним покладений на заявника цих вимог.

Всупереч цьому, арбітражний керуючий фактично констатує факт завищення та економічну необґрунтованість розміру орендної плати, яка встановлена оспореними договорами, однак не надав та навіть не навів на підтвердження та обґрунтування таких доводів жодного доказу.

Таку констатацію можна розцінити не більш як власним, суб`єктивним баченням, будь-чим не підкріпленим.

Підстави вважати ціну договорів очевидно завищеною в даному випадку відсутні, враховуючи, зокрема, передання в оренду обладнаних та придатних для здійснення підприємницької діяльності Боржника приміщень.

Також варто зазначити, що ознакою фраудаторного правочину є його укладення з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, мета такого правочину в момент його укладення є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Але ж арбітражним керуючим не надані та у справі відсутні докази на підтвердження того, що при укладенні спірних договорів його сторони мали умисел на введення в оману інших контрагентів, приховували справжні наміри правочинів та мали на меті ухилення від здійснення розрахунків з іншими контрагентами Боржника.

Напроти, спірні договори оренди являлися реальними у їх виконанні та з тією метою, з якою вони укладалися.

Арбітражний керуючий не довів належними, достовірними та вірогідними доказами той факт, що саме укладення спірних договорів потягло неможливість повністю виконувати зобов`язання перед іншими кредиторами та що Боржник, укладаючи необхідні для його діяльності договори, діяв на шкоду кредиторам.

Знов таки, за Договором №04 відбулися часткові, як і з іншими кредиторами, розрахунки, а за Договором №05 орендні платежі на користь ФОП ОСОБА_1. взагалі не сплачувались.

Арбітражний керуючий також вважає, що укладення договору Боржником із заінтересованою, у розумінні ст.1 КУзПБ, особою є самостійно підставою для визнання договору недійсним в силу ч.2 ст.42 КУзПБ.

За визначенням ст.1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником.

ОСОБА_1. дійсно являється заінтересованою особою відносно Боржника.

Однак, переконання арбітражного керуючого про безумовність визнання договору недійсним на випадок укладення Боржником договору із заінтересованою особою є помилковими.

Контекстний аналіз положень ст.42 КУзПБ доводить до висновку, що й на випадок заявлення про недійсність вчинених боржником правочинів на підставах, визначених ч.2 ст.42 КузПБ, такий правочин має відповідати критерію щодо завдання збитків боржнику чи кредиторам.

Таке правове тлумачення ст.42 КузПБ знаходить своє підтвердження у судовій практиці Верховного Суду.

Наприклад, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 910/15018/19 (910/14175/20) вказано: «Судова колегія відзначає, що така підстава як укладення боржником договору з заінтересованою особою має містити і таку кваліфікуючу ознаку в розрізі основ, підходів і мети інституту неплатоспроможності як завдання збитків боржнику або кредиторам.» (п.27 цієї постанови).

Арбітражний керуючий в заявах не веде мову про завдання оспореними ним правочинами збитків.

Питання з цього приводу було поставлено до арбітражного керуючого судом в ухвалі від 01.11.2022 при призначенні до розгляду справи № 908/3236/21(908/1950/22).

Арбітражний керуючий у додатково наданих поясненнях (вих.№ 02-01/146 від 02.11.2022) навів позицію про те, що виникнення у Боржника додаткових фінансових зобов`язань, які не покриті в достатньому обсязі активами підприємства, мало наслідком збільшення заборгованості перед пов`язаною та заінтересованою особою. Крім того, неможливість виконання Боржником фінансових зобов`язань перед іншими кредиторами порушує права та майнові інтереси таких кредиторів, зокрема, в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо та безпосередньо пов`язана зі збитками.

При цьому, саме на заявника покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Зазначені арбітражним керуючим його власні висновки щодо завдання збитків іншим, окрім ФОП ОСОБА_1., кредиторам, суд не поділяє, склад збитків не є доведеним з огляду на вимоги до доведення збитків та обставини, які наведені вище.

Так, не доведено належними та допустимими доказами понесення кредиторами збитків та їх розмір, протиправності у діях сторін спірних договорів та як наслідок наявності причинно-правового зв`язку між цими діями та негативними наслідками.

Додатково до наведеного суд зазначає, що категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності активами перед кредиторами.

Оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то можливе включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, впливають на права кредиторів можливий розмір задоволення їх вимог.

Однак таке не є встановленням наявності порушених прав кредиторів.

Подібний правовий підхід слідує з висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 10.08.2022 у справі № 904/5314/20 (904/764/21).

За таких обставин та мотивувань у сукупності, суд залишив заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019 та заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна № 05 від 01.02.2021 без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.1, 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.1, 3, 12, 20, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна № 04 від 01.02.2019, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., залишити без задоволення.

Заяву арбітражного керуючого Данілова А.І. про визнання недійсним договору оренди майна № 05 від 01.02.2021, укладеного між ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., залишити без задоволення.

Копії даної ухвали надіслати кредиторам (представникам), боржнику, ліквідатору (за наявності у суду відомостей - на адреси електронної пошти).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.12.2022.

Суддя Р.А.Ніколаєнко