Рішення № 108195156, 20.12.2022, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1969/22 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2022 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд в складі:

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка», Тернопільської районної ради про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка», Тернопільської районної ради про стягнення моральної та матеріальної шкоди, у якому просить стягнути з відповідача Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в його користь грошові кошти в розмірі 31125 грн. 83 коп., з яких 16125 грн. 83 коп. індексацію по заборгованості заробітної плати, та 15000 грн. моральної шкоди .

Позивач позов підтримав та просив його задовільнити, посилаючись на мотиви викладенні в позовній заяві.

Представниквідповідача Комунальногонекомерційного підприємстваТернопільської районноїради «Теребовлянськарайонна стоматологічнаполіклініка» в судове засідання не з`явився, однак подав до суду відзив про заперечення проти задоволення позову.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що є у справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки судом встановлено наступне:

ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Комунальне некомерційне підприємство Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» на посаду бухгалтера з 01.12.2015 року, згідно наказу про прийняття на роботу № 29 від 01.12.2015 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 28.06.1985 року.

Згідно наказу № 10 від 31.03.2020 року покладено обов`язки головного бухгалтера на ОСОБА_1 .

Згідно наказу № 01 від 04.01.2021 року ОСОБА_1 дозволено продовжити працювати на 0,5 посади інспектора з кадрів по сумісництву з 04.01.2021 року з оплатою згідно штатного розпису. Надано т.в.о головного бухгалтеру ОСОБА_1 50% доплати від посадового окладу за складність і напруженість в роботі з 04.01.2021 року.

28.02.2022 року позивача звільнено із займаної посади за згодою сторін, що підтверджується записом за у трудовій книжці позивача (наказ №06 від 28.02.2022 року).

11.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Тернопільської ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 30.05.2022 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Тернопільської ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка», Тернопільської районної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 89817 грн. 40 коп. У решті позову відмовлено, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Вказане рішення набрало законної сили 08.09.2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» Індексації підлягаютьгрошові доходигромадян,одержані нимив гривняхна територіїУкраїни іякі немають разовогохарактеру оплата праці (грошове забезпечення).

Сума індексу інфляції за період з лютого по вересень 2022 року становить 16125 грн. 83 коп. виходячи з наступного:

лютий 2022 року 92817 грн. 52 коп. *101,6%=94302 грн. 60 коп.

березень 2022 року - 94302,60 *104,5%-1000,12=97546 грн. 10 коп.

квітень 2022 року 97546 грн. 10 коп. *103,1%-20000,00=98570 грн. 03 коп.

травень 2022 року 98570 грн. 03 коп. *102,7%-2665,00= 98566 грн. 42 коп.

червень 2022 року 98566 грн. 42 коп. *103,1%-10000,00=91621 грн. 98 коп.

липень 2022 року 91621 грн. 84 коп. *100,7%= 92263 грн. 33 коп.

серпень 92263 грн. 33 коп. *101,1% =93278 грн. 23 коп.,

вересень 93278 грн. 23 коп.*101,9%-10000,00=83278 грн.23 коп.

Таким чином слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати і розмірі 16125 грн. 23 коп.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд дійшов до наступних висновків.

Внаслідок протиправних дій відповідача Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка», ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, оскільки йому заподіяно душевних страждань, суть яких полягає у тому, що йому було порушенонормальний звичнийспосіб життя, емоційні переживання, які негативно вплинули на стан здоров`я. Зазначена подія не виплата заробітної плати призвела до зниження працездатності, що знову таки поглиблювало негативні переживання. Звичні стосунки порушилися, у зв`язку з чим він змушений прикласти додаткових зусиль, значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення свого звичайного способу життя.

У зв`язку з переліченими обставинами, у ОСОБА_1 було порушено його нормальний, до цього звичний спосіб життя, що в подальшому викликало у нього депресивний стан.

Відповідно до ч.1ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкривається в ч. 2 ст. 23ЦК України, відповідно до якої встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ,заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до діючого законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків ".

В п. 9 вказаної Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із врахуванням душевних страждань позивача ОСОБА_1 його переживань та порушення звичного способу життя спричиненого невиплатою зарплати відповідачем Комунального некомерційногопідприємства Тернопільськоїрайонної ради «Теребовлянськарайонна стоматологічна поліклініка», позов ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства Тернопільськоїрайонної ради «Теребовлянськарайонна стоматологічна поліклініка»,Тернопільської районноїради простягнення моральноїта матеріальної шкоди слід задовольнити частково стягнувши з відповідачем Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в користь ОСОБА_1 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Також слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 16125 грн. 23 коп.

Також слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. в дохід держави за звернення до суду позивача з немайновим позовом.

Керуючись ст. ст. 81, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.11, 16, 22, 23, 280, 1166, 1167, 1195 ЦК України, Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в користь ОСОБА_1 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди, спричиненої протиправною поведінкою відповідача.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» в користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати у розмірі 16125 грн. 23 коп.

У решті позовних вимог відмовити, у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Теребовлянська районна стоматологічна поліклініка» судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. в дохід держави за звернення до суду позивача з немайновим позовом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.В. МАЛЯРЧУК