Рішення № 10819577, 26.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.10р.Справа № 17/107-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський завод штучних шкір "Вінітекс", м. Тернопіль

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 658 грн. 65 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Федунець М.О., голова правління, паспорт серії МС 792805 виданий 21.06.10р.;

від відповідача: Новікова А.В., довір. № 71 від 01.01.10р.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський завод штучних шкір "Вінітекс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - відповідач) суму 7 445 грн. 95 коп. основного боргу, 5 308 грн. 96 коп. пені, 436 грн. 35 коп. 3% річних, 2 494 грн. 39 коп. інфляційних, а всього 15 685 грн. 65 коп. заборгованості за порушення виконання взятих на себе зобов’язань по договору поставки № ПР/НХ-072003/НЮ від 23.07.07р., а також просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати на послуги адвоката у сумі 3 000 грн. 00 коп.

Позивач наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову в частині заявленого розміру пені та витрат на послуги адвоката заперечує. У відзиві зазначає про пропущення позивачем строків позовної давності та періоду нарахування розміру пені, а також вказує на безпідставність вимог щодо відшкодування витрат понесених на послуги адвоката. В той же час, підприємство відповідача не спростовує обставин щодо поставки та прийняття спірного товару, при цьому посилається на важке фінансове становище залізниці в зв’язку із зменшенням обсягів перевезення.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

23.07.2007 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № ПР/НХ-072003/НЮ (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов’язується виготовити, поставити та передати у власність покупцеві продукцію, відповідно до специфікації № 1 до цієї угоди, а покупець, в свою чергу, прийняти товар та своєчасно і в повному обсязі здійснити його оплату на умовах цієї угоди.

Покупець здійснює оплату прийнятої партії товару протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня його отримання. Днем отримання партії товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару, оформленого належним чином (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено покупцю товар в кількості замовленій позивачем на загальну суму 548 777 грн. 74 коп., що підтверджується наявними двосторонніми розхідними накладними з підписами повноважних представників обох сторін (а.с. 14-17).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань оплату прийнятого товару здійснив частково, внаслідок чого у останнього утворився загальний розмір основного боргу в розмірі 7 445 грн. 95 коп., яка до того ж визнається відповідачем, про що свідчить підписаний з позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.09р. по 05.06.09р. (а.с. 13).

На підставі умов п. 11.3 Договору, у зв’язку із несвоєчасною оплатою покупцем вартості поставленого товару, позивачем нараховано покупцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за період з 21.01.08р. по 02.01.10р., розмір якої складає суму 5 308 грн. 96 коп.

Також, за прострочення грошових зобов’язань на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу суму 436 грн. 35 коп. 3% річних, а також 2 494 грн. 39 коп. індексу інфляції, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач доказів погашення загальної суми спірної заборгованості на час розгляду справи суду не надав.

З урахуванням встановлених обставин та доданих до позову документів позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 п. 1 цього ж кодексу встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Разом з тим, вивчивши матеріали справи, зокрема, підстави нарахування заявленого позивачем розміру пені господарський суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні стягнення розміру пені - 5 308 грн. 96 коп., у зв’язку з пропущенням останнім строків на її відшкодування та посиланням відповідача стосовно застосування строків позовної давності в цій же частині позовних вимог.

Окрім того, додаткові витрати позивача зі сплати суми 3 000 грн. 00 коп. за надані йому юридичні послуги за договором з адвокатом Гонта М.С., також не підлягають внесенню до складу збитків, у розумінні положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки не є об’єктивно необхідними витратами, понесеними позивачем саме у такому розмірі та не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв’язку із порушенням відповідачем своїх господарських зобов’язань перед позивачем за спірним договором поставки, тобто не є наслідком дій відповідача, які обов’язково мали настати для позивача.

До того ж, відповідно до положень, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, правові послуги підлягають відшкодуванню, якщо надані адвокатом у конкретній справі та були віднесені до складу судових витрат.

Таким чином, у позовних вимогах про примусове стягнення з відповідача суми 3 000 грн. 00 коп. –додаткових витрат по оплаті вказаних юридичних послуг також слід відмовити, як необґрунтованих та безпідставних.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем з оплати прийнятого товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги про примусове стягнення з відповідача суми 7 445 грн. 95 коп. основного боргу, 436 грн. 35 коп. 3% річних, 2 494 грн. 39 коп. інфляційних, –є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський завод штучних шкір "Вінітекс" (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 10; ЄДРПОУ 00300400) суму 7 445 грн. 95 коп. (сім тисяч чотириста сорок п’ять грн. 95 коп.) основного боргу, 2 494 грн. 39 коп. (дві тисячі чотириста дев’яносто чотири грн. 39 коп.) індексу інфляції, 436 грн. 35 коп. (чотириста тридцять шість грн. 35 коп.) 3% річних, 103 грн. 76 коп. (сто три грн. 76 коп.) державного мита, 156 грн. 12 коп. (сто п’ятдесят шість грн. 12 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –20.04.10р.