Рішення № 108197435, 30.12.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12820/22

Провадження № 2/752/7402/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2022 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1826 від 30.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» на загальну суму 59 373,48 гривень, а також просить стягнути з відповідача безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 16162,66 гривень, (з урахуванням клопотання представника позивача про уточнення позовних вимог) в рахунок повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом.

Позов мотивовано тим, 30.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною вчинено виконавчий напис № 1826 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , заборгованості на користь АТ «Банк Форвард» на загальну суму 59 373,48 гривень. 15.11.2019 р. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження ВП № 60605477 по примусовому виконанню виконавчого напису № 1826 від 30.08.2019 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною. Станом на момент подачі позову виконавче провадження ВП № 60605477 здійснює приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна.

Позивач зазначає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено на підставі оригіналу угоди, який не був нотаріально посвідчений, що є безумовною підставою для його скасування, так як порушений порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення. Крім того, позивач зазначає, що нотаріус при вчинення виконавчого напису не мав повного переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, перш за все відомостей про отримання позивачем вимоги про усунення порушень та належним чином та належним чином оформлених бухгалтерських документів про розмір та період нарахування заборгованості, який на думку позивача перевищу встановлений ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» строк, протягом якого можливо здійснити нарахування заборгованості як безспірне.

Процесуальні дії в цивільній справі

Ухвалою судді від 30.09.2022 року за згаданою позовною заявою відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, вказаною ухвалою витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи і копії всіх матеріалів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №1826 від 30.08.2019р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості на загальну суму 59 373,48 грн.;

у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) копію виконавчого напису №1826 від 30.08.2019р., вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, і всіх інших матеріалів, що слугували підставою відкриття виконавчого провадження ВП №60605477.

Поряд із цим, 30.09.2022 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №1826, вчиненого 30.08.2019р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард».

Аргументи учасників справи

Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений ЦПК України, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, яку відповідач отримав 25 жовтня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Пояснення третіх сторін та витребуванні судом матеріали

Треті особи пояснення на позов та/або будь-які клопотання до суду не подавали, при цьому повідомлені про відкриття провадження у справі у спосіб передбачений ЦПК України.

Крім того, ухвала суду про витребування доказів, залишена третьою особою без належного виконання з невідомих суду обставин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом установлено, що 08.03.2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт» шляхом підписання заяви (оферти) № 95771507 було укладено кредитний договір.

Крім того судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір сторонами в нотаріальному порядку не посвідчувався.

Судом установлено та вбачається із постанови від 15.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60605477, що 30.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1826, яким запропоновано звернути стягнення з стягнути з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 59373,48 гривень.

Надалі в рамках примусового виконання виконавчого провадження № 60605477 приватним виконавцем постановлено ряд постанов, зокрема, про арешт коштів боржника від 26.12.2019 р.

Крім того, з метою виконання постанови про накладення арешту на кошти боржника від 26.12.2019 року з карткового рахунку позивача було утримано грошову суму у розмірі 16162,66 грн.

Як на підставу для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, серед іншого, позивач зазначає, що не отримував попередню вимогу про усунення порушень виниклих за кредитним договором, який зокрема не був посвідчений в нотаріальному порядку, що свідчить про те, що зазначена сума заборгованості не може вважатись безспірною.

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, при цьому суд враховує, що належним чином повідомлений відповідач зворотного суду не довів, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Слід врахувати і твердження позивача, що останній не отримувала письмову вимогу про усунення порушень, виниклих за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

На спростування зазначеного представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення позичальника.

За таких обставин, підстави стверджувати факт отримання позивачем вимоги про усунення порушень договору в суду відсутні, однак, ймовірно, що за наявності таких би відомостей у позивача існувала практична можливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно включало б можливість вчинення виконавчого напису, що є в інтересах позивача. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог про повернення стягнутих з позивачки за виконавчим написом грошових коштів у порядку його примусового виконання, як таких, що отримані відповідачем безпідставно, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження № 67380611, в рамках якого були арештовані рахунки позивача.

Як установлено судом, з карткового рахунку позивача було утримано грошову суму в розмірі 16162,66 грн., як кошти, направлені на погашення арештованої суми, що вбачається із долученої до позову виписки по картковому рахунку позивача.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Враховуючи, що відпали правові підстави для набуття відповідачем примусово стягнутих з позивача за виконавчим написом грошових коштів у сумі 16162,66 грн., оскільки цей виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про стягнення грошових коштів підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16162,66 грн.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,4 грн. за подання позову немайнового характеру, та 496,2 грн за подання заяви про забезпечення позову, а тому сума у розмірі 1 488,6 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу позивачу надавав адвокат Шестаков Віталій Юрійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 17/09-22 від 17.09.2022 р.; кту від 19.09.2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 17/09-22 від 17.09.2022 р. квитанцій від 19.09.2022 року про сплату витрат на надання правничої (правової) допомоги, в яких передбачено, що вартість наданих адвокатом послуг становить 6700 грн.

На підтвердження повноважень адвоката Шестакова В.Ю. до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 судом також зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Враховуючи, що розмір судових витрат позивача підтверджений належними доказами, відповідач не оспорив розміру понесених позивачем судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 6700 грн. Зазначена сума є співмірною до наданих послуг.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1826 від 30.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» на загальну суму 59 373,48 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімдесят три грн. 48 коп.) гривень.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 , стягнуті за виконавчим написом № 1826 від 30.08.2019 р., вчиненим приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І., безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 16162,66 (шістнадцять тисяч сто шістдесят дві грн. 66 коп.), у рахунок повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які понесені останнім у зв`язку сплатою судового збору у розмірі 1 488,6 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн. 60 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 6700 (шість тисяч сімсот грн.).

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь держави судовий збір у розмірі 992,4 (дев`ятсот дев`яності дві грн. 40 коп.).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 34186061, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, прим. 211 А.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: вул. Окіаної Раїси, 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 30.12.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська