Рішення № 108204011, 26.12.2022, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/676/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрухів Ю.О., адвокат, ордер серії ВС №1081426 від 18.10.2022;

від відповідача: Кулик Т.Б., адвокат, ордер серії АМ №1036720 від 13.11.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Старицький м`ясокомбінат"

до Підприємства об`єднання громадян "Надія" Громадської організації "Вся Україна"

про стягнення 460 254,84 грн.

Приватне підприємство "Старицький м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Надія" Громадської організації "Вся Україна" про розірвання договору поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021 та додаткової угоди №1 від 10.01.2022, укладених між сторонами та стягнення 526 874,95 грн, з яких: 447 802,51 грн основного боргу, 73,46 грн пені, 4478,02 грн штрафу та 7900,95 грн 7% річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 02.09.2022 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано Приватному підприємству "Старицький м`ясокомбінат" строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.09.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків. В даній заяві позивач вказав, що ним в тексті позову допущено описку, а саме: не зазначено про стягнення з відповідача 66 620,11 грн інфляційних, які входили в загальну суму заборгованості - 526 874,95 грн. З урахуванням вказаних обставин, позивач доповнив прохальну частину позовної заяви, вказавши суму інфляційних 66 620,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.10.2022 прийнято до розгляду позовну заяву Приватного підприємства "Старицький м`ясокомбінат" до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Надія" Громадської організації "Вся Україна" з вимогами про: розірвання договору поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021 та додаткової угоди №1 від 10.01.2022, укладених між сторонами та про стягнення 526 874,95 грн, з яких: 447 802,51 грн основного боргу, 73,36 грн пені, 4 478,02 грн штрафу, 7900,95 грн 7% річних, 66 620,11 грн інфляційних втрат, а також судових витрат та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.10.2022.

У підготовчому засіданні 27.10.2022 оголошувалась перерва до 14.11.2022, у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням.

07.11.2022 до суд від позивача надійшли оригінали документів, долучених до позовної заяви, які оглянуто в судовому засіданні 14.11.2022. В цьому судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2022.

14.11.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 16.11.2022 господарським судом поновлено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов та прийнято його до розгляду, також відкладено підготовче засідання на 01.12.2022.

28.11.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2022.

13.12.2022 відповідачем до суду подано клопотання про розстрочення сплати основної частини боргу, встановивши щомісячний платіж по 50 000,00 грн, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з загрозою ракетних обстрілів та оголошенням повітряної тривоги на території Житомирської області 13.12.2022 судове засідання по даній справі, яке було призначене на 15 год. 00 хв. 13.12.2022, не відбулося.

Ухвалою суду від 13.12.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено 26.12.2022.

26.12.2022 на електронну пошту суду від ПП "Старицький м`ясокомбінат" надійшла відповідь на заяву про розстрочу.

Також 26.12.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли: квитанція №01 від 26.12.2022, на підтвердження факту оплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00грн та акт про надання послуг № 01 від 26.12.2022.

Крім цього, 26.12.2022 від представника відповідача Т.Кулик надійшла заява з проханням не розглядати її клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2022 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити у повному обсязі. Заперечила проти клопотання відповідача, яке міститься у відзиві по справі від 09.11.2022 про звільнення від стягнення пені, штрафу та річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.12.2022 не заперечувала проти стягнення суми основного боргу та розірвання договору. Щодо вимог про стягнення пені, штрафу та річних заперечила, просила відмовити у позові в частині стягнення пені, штрафу та річних. Також підтримала подане клопотання від 25.12.2022 про залишення без розгляду її клопотання від 12.12.2022 про розстрочення виконання рішення.

Права та обов`язки учасників справи врегульовано статтею 42 ГПК України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши документи які надійшли на адресу Господарського суду Житомирської області, господарський суд долучив їх до матеріалів справи та зважаючи на те, що відповідно до ст.169 ГПК України учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях в письмовій або в усній формі, що є їх правом, суд постановив: клопотання відповідача від 12.12.2022 про розстрочення виконання рішення суду залишити без розгляду за клопотанням представника відповідача від 25.12.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 між Приватним підприємством "Старицький м`ясокомбінат" (постачальник, позивач) та Підприємством об`єднання громадян "Надія" Громадської організації "Вся Україна" (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції № 001-21-12-2022 (а.с.58-63), відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію покупцеві, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію (п.1 договору).

Асортимент, кількість, ціна за одиницю й загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється, узгоджується сторонами на умовах, зазначених у даному договорі й вказуються у видаткових накладних на відповідну партію продукції (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.2. договору перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання покупцем накладних на відвантаження продукції постачальником, які підтверджують факт кількості та якості продукції.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що загальну суму договору складає суму товару, отриманого по всім видатковим накладним.

Оплату за поставлену продукцію покупець здійснює згідно рахунку-фактури або видаткової накладної на протязі 14 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п.12.1. договору останній вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2021.

Дострокове розірвання договору можливе за згодою сторін, а також на умовах, передбачених даним договором; одностороння відмова виконання договору не допускається (п. 12.2. договору).

Пункт 12.4. договору передбачає, що цей договір втрачає свою чинність за умови закінчення строку, на який був укладений, якщо надійшла письмова відмова в продовженні його дії, а також за рішенням суду, якщо задоволено позов про це однієї із сторін у зв`язку з невиконанням умов договору іншою стороною.

10.01.2022 сторони у справі уклали додаткову угоду №1 (а.с.64) до договору поставки продукції № 001-21-12-2022 від 21.12.2021, якою узгоджено п. 4.1. розділу 4 викласти в наступній редакції: "4.1. Оплату за поставлену продукцію покупець здійснює згідно рахунку-фактури або видаткової накладної на протязі 14 календарних днів з моменту отримання покупцем продукції."

В усьому іншому, що не передбачено цією додатковою угодою сторони керуються умовами договору поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 447 802,51 грн, що підтверджується видатковою накладною №124 від 16.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р124 від 16.02.2022 (а.с. 65-66).

Відповідач поставлену продукцію не оплатив.

01.07.2022 позивач направив відповідачу претензію за вих. №43 від 30.06.2022, в якій просив відповідача погасити заборгованість в сумі 447 802,51 грн (а.с.68-69, 71).

Отже, у останнього внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 447 802,51 грн.

Посилаючись на неналежне виконання умов договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання договору поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021 та додаткової угоди №1 від 10.01.2022, укладених між сторонами та стягнення 526 874,95грн, з яких: 447 802,51грн основного боргу, 73,46грн пені, 4 478,02грн штрафу та 7 900,95грн 7% річних, 66 620,11грн інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, 7% річних та інфляційних втрат зазначив, що не може нести відповідальність за невиконання умов договору поставки №001-21-12-2022 від 21.12.2021, оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено. Вказані обставини, на думку відповідача, є форс-мажором, тому вважає, що нараховані пеня, штраф, 7% річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню. У зв`язку з чим, відповідач просив звільнити підприємство від сплати штрафних санкцій.

Також відповідач зазначив, що на підприємстві працюють люди з особливими потребами, тому стягнення додаткових коштів буде непомірним тягарем.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то відповідач вважав їх завищеними та просив зменшити, посилаючись на те, що дана справа не належить до складних, не потребує додаткового вивчення судової практики, а збирання доказів є простим виготовленням копій документів.

Позивач у відповіді на відзив від 25.11.2022 зазначив, що відповідач отримав продукцію ще 16.02.2022. Вказав, що специфіка роботи відповідача полягає в реалізації продукції (свинини охолодженої) в торгівельних точках свого підприємства, строк реалізації якої становить лише 2-4 днів. Тому, на думку позивача, відповідач мав всі можливості розрахуватися за отриману продукцію ще до початку воєнного стану. Крім цього, позивач зазначив, що ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" не надано доказів наявності впливу військової агресії на можливість погасити заборгованість з лютого по листопад 2022 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалося раніше, позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 447 802,51 грн, що підтверджується видатковою накладною №124 від 16.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р124 від 16.02.2022 (а.с. 65-66).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч.1 ст.694 ЦК України).

Умовами п.4.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.01.2022 сторони погодили оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, граничний строк оплати поставленої продукції становив - 02.03.2022.

Представники сторін підтвердили, що відповідачем не оплачено поставлений товар.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 447 802,51 грн не надав, наявність зазначеної заборгованості визнав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 447 802,51 грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 73,36грн пені, 4 478,02 грн штрафу, 7900,95 грн 7% річних, 66 620,11 грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9 договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом період), за який нараховується пеня (п. 9.2. договору).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов`язання відповідачу нараховано пеню в сумі 73,36 грн за період з 03.03.2022 по 24.08.2022 та штраф у сумі 4 478,02 грн (розрахунок а.с.2-3).

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд розглядає позовні вимоги та перевіряє їх правомірність нарахування в межах визначених та заявлених позивачем.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 73,36грн та штрафу в сумі 4 478,02 грн є правомірними.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань, на вимогу продавця він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 7% (сім) відсотків річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків (п. 9.3. договору).

Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 66 620,11 грн, а також 7% річних в сумі 7 900,95 грн (розрахунок, а.с. 3-4).

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 7% річних, з урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що правомірними є нарахування інфляційних втрат в сумі 66 620,11 грн та 7% річних в сумі 7 900,95 грн.

Відповідачем заявлено клопотання від 12.12.2022 про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій, оскільки це, за його доводами, буде непомірним тягарем для підприємства де працюють люди з особливими потребами.

Щодо посилань відповідача у відзиві на наявність форс-мажорних обставин, судом враховується таке.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідач посилається на очевидність та загальновідомість військової агресії проти України.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Крім того, сторони розділом 10 договору №001-21-12-2022 від 21.12.2021 визначили порядок та строк повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем положень п.10.2. договору та повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.

Відповідач не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не наводить жодних доказів чи аргументів, що підтверджують той факт, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором.

Отже, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним Договором.

За наведених обставин заперечення відповідача щодо нарахування штрафних санкцій, в основу яких покладено наявність форс-мажорних обставин, суд оцінює критично та не приймає такі доводи до уваги.

Водночас, судом враховується, що заявлене відповідачем клопотання є фактично клопотанням про зменшення розміру пені, штрафу та річних, з огляду на що суд враховує таке.

В обґрунтування даного клопотання відповідач подав суду звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (а.с.76), з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 37 чоловік, з яких 21 чоловіку відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Крім цього, слід відзначити, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Також суд, вважає за необхідне відзначити, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно положень ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За наведених обставин, господарський суд враховує, що в штаті відповідача працевлаштовано більше 50% (56%) працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Тобто відповідач є соціально-орієнтованим та забезпечує зайнятість і оплату праці людям з особливими потребами. Такі підприємства дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина, вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Проаналізувавши подані відповідачем докази в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені, штрафу та річних, суд виходить з того, що стягнення з відповідача пені, штрафу та річних у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання та значно перевищує розмір збитків.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення на 50% розмірів пені та штрафу, а також зменшення нарахованих позивачем 7% річних до розміру 3%, гарантованих ЦК України.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені, штрафу та 7 % річних як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Зменшення даних виплат за переконанням суду, з урахуванням стягнення в повному обсязі інфляційних втрат в сумі 66 620,11 грн, у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 36,68 грн пені, 2 239,01 грн штрафу, 5 557,66 грн 3% річних та 66 620,11 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача щодо розірвання договору поставки продукції № 001-21-12-2022 від 21.12.2021, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов`язань по оплаті поставленої продукції.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті продукції у встановлені строки, що підтверджує істотні порушення умов договору зі сторони покупця, позивач просить розірвати договір поставки №001-21-12-2022 від 21.12.2021.

Судом враховується, що розірвано може бути лише чинний договір, тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення (Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/16750/18, №911/991/19, №911/1442/19).

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В п.п.12.1.-12.2. договору сторонами погоджено, що даний договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову в продовженні дії договору, то він автоматично вважається поновленим ще на 1 рік, кількість пролонгацій договору необмежена.

З огляду на те, що сторонами погоджено автоматичне продовження строку дії договору та в матеріалах справи відсутні будь-які письмові заперечення сторін щодо пролонгації дії договору, суд дійшов висновку, що договір є чинним станом на час розгляду справи.

За загальним правилом (ст.188 ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 1,2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Оцінку порушення договору як істотного здійснює суд, відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Також критерієм істотного порушення законодавець визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору, тобто позбавляється можливості отримання очікуваних результатів виконання договору (Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №904/4628/17).

Слід зазначити, що при укладенні спірного договору позивач розраховував на належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань і відповідно, на отримання від відповідача оплати у порядку, строки та обсягах, встановлених договором.

Згідно поданих до справи доказів судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу (з березня 2022 року) не здійснив оплату поставленої продукції за договором №001-21-12-2022 від 21.12.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти розірвання договору поставки №001-21-12-2022 від 21.12.2021.

Отже, у даному випадку, факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги, що ПОГ "Надія" ГО "Вся Україна" не виконало зобов`язання стосовно оплати переданого товару в строк, визначений договором, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021 та додаткової угоди від 10.01.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням зменшення розміру пені до 36,68грн, штрафу до 2 239,01 грн та річних до 5 557,66 грн, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 447 802,51 грн заборгованості, 36,68 грн пені, 2 239,01 грн штрафу, 5 557,66 грн 3% річних, 66 620,11 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати, передбачені ст. 123 ГПК України, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України за майновою вимогою покладаються на відповідача, без урахування зменшення судом пені, відсотків річних та штрафу. Судові витрати за розгляд немайнової вимоги будуть розглянуті під час розгляду клопотання Приватного підприємства "Старицький м`ясокомбінат" щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки продукції №001-21-12-2022 від 21.12.2021 та додаткову угоду №1 від 10.01.2022, укладені між Приватним підприємством "Старицький м`ясокомбінат" та Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Надія" Громадської організації "Вся Україна".

3. Зменшити розмір пені до 36,68 грн, штрафу до 2 239,01 грн та річних до 5 557,66 грн.

4. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Надія" Громадської організації "Вся Україна" (11534, Житомирська область, Коростенський район, с.Новаки, вул.Центральна, будинок 52-А; ідентифікаційний код 44149377) на користь Приватного підприємства "Старицький м`ясокомбінат" (81052, Львівська область, Яворівський район, с. Воля-Старицька, вул.Польова бічна, буд. 1; ідентифікаційний код 40346549):

- 447 802,51 грн заборгованості,

- 36,68 грн пені,

- 2 239,01 грн штрафу,

- 5 557,66 грн 3% річних,

- 66 620,11 грн інфляційних втрат,

- 7 903,12 грн витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Призначити судове засідання для розгляду клопотання Приватного підприємства "Старицький м`ясокомбінат" щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на "09" січня 2023 р. о 10:00 у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 в залі судових засідань № 731, без виклику сторін.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.12.22

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

+ на ел. пошту: office@starytsky.com

3 - відповідачу (рек.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1