Ухвала суду № 108203703, 30.12.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2022 Справа №607/19093/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді Братасюка В.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

30.12.2022 ОСОБА_1 подав до суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом зтим,позивачем поданозаяву прозабезпечення позовушляхом зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі 607/1662/21 від 26.04.2022 року про відібрання дитини до набрання законної сили рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 більше трьох років не спілкувалася з дитиною, тому для налагодження психологічно комфортного спілкування між ними потрібен час, так як у дитини з`явилися власні інтереси, які відповідають його вікові, змушування дитини до проживання з мамою призведе до нівелювання інтересів дитини. Зазначає, що зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1662/21 у порядку про забезпечення позову про позбавлення батьківських прав є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав матері і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останньої, проте не дозволить забрати дитину, ОСОБА_1 від батька.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із вимогами ч.1 ст.151ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Подана заява про забезпечення позову не відповідає вказаним вимогам ч.1 ст.151 ЦПК України.

Зокрема, в порушення вимог п. 6 ч.1 ст.151ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, в порушення вказаних вимог, обраний заявником вид забезпечення позову не відповідає суті та меті, запроваджених главою 10 ЦПК України, заходів процесуального примусу, котрі можуть здійснюватися судами першої інстанції, та є недопустимим, оскільки повноваження зупинення виконання рішень чітко визначено правилами ЦПК, а саме статтями ч.4 ст. 359 та ч.8 ст. 394, і належить судам апеляційної та касаційної інстанції.

Суд зауважує, що на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов`язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст. 149, 150 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов, носить оціночний характер судом ризиків, в даному випадку, заподіяння шкоди інтересам малолітньому ОСОБА_3 , за захистом яких звернувся його батько, і не може ґрунтуватися виключно на припущеннях щодо психологічного стану дитини.

Для суду є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід для вирішення питання забезпечення позову виключно шляхом дослідження чи дотримано заявником форми заяви про забезпечення позову, без з`ясування дійсних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки належними та допустимими доказами не доведено наявності ризиків заподіяння шкоди інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 149-153, 435 ЦПК України ,-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі 607/1662/21 від 26.04.2022 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк